4. Вплив колонізації на розвиток основних форм мев.

51. Колонізація як історичний процес загарбання іноземних територій не міг не вплинути на розвиток форм МЕВ, особливим на розвиток міжнародної торгівлі, становлення міжнародного поділу праці, міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин₎, рух факторів виробництва та міжнародну інвестиційна діяльність.

52. Розглянемо процес колонізації та його впливу на розвиток основних форм МЕВ в еволюції.

53. Історія розділяє кілька хвиль колонізації земель в епоху стародавніх часів.

54. 1) Фінікійська колонізація (2-1 тисячоліття до н.е.) – пов'язана з підкоренням Фінікією територій басейну Середземного моря. Фінікійці сприяли створенню на підкорених територіях торгівельних центрів. Так відомий Карфаген якраз і виник як один із великих центрів колоніальної торгівлі, який через певний час став самостійно і навіть незалежно від Римської Імперії здійснювати зовнішньоторговельні зв'язки.

55. Головний наслідок – розширення зовнішньої господарських зв'язків, розширення територій зовнішньої торгівлі.

56. 2) Велика грецька колонізація (7-4 століття до н.е.) – йшла в кількох напрямках.

57. а) західний напрямок (найбільш потужний) – поширював володіння Стародавньої Греції на Італію і Сицилію, острови Сардинію і Корсику, південне узбережжя Іспанії. В результаті цієї колонізації було створено цілий ряд міст, які тривалий час залишалися великими центрами світової торгівлі (Сіракузи

58. б) південно-східний напрямок – пов'язаний з підкоренням територій фракійського узбережжя Егейського моря, причорноморських територій. Супроводжувався створенням великий полісів – міст-держав як центрів міжнародної торгівлі: Візантія, Халкетон, Одесос, Аполонія Понтійська.

59. в) південно-західний напрямок – основна мета його – створення поселень військового спрямування. З цим напрямком пов'язане розширення територій Греції за рахунок земель Середземномор'я.

60. З періодом Великої грецької колонізації пов'язуються і походи Олександра Македонського, який за 20 років розширив простори імперії до таких розмірів, яких не досягав ніхто ні до і після нього, створив близько 20 полісів, які отримали назви Олександрія.

61. Значення Великої грецької колонізації земель полягало в тому, що, по-перше в систему господарських і торгівельних зв'язків були залучені нові землі, і навіть племена скіфів, тощо, які значно відставали за рівнем розвитку від Греції. По-друге, периферія, яку завойовувала Греція, отримувала доступ до нових товарів, а Греція, в свою чергу отримала доступ до сировини. По-третє, колонізація західних земель призвела до значного збільшення обсягів зовнішньої торгівлі за рахунок збільшення обміну між метрополіями і колоніально залежними територіями.

62. В цілому, Велика грецька колонізація стала постійним і могутнім фактором економічного розвитку Стародавніх часів.

66. Простежуючи далі процес колонізації слід відзначити, що внаслідок Хрестових походів (XI—XIII ст.) виникла перша колоніальна держава в Європі — Італія. Вона стала власником багатьох територій на узбуружжях Чорного, Егейського й мармурового морів, островів Кріт, Кіпр, Хіос та ін. Колонії використовувалися як джерело вивозу в Італію зі Сходу дорогоцінних металів. Прибуток приносила також работоргівля, експлуатація примусової, по суті рабської праці. В результаті у ряді міст Італії (особливо Флоренції) починає розвиватися торгівля грошима. Банківські родини Аччайуолі, Перуцці, Барді ма­ли в середині XIV ст. свої контори (або відділення) в усіх портах Середземного моря, на Іонічних островах, у містах Франції, Англії, Нідерландів та інших країн світу.

67. Іспанія і Португалія наступними ступили на шлях колонізації. Вони захопили величезні колоніальні володіння на Сході й відкритий X. Колумбом новий конти­нент— Америку. До початку XVI ст. Іспанці загарбали багато Вест-Індських островів, таких як Куба, Гаїті, Ямай­ка та ін. Вони володіли майже усією Центральною і Пів­денною Америкою (за винятком Бразілії – колонія Португалії). Відкриття морського шляху до Індії поклала „початок колоніальної експансії португальців на Схід, нечуваної смуги збагачення, різкого посилення могутності Іспанії та Португалії. І весь цей час піренейські держави активно вели зовнішню торгівлю з колоніями й іншими єв­ропейськими країнами. Хліб, вино, масло, сукно та. інші продукти і товари відправлялися ними щорічно на сотнях кораблів до Америки, Європи й Азії. Спершу Голландія, а потім Англія та Франція, перемігши піренейські держави на зовнішньому й внутрішньому ринках, почали витісняти їх як володарів колоніальних територій.

68. Завдяки географіч­ному положенню із середини XVI ст. Голландія та її еко­номічний центр м. Амстердам почали відігравати головну роль у посередницькій та експортній торгівлі Нідерландів. За порівняно короткий період Голландія встановила своє панування на величезній території земної кулі. За розміра­ми території колонії перевищували метрополію у 70 разів. На той час ряд міст Нідерландів (Брюгге, Антверпен та ін.) вже були визнаними центрами міжнародної торгівлі. До­сить сказати, що саме в Брюгге у цей час вже діяла біржа (XV ст.), на якій укладалися комерційні угоди між купця­ми різних держав.

69. Англія, у свою чергу, створила на Атлантичному узбережжі 13 колоній. Поряд з розвитком торгівлі й судноплавства в XVI ст. в Англії почало формуватися міцне національне купецтво. При підтримці королівської влади створювалися компанії для торгівлі «з Росією, Персією і північними країнами», Близьким Сходом («Турецько-левантійська»), з Гвінеєю («Африканська»), Пруссією («Ост-Зейська»), Індією («Ост-Індська»). Об'єднуючи багатьох купців і збираючи з них певні податки, ці компанії несли в собі зародки капіталіс­тичних підприємств.

72. Багатства завойованих країн вивозили, а населення не­щадно експлуатували. Це призвело до соціально-економічного та культурного відставання захоплених країн, а в окремих випадках — до повного або част­кового винищення корінного населення. Однак за­лучення цих країн до системи світових економічних і політичних зв'язків прискорило процес первісного нагромадження капіталу в Європі й Північній Аме­риці, що сприяло розширенню товарно-грошових відносин і утворенню світового ринку. У цей час ви­никли великі торговельні компанії, які монополізу­вали зв'язки з колоніями, розвивалася система дер­жавного кредитування. У XVIII—XX ст. колонії ви­користовувалися як ринки збуту європейських това­рів, пізніше — як джерело сировини. В останній тре­тині XIX ст. з переростанням домонополістичного капіталу в монополістичний роль колоній значно зросла, що було пов'язано з виникненням монополій і боротьбою між ними за джерела сировини та нові колонії.

73. На початок XX ст. територіальний поділ світу було завершено, почалася збройна боротьба за його переділ. Перши­ми війну розв'язали СІЛА (Американо-іспанська війна 1898). Боротьба за переділ колоній стала однією з причин Першої світової війни 1914—18. Колонізація та колонізаційна політика., з одного боку, гальмувала соціальний та економічний розвиток колоніальних і залежних країн, водночас монополії сприяли розвитку промисловості. Із загос­тренням суперечностей між національно-патріотич­ними силами в колоніях і метрополіями виник наці­онально-визвольний рух, що спричинив кризу коло­ніальної системи. Однак до Другої світової війни метрополії зберігали, а подекуди навіть розширюва­ли свої колоніальні володіння (Японія). Після розгро­му німецького й італійського фашизму та японського мілітаризму докорінно змінилася міжнародна ситу­ація і створилися сприятливі умови для розгортан­ня й поглиблення національно-визвольного руху. По­чався розпад колоніальної системи, і на карті світу з'явилося 130 нових держав, в яких проживало по­над 2,2 млрд. осіб. Виникли т.зв. країни, що розвива­ються, — молоді політично незалежні держави Азії, Африки, Латинської Америки, які здобули держав­ний суверенітет після Другої світової війни. В Азії до них належить 39 країн; на Африканському кон­тиненті — всі, крім ПАР; у Латинській Америці — 39 країн (17 здобули державну незалежність після Другої світової війни); в Океанії — 9 країн.

74. Таким чином, внаслідок колонізації активно розвивалася торгівля. Колоніальна торгівля (К.т.), яка характери­зувалася однобічною вигодою одних держав (пограбуван­ня цінностей, що створювалися в колоніях і залеж­них країнах, нееквівалентний обмін здійснювався з використанням економічних і позаекономічних фак­торів) розвиватися в епоху великих гео­графічних відкриттів (середина XV — середина XVIIст.) З розвитком великої машинної промисловості зросло значення колоній як постачальників сировини й рин­ків збуту продукції капіталістичних підприємств.

77. У XVI — на початку XVII ст. провідну роль у колоніальній торгівлі ві­дігравали Іспанія і Португалія, в XVII — Голландія, наприкінці XVIII — Великобританія. К.т. стала одним з важливих джерел первісного нагромадження капіта­лу. Спершу К.т. практично обмежувалася вивезен­ням рабів, цінностей і рідкісних тропічних товарів.

78. Згодом колоніальні й залежні країни стали об'єктом експлуатації фінансового капіталу, а К.т. — одним із важливих джерел отримання надприбутків. Великі капіталіс­тичні монополії захопили зовнішню і значну части­ну внутрішньої торгівлі колоніальних і залежних країн, скуповували продукцію за монопольно низь­кими цінами. Водночас експорт предметів споживан­ня (в т.ч. продовольчих товарів), яких гостро потре­бували колонії, здійснювався за монопольно високи­ми цінами. К.т. стала однією з причин однобічного, спотвореного розвитку економі­ки колоніальних і залежних країн, перетворення їх на аграрно-сировинний додаток метрополій. Після Дру­гої світової війни з крахом колоніальної системи бу­ло здебільшого ліквідовано позаекономічні форми іметоди експлуатації країн, що розвиваються, у світо­вому капіталістичному поділі праці й міжнародній торгівлі. Проте молоді суверенні держави залишають­ся постачальниками сировини, ринками збуту про­дукції, сферою вкладання капіталу розвинутих країн світу.

79. Підсумовуючи усе вище сказане, потрібно відзначити те, що внаслідок колонізації:

80. 1) більша кількість країн стала зулученою до світогосподарських процесів; 2) інтенсифікувалась міжнародна торгівля; 3) відбулося прискорення первісного нагромадження капіталу; 4) розвинулась система державного кредитування; 5) відбулось розширення товарно-грошових відносин; 6) утворення світового ринку; 7) сформівалась спеціалізація окремих країн у виробництві тощо.