3.5. Вплив шкідливих речовин на організм людини.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, а також шкіру та слизові оболонки.

Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи (понад 90 м²) поверхні легенів.

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовин, її кількості, часу дії. Шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець).

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не тільки накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати „накопичення” функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов’язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3,6,12 та 24 місяців, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричиняють порушення здоров’я лише в тому випадку. Коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Гранична допустима концентрація(ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони - така концентрація, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров’я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки(ГОСТ12.1007-76):

-1-й-речовини надзвичайно, ГДК менше 0,1 мг/м³ (свинець, ртуть, озон);

-2-й-речовини високо небезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м³(кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги);

-3-й-речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м³(вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий);

-4-й-речовини мало небезпечні, ГДК більше 10,0мг\м³(аміак, бензин, ацетон, гас).

Необхідно зазначити, що в списку ГДК, який налічує понад 800, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливості дії цієї речовини на організм людини:

О – гостро направленої дії;

А – алергічної дії;

К – канцерогенної дії;

Ф – фібро генної дії.

Загальні засоби та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

• вилучення шкідливих речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т.п. Метиловий спирт – іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання – миючими розчинами на основі води;

• удосконалення технологічних процесів та устаткування;

• автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що включає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

• герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткуванням під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції;

• нормальне функціонування систем опалення, загально обмінної вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу;

• попередні та періодичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

• контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

• використання засобів індивідуального захисту.