41.Австрійська школа маржиналізму. К.Менгер, ф.Візер, 0. Фон Бем-Баверк. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, є.Бем-Баверк, ф.ВІзер.

Найбільш відомий внесок у розробку ідей маржиналістів зробила австрійська школа політекономії, яка сформувалась у 70-ті роки ХІХ ст. Її репрезентували професори Віденського університету Карл Менгер, Фрідріх фон Візер та Ейген Бем-Баверк.

Її теоретичними принципами були суб’єктивний ідеалізм та теорія граничної корисності.

Засновник цієї школи і незаперечний її лідер К. Менгер у працях “Основи політичної економії” та “дослідження про методи соціальних наук і політичної економії зокрема” розвинув ідею попередників маржиналізму про “граничну корисність” у головну теорію суб’єктивно-психологічної школи. Коло питань, що їх вивчали економісти австрійської школи є досить широким.

Вихідним методологічним принципом на якому базується система поглядів австрійських учених, був суб’єктивно – психологічний підхід до аналізу економічних процесів і їхніх факторів. Згідно з цією концепцією політична економія має вивчати свідомість суб’єкта господарювання, тобто психологію людини, що зайнята в економічній сфері. Об’єктом дослідження було індивідуальне господарство, як типовий елемент буржуазного суспільства.

Розробляючи теорію виробничих благ, австрійська школа розглядає витрати, як своєрідну корисність. Найактивніше розвивав цю ідею Візер. Він стверджував, що цінність продуктів визначається цінністю витрат виробництва, а цінність останнього – граничною корисністю граничного споживчого блага. Візер трактував витрати, як корисність, що приносять у жертву.

Бем-Баверк написав праці “Основні теорії ціності господарських благ”, “Капітал і прибуток”. Він висловив ідею: ціності набирають матеріальні блага тоді, коли реальний запас матеріальних благ цього роду, настільки незначний, що для задоволення відповідних потреб їх або не вистачає зовсім, або їх так мало, що певна сума потреб має залишитись незадоволеною. Він розрізняв два види корисності просту і кваліфіковану. Запропонував теорію, згідно з якою капітал є результатаом методів у виробництві.

42.Кембрідзька школа маржиналізму

У центрі уваги економістів кембриджської школи був механізм ринкового формування цін. А. Маршалл визнавав лише функціональний аналіз, тому всі три параметри ринку (ціну, попит, пропозицію) він розглядав разом, у їх взаємодії. Свій висновок А. Маршалл сформулював так: ні попит, ні пропозиція не мають вирішального значення з погляду визначення ціни; попит і пропозиція — рівноправні елементи механізму ринкового ціноутворення. З одного боку, ринковий механізм, що діє в умовах необмеженої конкуренції, встановлює залежність попиту та пропозиції від ціни. Якщо, наприклад, на певному товарному ринку ціна зростає, то попит знижується, а пропозиція збільшується. З іншого боку, ринкова система діє в протилежному напрямі, визначаючи рух ціни співвідношенням попиту та пропозиції. Кембриджська школа широко використовувала поняття ринкової рівноваги — такого стану ринку, коли попит на певний товар дорівнює його пропозиції, тобто існує стала ринкова ціна — ціна рівноваги. Активно використовуючи частково-рівноважний аналіз і графічний метод дослідження, А. Маршалл уперше поєднав в одній системі координат графіки попиту та пропозиції, що дістали назву "хрест" Маршалла. Ринкова вартість (цінність) визначається рівновагою попиту та пропозиції, граничної корисності продукту та граничних витрат виробництва. Попит на певний товар лідер кембриджської школи поставив у залежність від трьох факторів — граничної корисності, ринкової ціни та грошового доходу, який використовується на споживання; вирішальне значення він надавав першому з них. А. Маршалл досліджував проблеми попиту на окремі товард й розробив концепцію еластичності попиту. Рух попиту визначається еластичним щодо ціни, якщо при зміні ціни на 1 % попит на товар змінюється більш як на 1 %.