40.Пояснювально ілюстративне навчання. Порівняти з проблемним

Цей вид називають традиційним. Основними його методами є розповідь, пояснення в поєднанні з демонструванням наочності. Діяльність учнів зводиться до сприймання, запам'ятовування і відтворення навчальної інформації, яке є основним критерієм ефективності. Пояснювально-ілюстративне навчання економить час, зберігає сили вчителів та учнів, полегшує дітям розуміння складної навчальної інформації, забезпечує ефективне управління пізнавальною діяльністю школярів. Водночас воно має істотні недоліки: знання пропонують у готовому вигляді; учні "звільняються" від необхідності самостійно і продуктивно мислити; недостатні можливості індивідуалізації і диференціації навчального процесу та ін.

Воно передбачає самостійне оволодіння знаннями у процесі вирішення пізнавальних проблем, розвиток самостійного мислення і пізнавальної активності учнів. Технологія проблемного навчання ґрунтується на чітких алгоритмах, що містять послідовність взаємопов'язаних етапів: створення проблемної ситуації, яка спричинює відчуття розумового Утруднення; аналіз проблемної ситуації, пошук нових елементів знань різними способами (висунення гіпотез); розв'язування проблеми і перевірка одержаних результатів, зіставлення їх з робочою гіпотезою; систематизація та узагальнення здобутих знань і вмінь. Проблемний вид навчання забезпечує самостійне здобуття знань, формування інтересу до пізнавальної діяльності, розвиток продуктивного мислення. Серед його недоліків - значні затрати часу, недостатня ефективність для формування практичних умінь і навичок, слабка ефективність при засвоєнні нового матеріалу, коли самостійний пошук недоступний для учнів.

Основними способами (прийомами) створення проблемних ситуацій є:

1) повідомлення учням інформації, яка містить у собі суперечність;

2) сприймання і осмислення різних тлумачень одного і того самого явища;

3) використання сукупності способів і прийомів, під час якого виникає проблемна ситуація;

4) невідповідність між системою знань, навичок та вмінь учнів і новим фактом, явищем.

41. Основні особливості процесу виховання. Їх сутність

Процес виховання – цілісна динамічна система, системотворчим фактором якої є мета виховання,що реалізується у взаємодії педагога із вихованцем. Рушійною силою виховного процесу є протиріччя між різноманітним впливом на вихованця і цілісним формуванням його особистості.

Особливості процесу виховання:

1.це є двосторонній процес.

2.багатофакторність.

3.тривалість.

4.непередбаченість або варіативність результатів.

5.безперервність.

6.комплексність.

7.самокерованість.

42. Процес виховання як процес інтеріоризації загально людських цінностей

Цінність стає об’єктом потреби особи в тому випадку, якщо здійснюється цілеспрямована діяльність з організацією відбору об’єктів і створення умов, що забезпечують необхідність її усвідомлення та оцінки особистості. Тому виховання слід розглядати як спеціально організований процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей. Виховні впливи досягають мети за умови, що дитина не лише пізнала об’єктивну цінність інформації, а й усвідомила і пережила для себе сутність цінностей, що складають зміст інформації, встановила їх зв'язок з попередньо набутими. Інтеріоризація загальнолюдських цінностей вимагає врахування діалектичної єдності, когнітивного і чуттєвого, раціонального і практичного, соціального та індивідуального.