5.5. Стандарти і рекомендації міжнародної

ОРГАНІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

Міжнародна організація цивільної авіації ICAO (від початкових букв International Civil Aviation Organization ІКАО відповідно до статті 37 Чиказької конвенції (прийнятої в 1944 р.) на основі досвіду багатьох країн - членів ІКАО здійснює координацію з розробки і визначення оптимальних стандартів і рекомендацій для проектування аеродромів і їх обладнання.

Основні стандарти та рекомендації викладені в додатку 14 до Чиказької конвенції ІКАО і в додатковому документі - «Керівництві по аеродромах». Перший текст стандартів і рекомендацій був розроблений і затверджений радою в 1951 р. і потім періодично переглядався і уточнювався.

У додатку 14 до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію стандарти та рекомендації по аеродромах стосуються термінології, загальних положень, фізичних характеристик аеродромів, обмежень, маркування та усунення перешкод, візуальних наземних засобів забезпечення безпеки польотів, аеродромного обладнання та аеродромних служб. Є також додатки А, В і С, в яких дана інформація для керівництва при застосуванні стандартів та рекомендацій додатка 11.

Слід зазначити, що принципових розбіжностей між вимогами стандартів та рекомендацій ІКАО та будівельних норм і правил на проектування аеродромів не існує і приблизно з однаковим ступенем надійності забезпечується безпека польотів повітряних суден. Є лише деякі відмінності в термінології та методах розрахунку параметрів окремих елементів і приаеродромної території.

Основні вимоги до елементів аеродромів, відповідно до стандартів і рекомендацій ІКАО, наведені в табл. 5.1. Довжина ЗПС і ЛС в табл. 5.1 вказана для стандартних умов. Аеродроми ж, як правило, розташовуються в умовах, що відрізняються від стандартних, і тому необхідний перерахунок на місцеві умови. Згідно зі стандартами і рекомендаціями ІКАО, поправки, що враховують перевищення місцевості над рівнем моря, температуру і ухил, визначаються таким чином:

Таблиця 5.1

Показники	Кодові позначення (літери) аеродромів
	A	B	C	D	E
Довжина ЗПС у стандартних умовах, м Ширина ЗПС, м Мінімальна відстань між осьовими лініями паралельних ЗПС при візуальних польотах, м Найбільший поздовжній ухил ,% Максимальний радіус вертикальних кривих, м Максимальний поперечний ухил ,% Ширина ЛС при обладнані ЗПС для точного заходу на посадку і за приладами, м Ширина ЛС , коли ЗПС не має обладнана (візуальна посадка), м Максимальні ухили грунтової частини ЛС ,%: поздовжній поперечний Ширина РД, м Найбільший поздовжній ухил РД,% Максимальний поперечний ухил РД,% Ширина узбіч, м руліжних смуг (РД + узбіччя або грунтові ділянки), м Мінімальні відстані між будь-якою точкою краю РД і краєм ЗПС, м: при обладнаній ЗПС інших ЗПС Мінімальна відстань між будь-якою точкою краю РД і краєм іншої РД, м Мінімальна відстань між будь-якою точкою краю РД і нерухомою перешкодою поза межами РД, м Відстані між майданчиком очікування і осьовою лінією ЗПС, м: не обладнаній засобами посадки обладнаної для точного заходу на посадку по I категорії обладнаної для точного заходу на посадку по II і III категоріям Максимальний ухил перону і місць стоянок, % Допустимий бічний вітер становить, м/с	2100 і більше 45 210 1,25 30000 1,5 300 150 1,5 2,5 23 1,5 1,5 10,5 44 150 75 62 38 75 75 120 1 10,3	1500— 2100 45 210 1,25 30000 1,5 300 150 1,75 2,5 23 1,5 1,5 10,5 44 150 73 52 30 75 75 120 1 10,3	900— 1500 30 150 1,5 15000 1,5 300 150 2 2,5 15 3 1,5 7,5 30 150 73 43 26 60 75 120 1 6,7	750— 900 23 120 2 5000 2 - 80 2 3 10 3 2 - 25 - 36 27 18 40 - - 1 5	600— 750 18 120 2 5000 2 - 60 2 3 7,5 3 2 - 22 - 29 23 16 30 - - 1 5

вихідна необхідна довжина ЗПС збільшується на 7% на кожні 300 м перевищення аеродрому над рівнем моря;

отримана довжина ЗПС з урахуванням внесеної поправки на висоту аеродрому збільшується на 1% на кожен ГС перевищення розрахункової температури повітря над температурою стандартної атмосфери для даної висоти аеродрому. Однак якщо загальна поправка на висоту аеродрому і температуру повітря перевищує 35%, то потрібні спеціальні дослідження для встановлення величини поправки;

встановлена ​​необхідна довжина ЗПС з урахуванням внесених поправок на висоту аеродрому і температуру повітря, призначена для зльоту, збільшується на 10% на кожен 1% ухилу ЗПС, позначених кодовими буками А, В і С.

Висота аеродрому визначається щодо контрольної точки (аеродромного орієнтиру), що розташовується по можливості до геометричного центру льотного поля з урахуванням можливого розширення в перспективі. Місцезнаходження контрольної точки позначається в географічних координатах (широта і довгота) з точністю до секунди.

Розрахункова температура повітря в районі аеродрому приймається як середньомісячна, що розраховується на основі добових максимальних температур самого гарячого місяця за ряд років.

Ухил визначається як відношення різниці між максимальним і мінімальним перевищенням вздовж осьової лінії ЗПС до загальної її довжині.

У додатку 14 ІКАО розглядаються поверхні обмеження висотних перешкод (внутрішня поверхня заходу на посадку внутрішня перехідна і поверхня відходу на друге коло з етапу посадки) і дані технічні вимоги для поверхонь, що встановлюють обмеження при точному заході на посадку по II категорії.

Велика увага в стандартах та рекомендаціях ІКАО приділяється вимогам щодо маркування елементів аеродромів і висотних перешкод, а також обладнання переносними маркувальними знаками. Ці вимоги докладно розглядають різні випадки маркування. Прийняте маркування в Україні відповідає стандартам ІКАО і відрізняється тільки в прив'язці до окремих класів аеродромів. Повністю збігаються вимоги до рівності покриттів.