Тема 12. Аналіз інвестиційної активності підприємств

Методичні поради до вивчення теми. Інвестиції – сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в будь-яке підприємство.

Інвестування являє собою обмін задоволення сьогоднішньої потреби на очікування задовольнити її в майбутньому за допомо­гою інвестиційних благ. Інвестиції здійснюються з метою отри­мання результату – кількісного (доходу) або якісного (наприклад, вирішення екологічних проблем).

Для прийняття рішення про довгострокове вкладення капіталу необхідно мати інформацію, що підтверджує два основні припущення:

    вкладені кошти будуть повністю відшкодовані;

    прибуток, отриманий від даної операції, буде достатньо вели­кий, щоб компенсувати тимчасову відмову від використання коштів, а також ризик, що виникає внаслідок невизначеності кінцевого результату.

За законодавством України, всі інвестиції поділяються на ка­пітальні та фінансові. Капітальні інвестиції – це вкладення грошей в основні засоби (будинки, споруди, інші об’єкти нерухомої власності) та нематеріальні активи, а фінансові інвестиції – вкладення грошей у придбання корпоративних прав, цінних паперів, інших фінансових інструментів. Найчастіше інвестиції класифікують за стратегією, видами, функціями, об’єктом, за строком.

Інвестиційний проект – це діяльність, захід, що передбачає здійснення комплексу будь-яких дій, які забезпечують досягнення певних цілей (отримання певних результатів).

Форми й зміст інвестиційних проектів можуть бути різноманітними – від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна. Але в будь-якому разі існує тимчасовий лаг між моментом початку інвестування й моментом, коли проект починає приносити дохід. Тому перш ніж вкладати в проект гроші, необхідно провести його комплексну експертизу, щоб довести доцільність і можливість здійснення, а також оцінити ефективність у технічному, комерційному, соціальному, екологічному, фінансовому аспектах.

У спеціальній літературі інвестиційні проекти класифікують за:

    ступенем обов’язковості;

    строковістю;

    ступенем пов’язаності;

    величиною інвестицій;

    типом кінцевого результату;

    ступенем ризику.

Стадії адміністрування інвестиційної діяльності включають:

    планування: формулювання мети, дослідження ризику та іденти­фікація можливих проектів, економічна оцінка, розгляд варіантів в умовах різних обмежень, формування інвестиційного портфеля;

    реалізація проекту: фаза інвестування, фаза дії (виробництво, збут, витрати, фінансування), фаза ліквідації наслідків проекту;

    контроль: у процесі інвестування, у процесі дії, у процесі лі­квідації;

    оцінка та аналіз відповідності отриманих цілей обраним.

Інвестиційна політика підприємства передбачає:

    формування довгострокових цілей його діяльності;

    пошук нових перспективних сфер застосування вільного капіталу;

    розроблення інженерно-технологічних, маркетингових і фінан­сових прогнозів;

    підготовку бюджету капіталовкладень;

    оцінку альтернативних проектів;

    оцінку наслідків реалізації попередніх проектів.

Критичними моментами в процесі формування бюджету капі­таловкладень є:

    прогнозування обсягів реалізації з урахуванням можливого попиту на продукцію, оскільки більшість проектів пов’язана з додатковим випуском продукції;

    оцінка надходження грошових коштів за роками;

    оцінка доступності необхідних джерел фінансування;

    оцінка прийнятного значення ціни капіталу, який викорис­товують як коефіцієнт дисконтування.

Визначення ефективності інвестиційних проектів передбачає оцін­ку таких його аспектів:

1) реалізованості проекту, тобто перевірки дотримання всіх реально існуючих обмежень технічного, екологічного, фінансового характеру;

2) потенційної доцільності реалізації проекту, його абсолютної ефективності, тобто перевірку умов, відповідно до яких сукупні результати за проектом перевищують необхідні витрати всіх видів;

3) порівняльної ефективності проекту, тобто оцінка переваг даного проекту порівняно з альтернативними.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів здійснюється за кілька етапів.

На першому етапі порівнюється рентабельність інвестиційного проекту з середнім відсотком банківського кредиту. Мета такого порівняння – пошук альтернативних, більш вигідних напрямків вкладень капіталу.

На другому етапі порівнюється рентабельність інвестиційного проекту з середнім темпом інфляції в країні. Мета такого порівняння – мінімізація втрат грошових коштів від інфляції.

На третьому етапі проекти порівнюються за обсягом необхідних інвестицій. Мета такого порівняння – мінімізація потреби в кредитах, вибір менш капіталомісткого варіанта проекту.

На четвертому етапі оцінюються проекти за обраними кри­теріями ефективності з метою вибору варіанта, що відповідає не­обхідному критерію ефективності.

На п’ятому етапі оцінюється стабільність щорічних надходжень від реалізації проекту.

До обов’язкових умов інвестиційного аналізу відносяться:

    оцінка розміру інвестицій або вкладень;

    оцінка доходів, надходжень від інвестицій;

    визначення відсоткової ставки для врахування фактора часу та ризику;

    вибір методів аналізу.

Аналізуючи виробничі інвестиції, необхідно насамперед оцінити економічну доцільність витрат, які становлять вартість передбачу­ваних інвестицій. Друге завдання – оцінити доходи, грошові надход­ження від інвестицій.

Щоб оцінити дохідність інвестицій, необхідно визначити:

1) коли буде отримано дохід;

2) яким буде чистий дохід (прибуток);

3) як довго власність приноситиме дохід;

4) якою очікується чиста виручка від продажу власності наприкінці користування;

5) наскільки велика ймовірність отримання доходу. Відповідь на питання про те, коли буде отримано дохід, ґрунтується на визначенні строків будівництва та освоєння виробництва.

Методи, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, поділяють на дві групи:

а) ті, що ґрунтуються на дисконтуванні;

б) ті, що ґрунтуються на облікових оцінках.

До методів, що ґрунтуються на дисконтуванні, відносять:

    метод чистого приведеного ефекту;

    метод індексу рентабельності інвестицій;

    метод норми рентабельності інвестицій;

    метод строку окупності інвестицій;

    частку статутного капіталу, яка припадала на одну акцію в момент заснування компанії.

Необхідно опрацювати методику розрахунку показників оцінки інвестиційної діяльності (дисципліна «Проектний аналіз»)

Слід наголосити на тому, що аналіз інвестиційної діяльності підприємства не обмежується лише розрахунком коефіцієнтів. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень використовують також спеціальні аналітичні методи, які розроб­лені в межах фінансової математики.

12.1. Практичне заняття

Питання для обговорення

1.   Сутність інвестицій і значення їх аналізу.

2.   Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів.

3.   Методи розрахунку чистого приведеного ефекту, розрахунок норми рентабельності інвестицій.

4.   Аналіз фінансування інвестиційних проектів.

5.   Аналіз цінних паперів, оцінка їх інвестиційної привабливості та ризиків, що супроводжують впровадження інвестиційних проектів.

Питання для самопідготовки до теми

1.   Системи та методи інвестиційного аналізу.

2.   Методика оцінки ефективності проектів реальних інвестицій.

3.   Методи фінансування інвестиційних проектів.

4.   Фундаментальний аналіз цінних паперів.

5.   Оцінка інвестиційної якості акцій.

Тести самоконтролю

1. Показник, який визначається як відношення власного капіталу до залишкової вартості основних засобів має назву:

1)   коефіцієнт накопичення амортизації;

2)   коефіцієнт автономії;

3)   коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

4)   коефіцієнт інвестування.

2. Рівень прибутковості певного інвестиційного проекту можна визначити за допомогою:

1) внутрішньої ставки прибутковості;

2) періоду окупності;

3) індексу рентабельності;

4) дисконтної ставки.

3. Визначте, який критерій варто використовувати при порівнянні альтернативних рівно масштабних інвестиційних проектів:

1)      PI;

2)      NPVR;

3)      NPV;

4)      IRR.

4. Виберіть основний критерій доцільності реалізації інвестицій­ного проекту:

1)   сальдо реальних або накопичених реальних грошей;

2)   чиста теперішня вартість;

3)   внутрішня норма прибутковості;

4)   чистий прибуток.

5. За допомогою яких показників відображається ступінь захи­щеності інтересів інвесторів та кредиторів:

1)   ділової активності;

2)   фінансової стійкості;

3)   платоспроможності;

4)   рентабельності.

6. До форм реального інвестування не відноситься:

1) модернізація;

2) нове будівництво;

3) реконструкція;

4) придбання контрольного пакету акцій.

7. Який показник характеризує ефективність капіталовкладень:

1)   термін введення об’єкта в експлуатацію;

2)   величина основних фондів;

3)   чисельність працівників;

4)   термін окупності об’єкта.

8. Реальні інвестиції ...

1)      передбачають пряму участь інвестора у виборі об’єктів інвестування;

2)      характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти;

3)      характеризують вкладення капіталу на період більше одного року;

4)      характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів та різні об’єкти інвестування, що пов’язані із здійсненням операційної діяльності підприємства.

9. Чисті інвестиції – це:

1)   загальний обсяг інвестованих коштів за певний період;

2)   різниця між валовими інвестиціями та амортизаційними відрахуваннями;

3)   валові інвестиції за вирахуванням суми процентів та дивідендів;

4)   вірної відповіді немає.

10. Найбільш важливим показником для інвесторів є:

1)   рентабельність продажів;

2)   рентабельність власного капіталу;

3)   рентабельність сукупних активів;

4)   рентабельність виробничих фондів.