60. Політична економія в Україні в іі пол. 19 – поч. 20 ст. Та її еволюція.

Бурхливий розвиток продуктивних сил у пореформлений період упроводжувався значними соціальними зрушеннями. Поглибленням соціальних суперечностей, пожвавленням суспільної думки. Зміни, що сталися в економічному та суспільному житті країни після реформи 1861 року, позначився і на розвитку політичної економії.

Економістів цікавлять проблеми аналізу економічних категорій, з’ясування предмета ПЕ, якій вони надавали виняткового значення в суспільному житті.

Одним з перших розробив курс ПЕ російською мовою Т.Ф.Степанов (1795-1847) – професор ПЕ Харківського університету. Степанов широко і творчо використовує надбання світової науки в галузі ПЕ. Аналізує такі питання, якпредмет ПЕ, суть і джерела багатства, продуктивні й непродуктивні класи, продуктивну й непродуктивну працю, суспільний поділ праці, відношення між виробництвом та споживанням, цінність, капітал, заробітну плату, прибуток, ренту, процент, кредит, НД тощо. У висвітленні цих категорій Т.Степанов не був оригінальним. В дусі Сміта він визначає такі категорії, як цінність, багатство. Під капіталом він фактично розуміє засоби виробництва, хоч і застерігає проти однобічного його розуміння. Він не лише аналізував і пропагував теоретичні ідеї західноєвропейських економістів, а й пов’язував йх з російською дійсністю, використовував для критики феодально-кріпосницької системи.

61.М.Туган_Барановського (1819-1919) – учений зі світовим ім’ям, що зробив вел. внесок у розвиток багатьох теор. проблем економіки. Т.-Б. став першовідкривачем сучасної інвестиційної теоррії циклів. Ще 1894р. він опублікував працю “Промислові кризи в суч. Англії, їх причини і вплив на нар. життя яку захистив як магістерську дісертацію в Моск. ун-ті. Він критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади “теорії реалізації” Сея , яка стверджувала, що пропозиція порджує попит. Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те , що межа вир-тва визн. прод. силами людства .Він писав, що поит на товари створюється самим вирибництвом і жодних зовнішніх меж для розширеного відтворення, крім браку прод. сил, не існує. Це на його думку підтверджує ідея про зв. пром. коливань з період. зростанням основного капіталу . Він розглядає проблему криз, аналізуючи економічні коливання, рух “економічної активності”, а також фактори , що зумовл. таку активність . Т.-Б. звертає увагу на виявлення гол. рушійної сили ек. активності і робить висновок, що це є рух інвестицій. Він першим сформулював осн. закон інвестиційної теорії циклів , відповідно до якого фази пром. циклу визн активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях , що виготовляють засоби вир-тва порджує мультипрлікаційний процес всіх елементів ек. активності.

Джерелом приб. він наз весь капітал.

У багатьох дослідж. “Учення про гран. кор-сть”, “Осн. помилка абстрактної теорії кап-зму” та ін. вчений намагався переорієнтувавти П.Е. в Рос. та Укр. на позиції

Велику увагу він приділив питанню розвитку капіталізму в Рос., що в останнє десятиріччя 19ст стало головним тор питаням у країні. Було опублік його докторську дисетацію “Рос. фабр. в минулому та сучасному. Історико-економічне досл.”