18. Особливості класно урочної системи навчання

Класно – урочна система полягає у тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів і рівня підготовки – це класи,протягом певного часу і за встановленим розкладом ( у формі уроку).

Особливості: 1.у кожному класі постійний склад учнів приблизно одного віку і рівня підготовки;

2.кожен клас працює відповідно до свого річного плану (планування навчання);

3.навчальний процес здійснюється у формі окремих взаємопов’язаних елементів;

4.кожен урок присвячується лише одному предмету;

5уроки постійно чергуються (є розклад);

6.керівна роль у вчителя (можливість педагогічного управління);

7.застосовуються різні форми та види пізнавальної діяльності учнів ( варіативність діяльності).

Позитив: 1.керівна роль вчителя

2.зміна видів занять.

3.забезпечення активності учнів

4.відносне використання часу та економічність

5.забезпечення послідовного систематичного вивчення матеріалу

6.можливість використання різних методів і прийомів навчання.

Недоліки: 1.вчителю важко здійснювати індивідуальний підхід, бо вчитель орієнтується на всіх учнів

2.слабке формування і розвиток мотивації учіння, особливо у обдарованих дітей.

3.учні залишаються на повторний курс, якщо не засвоїли якийсь предмет.

Творцем класно-урочної системи справедливо вважають Яна Амоса Коменського

19. Предмет і завдання дидактики. Основні категорії певні наукові праці і теорії навчання.

Дидактика – галузь педагогіки, що містить теорію освіти і навчання. Предметом дидактики є зміст, засоби, методи навчання, комунікацій між педагогом та учнями, а також одержувані результати, їх діагностика та оцінка. Таким чином дидактика як наука виявляє закономірності навчання, визначає ключові поняття, встановлює принципи навчання, формує його зміст, пропонує технології, форми та методи.

Завдання, які вирішує дидактика:

1.Відповідає на питання «чому?», «навіщо?», «як потрібно навчати?».

2.Описує і пояснює процес та умови навчання.

3.Досліджує сутність, закономірності процесу навчання у зв’язку з виховною освітою учнів, їх творчою самореалізацією і розвитком здібностей.

4.Визначає педагогічні основи змісту освіти.

5.Розробляє нові педагогічні технології, форми, методи навчання та прийоми.

6.Контролює системи діагностики і оцінку результатів.

7.Передбачає результат навчання на основі різних концепцій освіти.

Основні дидактичні категорії:

Освіта – процес і результат розвитку виховання і навчання учнів.

Навчання – природна властивість індивіда привласнювати життєвий досвід у процесі самонавчання за допомогою його активної взаємодії з об’єктами оточуючого світу.

Процес навчання – цілеспрямована організована взаємодія вчителя і учня, опосередкована змістом діяльності, в ході якої розв’язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку.

Навчальний процес – спеціально організоване і кероване навчання у певному навчальному закладі за чітким змістом освіти, погодженою діяльністю учасниками навчально- виховного процесу, що має певний порядок за різними формами проведень: заочна, вечірня, дистанційна, екстернаторна.

Статус науки дидактика отримала завдяки працям чеського педагога Я.-А. Коменського, який у книзі “Велика дидактика” (1632) виклав основні принципи навчання і форми його організації. Він автор існуючої класно-урочної системи, поділу учнів на класи, навчального часу — на навчальні роки, чверті з канікулами між ними, щоденних занять — на 45-хвилинні уроки і 10—20-хвилинні перерви. Ним були започатковані предметна система викладання за певними програмами і підручниками, екзамени наприкінці року.