Лекція 6. Тероризм. Співробітництво держав у боротьбі з ним.

Терористичні акти – вбивства, поранення, викрадення, погрози та деякі інші акти насильства, які готуються організаціями й здійснюються окремими особами стосовно державних або громадянських діячів, здавна супроводжуються розвиток суспільства.

На сьогодні значно зріс та розширив свої межі тероризм міжнародного характеру, тобто такий, що зачіпає інтереси двох або більше держав, порушує міжнародний правопорядок. Терористичний акт можна кваліфікувати як злочин міжнародного характеру у випадках, коли: 1) терорист і особи, що потерпають від терористичного акту, є громадянами однієї держави або ж різних держав, але злочин здійснений за межами цих держав; 2) терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом; 3) підготовка до терористичного акту проводиться на території однієї держави, а здійснюється на території іншої; 4) здійснивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, і постає питання про його видачу.

Обов’язковими елементами, які характеризують тероризм є: наявність насильства, як правило, збройного або його загрози; заподіяння чи загроза заподіяння шкоди здоров’ю людини, або матеріальних, моральних збитків; позбавлення або загроза позбавлення життя людини.

В Україні оперативну роботу з боротьби проти тероризму проводять підрозділи Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та ін. Для ліквідації терористичних організацій та знешкодження окремих терористів використовуються підрозділи ОМОНу, спецназу, “Беркута”, структури відомчої безпеки та охорони.

На сьогодні терористичні дії в більшості випадків носять яскраво виражений антигуманний характер. Їх відрізняє збільшення замахів на життя та здоров’я людей при зменшенні посягань на матеріальні об’єкти ; зростання числа вбивств на замовлення; збільшення людських жертв в окремих терористичних актах.

Сучасний тероризм має наступні різновиди: державний, міжнародний, внутрішньодержавний, релігійний, точковий. Необхідно враховувати і такі різновиди, як тероризм у формі заколоту, масові безпорядки, диверсії, утримання заручників.

Беручи до уваги об’єкти замаху, тероризм можна поділити на:

• елітарний;

• функціональний;

• промисловий;

• транспортний;

Якщо в минулому тероризм зводився до вбивства чи поранення державних, громадянських діячів та дипломатів, то в наш час він набуває таких форм, як викрадення літаків, захоплення заручників, руйнування громадських установ, житлових будинків, пограбування складів зброї та підприємств, окупація посольств, напади на місця проведення міжнародних зустрічей, штаб-квартири міжнародних організацій.

Перед загрозою зростання масштабів тероризму та дедалі небезпечніших засобів і методів, що до них вдаються терористи, особливого значення набуває співробітництво держав у боротьбі з ним.

Однією з перших була укладена 29 квітня 1958 року багатостороння Женевська конвекція про відкрите море, яка містила ряд статей про боротьбу з тероризмом у відкритому морі-піратством.

Гаазька конвенція (16 грудня 1970 року) про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден.

14 грудня 1973 року була прийнята Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів.

При Організації Об’єднаних Націй з 1973 року діє спеціальний комітет з тероризму, який працює, в основному, у трьох напрямках:

• вироблення та узгодження правових норм; підготовка міжнародних договорів і конвенції;

• виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм;

• розробка заходів боротьби з тероризмом.