49.Основні зобов’язання України щодо вступу до Світової організації торгівлі.

Україна зобов’язується не встановлювати мінімальні ціни на імпортовану продукцію після вступу до Світової організації торгівлі. Про це мовиться в оприлюднених СОТ зобов’язаннях України, взятих при вступі до організації.

Регулювання цін застосовуватиметься у відповідність з принципами СОТ з взяттям до уваги інтересів експортерів-членів організації.

Всі залізничні тарифи застосовуватимуться на недискримінаційній основі.

Україна зобов’язується публікувати список товарів і послуг, на які ціни визначаються урядом.

Україна також зобов’язана буде обмежити свої митні збори на рівні від 0% до 50% (імпортні мита), а деякі ставки будуть скорочені поетапно до 2013.

Середні імпортні мита при постачаннях товарів до України повинні складати 10,66% для сільгосппродукції і 4,95% для промислової продукції.

Найвищий тариф, який Україна може застосовувати, це тариф на цукор (50%) і соняшникову олію (30%). Інші продукти із максимальними тарифами в 25% включають деякі види радіоприймальної апаратури, синтетичних і конвейєрних ременів.

Категорії товарів з меншими тарифами, які будуть спочатку або поступово скасовані, включають цивільні літаки, будівельне устаткування, очищені спирти, деякі види риби, продукцію фармацевтичної промисловості, деякі хімікати і мінеральні масла, медичне устаткування, шерсть, целюлозу і папір, деякі види пряжі і тканин, певні неблагородні метали, сталь, продукти ІТ, меблі та іграшки.

Україна погодилася не застосовувати будь-які інші мита і нарахування вищі, ніж її звичайні митні збори.

У сільському господарстві Україна погодилася не субсидувати експорт.

Україна обмежить свою національну підтримку сільгоспвиробникам, що має вплив на торгівлю, до 3,04 млрд. гривень в рік (приблизно 613 млн. доларів), також як і податкову знижку у розмірі 5% від вартості внутрішнього сільськогосподарського продукту.

Також як і всі члени СОТ Україна не матиме обмежень в національних програмах підтримка, яка не має або має мінімальний вплив на торгівлю у випадку, якщо ці програми відповідають критеріям, викладеним в Договорі по сільському господарству.

Україна відкриє тарифну квоту на очеретяний цукор-сирець (260 тис. тонн щорічно із збільшенням до 267 тис. тонн до 2010 року).

Ця квота буде адміністрована в порядку надходження протягом трьох років з моменту ухвалення.

Україна також узяла на себе конкретні зобов’язання в 11 основних секторах послуг - включаючи ділові послуги, комунікаційні послуги, будівельні і пов’язані з будівництвом інженерні послуги, доставка, освіта і послуги з довкілля охорони, фінансові послуги (страхування і банківські послуги), соціальні послуги і послуги з охорони здоров’я, туризм і подорожі, рекреаційні послуги, культурні і спортивні послуги, транспортні послуги, а також в інших сферах, включаючи косметичні, перукарні, і масажні послуги.

50.Основні моделі обмінного курсу.

Важливим об’єктом та інструментом регулювання виступає режим валютних курсів. Залежно від ступеня втручання держави в сферу міжнародних валютних відносин, у міжнародних розрахунках застосовуються плаваючі (гнучкі) та фіксовані (тверді) курси валют.

Таким чином, сьогодні в світі існують найрізноманітніші режими валютних курсів.

1) режим курсів, які регулюються. Тут, у свою чергу, можна виділити:

• незалежне "плавання", засноване на відокремленому "плаванні" валютного курсу, коли цей курс формується під впливом попиту та пропозиції на валютних ринках при помірних інтервенціях центральних банків. Такий режим застосовують як розвинуті країни, так і країни, що розвиваються (США, Японія, Великобританія, Аргентина, Австралія, Венесуела, Гана та ін.);

• кероване "плавання" – схоже на вільне, але характеризується більшим втручанням центральних банків, які періодично здійснюють коригування валютних курсів, виходячи з певного набору показників (Греція, Туреччина, Індія, Південна Корея та ін.);

• спільне "плавання" валют країн ЄВС відносно іноземних валют при фіксованих межах взаємних коливань валют, які входять у систему;

2) режим фіксованих ("пов'язаних") курсів, заснований на жорсткій фіксації курсу національної валюти стосовно однієї, добровільно обраної іноземної валюти або "кошика" валют. Його різновидами є:

• ординарні валютні курси, прив'язані до долара США (Гаїті, Гондурас, Ямайка та ін.), французького франка (країни-члени Західноафриканської співдружності та Цен-трально-Африканського союзу), до СДР;

• ординарні валютні курси, прив'язані до інших валют. Так, наприклад, на ранд Південноафриканської Республіки зорієнтовані валюти Лесото і Свазіленду, на індійську рупію — валюта Бутану;

• валютні курси, прив'язані до "кошика" валют головних торговельних партнерів, як це роблять Алжир, Фінляндія, Швеція, Ізраїль та ін.;

• валютний курс, який базується на принципі ковзаючого паритету. В цьому випадку за твердої фіксації валютного курсу щодо базової валюти зв'язок між курсами встановлюється не автоматично, а з урахуванням розбіжностей у темпах зростання цін (Бразилія, Чилі, Колумбія, Португалія та ін).

З метою регулювання валютного курсу застосовується також подвійний валютний ринок — форма валютної політики; яка займає проміжне становище між режимами фіксованих та плаваючих валютних курсів. Суть його полягає в розподілі валютного ринку на дві частини: з комерційними операціями та послугами застосовується офіційний валютний курс, а з фінансовими операціями — ринковий. Занижений фіксований курс з комерційними операціями використовується для стимулювання експорту товарів і вирівнювання платіжного балансу.

Говорячи про взаємозв’язок валютний курсів та регулювання зовнішньої торгівлі, слід звернути увагу на такі традиційні методи валютної політики, як девальвація й ревальвація.

Девальвація – це зниження курсу національної валюти щодо іноземних валют або відносно міжнародних валютних одиниць (СДР, євро). Ревальвація — це підвищення курсу національної валюти стосовно іноземних валют або міжнародних валютних одиниць.