7.3. Способи зображення рельєфу і методи проектування вертикального планування аеродромів

Для зображення рельєфу земної поверхні ділянок, що підлягають вертикальному плануванні, застосовують способи горизонталей і числових відміток. При способі горизонталей природна поверхня зображується системою горизонталей. Горизонталі зображуються на плані у вигляді безперервних тонких і плавних кривих ліній. При способі числових відміток поверхня зображується системою відміток. Для цієї мети територію аеродрому розбивають сіткою на квадрати розміром 40 X 40 м. Основний напрямок сітки квадратів має бути паралельно осі льотної смуги.

Склад і способи зображення рельєфу залежать від стадії проектування аеропорту. Проектування аеропортів здійснюється у дві й одну стадії. При проектуванні в дві стадії розробляються технічний проект та робочі креслення. Проектування в одну стадію включає технічний проект та робочі креслення.

Технічний проект вертикального планування аеродрому включає інженерне і економічне обгрунтування висотного положення і обриси проектної поверхні, обсяги земляних робіт і схему переміщення грунту. На підставі технічного проекту розробляються робочі креслення. Робочі креслення уточнюють рішення, що отримані в технічному проекті, і допрацьовують до того ступеня, яка необхідна для винесення проекту в натуру в процесі планувальних робіт і подальшого будівництва.

Відповідно до основних способів зображення поверхні землі і стадіями проектування розроблені і методи проектування вертикального планування аеродромів по горизонталях і числових відмітками.

У методі проектування по горизонталях на план графічними прийомами наносять проектні горизонталі, відповідні поверхні, що задовольняє технічним вимогам. Основна перевага методу горизонталей полягає в його наочності, так як горизонталі дозволяють досить повно і правильно представити рельєф території аеродрому. Разом з цим метод горизонталей не дає значення проектних відміток, необхідних надалі для винесення проекту в натуру, і тому може використовуватися лише на стадії розробки технічного проекту вертикального планування.

Ідея методу проектування за числовими відмітками відрізняється тим, що проектні відмітки, що відповідають необхідній поверхні, визначаються безпосередньо аналітично в вершинах квадратів нівеліровочной сітки і їх надалі виносять в натуру в процесі планувальних робіт. Основним недоліком методу є відсутність вигляду наочності в зображенні рельєфу і його трудомісткість. Тому зображення поверхні тільки у відмітках при вертикальному плануванні аеродромів знаходить обмежене застосування. Зазвичай поверхню аеродрому зображується одночасно у відмітках і горизонталях.

Наведемо деякі визначення та поняття, необхідні надалі.

Існуюча (природна) поверхня характеризується відмітками окремих точок і горизонталями землі. Ці горизонталі зображують на плані у вигляді безперервних тонких плавних кривих ліній; позначки виписують справа внизу в вершинах квадратів пікетажної сітки нівелірної зйомки проектованої ділянки.

Проектна поверхня характеризується проектними відмітками і горизонталями. Проектні горизонталі викреслюють плавними потовщеними лініями, а позначки виписують у вершинах квадратів над відмітками землі. Різниця між проектними відмітками поверхні в даній точці та відмітками землі називають робочою відміткою, вона визначає в окремих точках ділянки глибину виїмки або висоту насипу. Глибину виїмки позначають відміткою зі знаком мінус, висоту насипу - відміткою зі знаком плюс. Робочі позначки визначають на планах нівелірної зйомки стосовно до вершин квадратів, де виписують позначки землі та проектної поверхні (рис. 7.5).

Точки поверхні аеродрому, що мають однакові відмітки землі та проектні відмітки, називають точками нульових робіт. На плані вертикального планування лінії нульових робіт зображують плавної штрихпунктирной лінією. Ізолінії нульових робіт обмежують контури ділянок виїмок і насипів.

Горизонталі землі та проектні горизонталі з рівними відмітками називають однойменними. Геометричні місця точок, що віддалені по вертикалі від проектної поверхні на однакових відстанях, кратні перетину горизонталей, називають ізоповерхні. Лінії перетину існуючої поверхні з ізоповерхнями називають ізолініями. Ізолінії, що з'єднують точки перетину горизонталей землі і проектних горизонталей з відмітками, що кратні перетину горизонталей, будуть ізолініями відповідної глибини (рис. 7.6). Дефектними місцями називаються ділянки, поверхня яких не відповідає технічним вимогам, що пред'являються до рельєфу льотних смуг аеродромів. Невеликі за висотою і протяжністю окремі нерівності називаються мікрорельєфом. Висота таких нерівностей завжди менше висоти перерізу горизонталей.

Проект вертикального планування аеродрому розробляється на основі значного числа вихідних даних. Щоб скласти проект вертикального планування аеродрому, необхідні:

1. Нормативні технічні вимоги до проектної поверхні аеродрому (до ухилів, кривизні поверхні ШЗПС, ГЗПС, РД, МС тощо)

2. Схема генерального плану аеродрому в масштабах 1:5000 та 1:2000, на яких вказують зовнішні контури аеродрому, льотне поле і смуги безпеки, будівлю аеровокзалу і розміщення в плані ШЗПС, РД, МС та перонів.

3. План топографічної зйомки ділянки в масштабі 1:5000 з зображенням рельєфу горизонталями перетином 0,5 м (для розробки технічного проекту) та в масштабі 1:2000 із зображенням рельєфу місцевості відмітками в вершинах квадратів нівеліровочной сітки і горизонталями перетином 0,25 м (для розробки робочих креслень). Для вирішення з’єднення поверхні аеродрому з прилеглою місцевістю, питань відведення поверхневих вод за межі аеродрому план топографічної зйомки повинен захоплювати також і місцевість, що безпосередньо прилягає до аеродрому. Для цих цілей можна також використовувати топографічні карти в масштабі 1:25 000 - 1: 100 000. На плані топографічної зйомки наносяться контури аеродрому.

4. Дані інженерно-геологічних і гідрогеологічних вишукувань, характеристики грунтів, потужність грунтово-рослинного шару. На ділянках з включенням несприятливих грунтів і близьким рівнем грунтових вод повинні бути представлені докладні матеріали.

5. Кліматичні дані із зазначенням кількості атмосферних опадів та їх розподіл на протязі року, значення глибин промерзання грунту.

6. Пояснювальна записка з короткою характеристикою особливостей ділянки, що обрано під аеродром.

Рис. 7. 5. Приклад відміток поверхні у вершині квадрату: а – сторона квадрату; 10,40; 10,00 – проектні відмітки; 10,95; 9,90 – відмітки поверхні землі.

Рис. 7.6. Лінії нульових робіт і ізолінії рівних глибин: 1 – горизонталі землі; 2 – проектні горизонталі; 3 – ізолінії робочих глибин (h₁ = 0,25 м; h₂ = 0,50 м; h₃ = 0,75 м; h₄ = 1,0 м).