90. Технологічна структура особи.

Основні підходи до визначення структури особи заклав Б.Г.Ананьєв. Він виділив 3 підсистеми в структурі особи.

1. Інтраіндивідна підсистема.

Це системна організація індивідуальності особи, представлена в будові темпераменту, характеру, здібностей людини.

2. Інтеріндивідна підсистема.

Те, що виявляється в міжособових стосунках. Особа виявляє себе в просторі межиндивидных стосунків.

3. Метаіндивідна підструктура.

Особа може проявлятися не лише в міжособових стосунках, але і вийти за їх межі, за межі існуючих "тут і тепер" зв'язків з іншими людьми. Психологи говорять про "вклади" в інших людей. У нас вкладають себе наші батьки. Учитель вкладає себе у своїх учнів, музикант в слухача, артист в глядача, письменник в читача і так далі.

Найбільш загальною структурою особистості є віднесення всіх її особливостей і рис до однієї з чотирьох груп , що утворюють 4 основні сторони особистості:

Соціально обумовлені особливості (спрямованість , моральні якості).

Особистий досвід ( об'єм і якість наявних ЗУН ( знання, уміння , навички) і звичок ) .

Індивідуальні особливості різних психічних процесів (увага , пам'ять).

Біологічно обумовлені особливості (темперамент , задатки , інстинкти і т.п.).

1 і 2 - соціально обумовлені , 3 і 4 - генетично обумовлені.

Всі 4 сторони особистості тісно взаємодіють один з одним. Однак , домінуючий вплив завжди залишається за соціальної стороною особистості - її світоглядом , спрямованістю , потребами , інтересами , ідеалами й естетичними якостями.

91. Ухвалення рішень в умовах визначеності.

Під час прийняття управлінських рішень в умовах визначеності особа, що приймає рішення (ОПР), знає напевно вихід чи наслідок будь-якого обраного рішення. Стан рішення залежить від наявності альтернатив (альтернатива - це напрямок дії чи стратегія, що може бути обрана особою, яка приймає рішення). Наприклад, якщо ми вирішили покласти гроші в банк, то попередньо досліджуємо депозитні ставки, які надають різні фінансові установи. У цьому випадку ОПР вибере альтернативу, що дасть найкращий результат і максимізує його добробут.

92. Ухвалення рішень в умовах невизначеності.

Прийняття рішень в умовах невизначеності засноване на тому, що ймовірності різних варіантів ситуацій розвитку подій суб'єкту, що приймає ризикове рішення, невідомі. У цьому випадку при виборі альтернативи прийнятого рішення суб'єкт керується, з одного боку, своїм ризиковим перевагою, а з іншого - відповідним критерієм вибору з усіх альтернатив по складеній ним « матриці рішень».

Основні критерії, які використовуються в процесі прийняття рішень в умовах невизначеності , представлені нижче.

критерій Вальда (критерій « максимина » )

критерій « максимакс »

критерій Гурвіца (критерій « оптимізму - песимізму » або « альфа- критерій» )

критерій Севіджа (критерій втрат від «минимакса» )

93. Формування цілей і відносин в процесі управління.

На досягнення цілей, що стоять перед організацією і відображають її бажаний стан в майбутньому спрямований процес управління . На формулювання цілей істотно впливають інтереси власників або керівників організації , фактори зовнішнього середовища . Цілі відображають філософію організації , концепцію її діяльності та розвиток , зменшують невизначеність поточної діяльності. Вони складають основу для виділення проблем і прийняття рішення , а також згуртовують навколо себе колектив .

Цілі мають бути: конкретними, реальними, гнучкими, здатними до зміни та коригуванні , визнаними всіма членами організації , перевіряються , сумісними один з одним, перспективними і поточними; загальними і приватними; кінцевими і проміжними ; економічними , соціальними , політичними , науково - технічними та ін.

Дотримання перерахованих вимог надає цілям організації системний характер і передбачає їх певну класифікацію. За ступенем важливості мети діляться на стратегічні і тактичні. Стратегічні орієнтовані на вирішення довгострокових проблем. Тактичні є проміжними. По періоду часу цілі діляться на довгострокові - понад 5 років, середньострокові - від 1 року до 5 і короткострокові - до 1 року. За змістом цілі бувають: економічні , політичні , фінансові , соціальні , науково -технічні , маркетингові та т.п.

За рівнями управління поділяються на загальні та специфічні (приватні) . До складу загальних цілей входить, насамперед , глобальна або генеральна мета , потім виділяють цілі нижчих рівнів і розробляють « дерево цілей». Досягнення будь-яких цілей вимагає певну діяльність співробітників організації . Практика показує, що в даний час ефективна діяльність характеризується такими показниками як :

- Прибуток;

- Рентабельність ;

- Зменшення витрат виробництва та ін

Для досягнення цілей формуються відносини в процесі управління. Вони діляться на:

- відносини між керуючою і керованою системами;

- відносини між підрозділами всередині керуючої і керованої системи;

- між ступенями управління і ланками управління кожного ступеня ;

- між однойменними ланками управління в різних щаблях ;

- між керівниками і підлеглими в кожній ланці управління .