Тема 11. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємств

Методичні поради до вивчення теми. Економічна доцільність функціонування будь-якого підприємства, результативність його фінансової діяльності багато в чому визначається станом формування та використання прибутку. Тому прибуток підприємства повинен бути постійно об’єктом ретельного фінансового аналізу (рис. 11.1).

Методологічною основою такого аналізу має бути на підпри­ємствах будь-якої форми власності діюча модель формування та використання прибутку (рис. 11.2).

Формування прибутку – створення прибутку в процесі господарсько-фінансової діяльності. Управляти формуванням прибут­ку – означає управляти обсягами реалізації продукції, тобто кількістю та ціною продукції, здійснювати господарську діяльність з найменшими втратами у вигляді штрафів та інших санкцій.

Рис. 11.1. Послідовність проведення аналізу прибутку підприємства

Рис. 11.2. Класифікація доходів (прибутків) і  витрат (збитків) у звіті про фінансові результати

Рис. 11.3. Схема формування чистого прибутку підприємства

В аналізі формування та використання прибутку підприємства слід розрізняти валовий прибуток (збиток) звітного періоду, фінансові результати, прибуток (збиток) від операційної діяльності, інші фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, фінансові результати від звичайної діяльності, надзвичайний прибуток (збиток) та чистий прибуток (збиток) підприємства (рис. 11.3).

Дані такого аналізу повинні слугувати для пошуку резервів зростання прибутку, урахування цих резервів у плануванні та прогно­зуванні прибутку підприємства, використання чистого прибутку на накопичення та споживання.

Оцінка загальної величини валового прибутку як основного джерела формування чистого прибутку та всіх структурних складових цього прибутку має велике значення для аналізу структури прибутку.

На формування прибутку підприємства впливають різноманітні фактори. В узагальненому вигляді ці фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні.

Із великої кількості факторів, які впливають на чистий прибуток підприємства, доцільно досліджувати такі:

    зміни обсягу (товарообороту) реалізації товарів (робіт, по­слуг);

    зміни обсягів усіх видів прибутків, які формують чистий прибуток;

    зміни собівартості реалізованої продукції (витрат обертання).

Далі розраховують частки та суми впливу кожного з перелічених показників на загальне зниження чистого прибутку.

Аналіз порогу прибутку як мінімального рівня діяльності широко використовується в країнах з регульованою ринковою економікою для оцінки вигідності виробництва. Він базується на взаємозв’язку між обсягом виробництва (продажу), собівартістю та прибутком. Точка критичного обсягу виробництва показує, що загальна сума маржі зі змінної собівартості відшкодовує загальну суму постійних витрат за певний період. Визначення порогу прибутку здійснюється одним чи кількома способами.

Перший спосіб – це побудова графіка критичного обсягу ви­робництва та знаходження точки беззбитковості.

Графік дає змогу визначити точку, в якій перетинаються витрати та виручка і в якій витрати на виробництво та збут продукції дорівнюють виручці від продажу. Ця точка називається точкою критичного обсягу виробництва, чи беззбитковості, в якій підприємство покриває усі свої витрати чи отримує заданий мінімальний прибуток (поріг прибутку).

При іншому розв’язанні проблеми використовується модель фор­мування фінансового результату за методом «Витрати – обсяг – при­буток».

Аналіз порогу прибутку як мінімального рівня діяльності широко використовується в країнах із регульованою ринковою економікою для оцінки вигідності виробництва. Він базується на взаємозв’язку між обсягом виробництва (продажу), собівартістю та прибутком. В її основу покладена класифікація витрат стосовно обсягу виробництва на змінні та постійні.

Цей метод називається директ-костинг. Використання його в управлінні дає змогу прийняти найефективніше рішення на основі аналізу взаємозв’язку між собівартістю, обсягом виробництва та прибутком.

Обов’язковими елементами дослідження фінансових результатів діяльності підприємства є:

    аналіз змін кожного показника за поточний аналізований період (горизонтальний аналіз показників фінансових результатів за звітний період);

    аналіз структури відповідних показників та її змін («верти­кальний аналіз» показників);

    дослідження (хоча б у найбільш узагальненому вигляді) ди­наміки зміни показників фінансових результатів за ряд звітних періодів (тобто «трендовий аналіз» показників).

Після того як виявлені основні фактори утворення прибутку та збитків, аналізується порядок його розподілу та використання. Завдання аналізу розподілу прибутку полягає у виявленні відпо­відності між розподілом прибутку та результатами роботи колективу підприємства.

З прибутку, який отримує підприємство, передусім сплачуються податки. Використання чистого прибутку визначається підприємством самостійно. Використання прибутку підприємства слід розуміти як його спрямування на фінансування тих чи інших витрат. Тому вико­ристання прибутку підприємства – це насамперед використання чистого прибутку, тобто прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і з якого сплачуються відсотки за кредит, штрафи, пені, неустойки.

Із чистого прибутку виплачується одноразова допомога праців­никам у зв’язку із виходом на пенсію, надбавки до пенсій, оплата додаткових відпусток понад установленої чинним законодавством тривалості, надається матеріальна допомога тощо. Крім того, за рахунок чистого прибутку здійснюються витрати на безоплатне харчування або харчування за пільговими цінами працівників підприємств. Усі ці витрати чистого прибутку відносять до статті його використання – «На соціальні потреби».

Важливою проблемою оптимального використання чистого при­бутку є раціональний його розподіл між витратами на накопичення та споживання з урахуванням умов ринкової кон’юнктури.

У зв’язку з цим рекомендується багатоваріантне планування прибутку підприємства, яке доцільно здійснювати з застосуванням таких методів розрахунку:

    метод прямого розрахунку;

    аналітичний метод;

    госпрозрахунковий метод.

Ефективність формування та використання прибутку підприємства можна охарактеризувати за допомогою системи таких коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт, що характеризує рентабельність поточних витрат і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн витрат.

2. Коефіцієнт дохідності авансованих вкладень, який характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн, вкладену в основні засоби підприємства.

3. Коефіцієнт рентабельності сукупних вкладень характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн сукупних вкладень.

4. Коефіцієнт валового прибутку показує, чи ефективно використо­вуються матеріальні ресурси та робоча сила у виробничо-комер­ційному чи торговельно-технологічному процесі.

5. Коефіцієнт операційного прибутку. Цей коефіцієнт характеризує, який прибуток від операційної діяльності на кожну гривню виручки має підприємство. Високий коефіцієнт операційного прибутку показує, що виручка зростає швидше, ніж операційні витрати.

6. Коефіцієнт чистого прибутку. Цей показник є узагальненим показником роботи підприємства, тому що порівнює чистий дохід підприємства та виручку. Підприємству вигідно мати високий коефіцієнт чистого прибутку, оскільки це правильний шлях до залучення інвесторів.

7. Коефіцієнт окупності власного капіталу. Цей показник повинні використовувати насамперед власники підприємств недержавних форм власності, акціонери. Він визначає прибутковість і дохідність підприємства, в які вкладено певний власний капітал.

Усі перелічені коефіцієнти доцільно застосовувати на кожному підприємстві для оцінки ефективності використання прибутку в динаміці за ряд періодів.

Рис. 11. 4. Схема аналізу рентабельності  виробництва продукції і рентабельності підприємства

Зміни у рівні показників рентабельності реалізації продукції можуть відбуватися під впливом змін структури реалізації продукції та індивідуальної рентабельності окремих видів продукції (рис. 11.4).

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів використовують показники рентабельності вкладень: усіх джерел коштів, у функціонуючі кошти, власних вкладень, в акції інших підприємств.

11.1. Практичне заняття

Питання до обговорення

1.   Сутність прибутку та рентабельності, основні завдання аналізу й оцінки.

2.   Інформаційна база аналізу формування, розподілу та викорис­тання прибутку.

3.   Факторний аналіз прибутковості та рентабельності підпри­ємства.

4.   Граничний аналіз і оптимізація витрат, обсягу реалізації і прибутку.

5.   Прогнозний аналіз фінансових результатів і рентабельності.

Питання для самопідготовки

1.   Зв’язок рентабельності і ділової активності підприємства.

2.   Оцінка якості прибутку.

3.   Аналіз беззбитковості підприємства.

4.   Аналіз формування чистого прибутку.

5.   Факторний аналіз рентабельності та сфера його застосування.

Тести самоконтролю

1. На зміну валового прибутку впливають різні фактори. Приберіть ті, які не є прямими за напрямом впливу:

1)          обсяг реалізації продукції;

2)          фінансова структура капіталу;

3)          оборотність активів;

4)          зміна собівартості реалізованої продукції.

2. Підприємство виготовляє і реалізує два види виробів. При цьому ціна виробу А становить 120 грн, ціна виробу Б – 145 грн. Со­бівартість виробів становить відповідно 97 та 129 грн. Як зміниться валовий прибуток, якщо питома вага виробу А в загальному обсязі реалізованої продукції зросте?

1)          не зміниться;

2)          скоротиться;

3)          зросте;

4)          –

3. Рентабельність являє собою:

1)          абсолютний показник фінансового результату;

2)          відносний показник прибутковості продукції підприємства;

3)          спроможність підприємства погасити поточні зобов’язання;

4)          показник прибутковості в тис. грн.

4. Ефект операційного важеля являє собою:

1)          збільшення рентабельності власних коштів внаслідок викори­стання кредиту;

2)          перевищення темпів зростання виторгу над темпами зростан­ня прибутку;

3)          перевищення темпів зростання прибутку над темпами зростання виторгу;

4)          збільшення рентабельності власного капіталу внаслідок залучення позикового.

5. Три підприємства мають однакову вартість сукупних активів. При цьому питома вага основних засобів у вартості активів у підприємства А становить 60 %, у підприємства В – 55 %, у підприємства С – 40 %. Прибуток якого з підприємств має найбільшу чутливість до зміни виторгу від реалізації:

1)          підприємства А;

2)          підприємства В;

3)          підприємства С;

4)          однаково.

6. Як уплине на показники рентабельності продажів збільшення адміністративних витрат:

1)          не вплине;

2)          усі показники скоротяться;

3)          валова рентабельність продажів залишиться на колишньому рівні, скоротяться операційна та чиста рентабельність;

4)          чиста рентабельність продажів залишиться на колишньому рівні, скоротиться операційна і валова рентабельність.

7. Негативно впливають на рентабельність активів фактори:

1)          прискорення оборотності активів;

2)          уповільнення оборотності активів;

3)          зростання частки позикових коштів;

4)          зростання частки власних коштів.

8. Відомі такі дані: виторг від реалізації – 150 тис. грн; валюта балансу – 75 тис. грн; рентабельність продажів дорівнює 7 %. Рентабельність активів становитиме:

1)          7 %;

2)          14 %;

3)          28 %;

4)          усі відповіді неправильні.

9. Три підприємства мають однаковий рівень рентабельності про­дажів, оборотності активів і оподаткування прибутку. При цьому частка власних коштів у підприємства А – 70 %, у підприємства В – 75 %, у підприємства С – 80 %. Яке з підприємств буде мати найбільш високий рівень рентабельності власного капіталу:

1)          підприємство А;

2)          підприємство В;

3)          підприємство С;

4)          не має правильної відповіді.

10. Вплив якого фактора на зміну суми валового прибутку буде однаковим за використання традиційної методики аналізу і системи «директ-костинг»:

1)               зміна фізичного обсягу реалізації;

2)               зміна цін на реалізовану продукцію;

3)               зміна структури реалізованої продукції;

4)               усі відповіді помилкові.