3.6.3. Джерела штучного освітлення та світильники

В якості джерела штучного освітлення широко використовують лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання відносять до теплових джерел світла. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні і суттєві недоліки: велика яскравість (засліплююча дія); низька світлова віддача(7-20 лм\Вт); відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год.);висока температура нагрівання (до 140⁰С і вище).

Лампи розжарювання як правило використовують для місцевого освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей.

Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектру.

Основною превагою газорозрядних ламп є їх економічність. Термін експлуатації – до 10 тис. год., а температура нагрівання(люмінесцентні) – 30-60⁰С. За спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращеною передачею кольорів(ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ) та білого (ЛБ) кольорів.

Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту. До недоліків цих лам п також відносять складність схеми включення, шум дроселів, значний час між включенням та запалюванням ламп, відносна дороговизна.

Світильник – світловий прилад, що складається із джерела світла (лампи) та освітлювальної арматури. Арматура перерозподіляє світловий потік лампи в просторі. Окрім того, вона захищає джерело світла від впливу оточуючого пожежо- та вибухонебезпечного, хімічно-активного середовища, механічних ушкоджень, пилу, бруду, атмосферних опадів.

Залежно від конструктивного виконання розрізняють світильники: відкриті, захищені, закриті, пилонепроникні, вологозахищені, вибухонебезпечні та підвищеної надійності проти вибуху.

3.7. Інфразвук

Інфразвук знаходиться в діапазоні нечутних звуків, коли частота акустичних коливань не перевищує 16-20 Гц. Під впливом інфразвуку, котрий має великі амплітуди коливань, які знаходяться в резонансі з коливаннями внутрішніх органів, можуть виникати больові відчуття

В природних екосистемах інфразвукові коливання виникають під час землетрусів та інших природних явищ. Також виникають під час роботи машин та механізмів.

Існують порогові значення інфразвукової дії.

Поріг небезпеки смерті відповідає інфразвуковому впливові загального рівня 180-190 ДБА, котрий призводить до смерті навіть під час короткочасного впливу.

Порогом потенційної небезпеки для життя людини є інфразвуки інтенсивністю 155-180 ДБА. Такі інфразвуки призводять до психофізіологічних відхилень.

3.8. Виробничий шум

Шум набір звуків різної частоти та інтенсивності.

Акустичні коливання, котрі лежать в діапазоні частот 16-20 000 Гц, називають звуковими. Вони сприймаються людиною з нормальним слухом. Акустичні коливання з частотою менше 16 Гц називають інфразвуковими, а понад 20 кГц – ультразвуковими.

Область чутних звуків обмежується двома пироговими кривими: порогом чутності та порогом больових відчуттів. Пирогове значення слуху молодої здорової людини – 0 ДБ. Больовий поріг звук з інтенсивністю 140 ДБА. Поріг дискомфорту ( біль у вусі) відповідає звуковому тиску понад 120 ДБ. Шум з рівнем звукового тиску до 30-35 ДБ не турбує людину. Підвищення рівня звукового тиску до 40-70 ДБ зумовлює значне навантаження на нервову систему. Вплив шуму з рівнем понад 75 ДБ протягом тривалого часу викликає погіршення слуху, а при шумі з вищим рівнем (понад 160 ДБ) може настати смерть.

Неспецифічні зміни в органах та системах людини особливо проявляються при дії високочастотного шуму. Робітники скаржаться на головний біль, запаморочення, погіршення пам’яті, підвищену втомленість, порушення сну, серцебиття та біль в ділянках серця. Загальне захворювання організму з ураженням органу слуху ( специфічний прояв дії шуму) та центральної нервової, серцевосудиної системи (неспецифічні зміни) називають шумовою хворобою.