3. Метод бухгалтерського обліку

       Розвиток науки нерозривно пов'язаний зі створенням методології, що ґрунтується на принципах цієї науки. Подібно до поділу об'єктивних законів на загальні й окремі, пов'язані з розвитком тих або інших окремих галузей знання, методологія науки також може бути загальною й окремою.

Загальна методологія науки - це принципи матеріа­лістичної діалектики, а також теорія пізнання, яка досліджує закони розвитку знання в цілому. Окрема методологія ґрунтується на законах окремих наук, особливостях пізнан­ня конкретних процесів і виявляється у здійсненні, з одного боку, теоретичних узагальнень, принципів окремої науки, а з іншого - часткових методів дослідження. Це визначається тісним органічним зв'язком будь-якого пізнання з вирішен­ням загальнотеоретичних питань цієї науки.

       Вивчення методології бухгалтерського обліку вклю­чає поняття і методичні прийоми цієї науки, сфери їх засто­сування, обґрунтованості результатів, осмислення досяг­нень з точки зору загальнонаукового прогресу.

        Метод (від грец. methodus - дослідження) - це спосіб дослідження явищ, який визначає планомірний підхід до об'єктів, що вивчаються, та встановлення істини.  У своїй основі метод є інструментом до вирішення головного завдання науки - пізнання об'єктивних законів дійсності з метою використання їх у практичній діяльності людей. Метод вивчає потребу і місце застосування мето­дичних прийомів та процедур дослідження, експеримента­льної перевірки результатів дослідження.

        Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод, який включає систему методичних прийомів і процедур, що реалізують ці прийоми у процесі функціо­нування цієї науки. В економічній науці методи філософії є основоположними у розробці окремихметодичних прийо­мів, методик, які мають динамічний характер і постійно вдосконалюються. Так, під впливом технічного прогресу у розвитку комп'ютерної техніки розвиваються методичні прийоми обробки облікової інформації на персональних електронно-обчислювальних машинах (ПЕОМ) у реальному масштабі часу, за пріоритетами та ін.

       Виходячи із загальної методології науки, у бухгал­терському обліку сформувалися загальнонаукові та конк­ретно-емпіричні прийоми.

       Загальнонаукові методичні прийоми включають: аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделюван­ня, абстрагування і конкретизацію.

Аналіз - це прийом дослідження, який включає вивчення    предмета    уявним    або    практичним розчленуванням його на складові об'єкти (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відносини). Кожну із виділених частин аналізують окремо в межах одного цілого (аналітичний облік будинків, споруд, машин, обладнання на синтетичному рахунку 10 «Основні засоби»).

Синтез (від грец.  synthesis - сполучення, поєднання, складання) - прийом вивчення об'єкта в цілісності, в єдності і взаємозв'язку його частин. У бухгалтерському обліку синтез пов'язаний із синтетичним обліком, оскільки дає змогу з'єднати об'єкти, розчленовані в процесі господарської діяльності, встановити їхній зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле (нематеріальні активи, матеріали, готова продукція та ін.).

Індукція - (від лат. induction - наведення) - прийом дослідження, при якому загальний висновок про прикмети множини елементів об'єкта складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто узагальненням висновків від окремого до загального (облік дебіторської заборгованості здійснюють спочатку за даними аналітичного, а потім - синтетичного обліку та ін.).

Дедукція - (від лат. deduction - виведення) - досліджує стан об'єкта в цілому, а вже потім його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого (облік дебіторської заборгованості спочатку здійснюють за даними синтетичного обліку, а потім - аналітичного обліку та ін.).

Аналогія - прийом наукових висновків, завдяки якому досягають пізнання одних об'єктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії, ґрунтуючись на подібності деяких сторін різних об'єктів, є основою моделювання, яке застосовується у побудові аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку знарядь і об'єктів праці та ін.

Моделювання - прийом наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, явища, які вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу. У бухгалтерському   обліку   застосовують   міжнародні   та національні стандарти.

Абстрагування - (від лат. abstrahere - відволікати) -цей прийом передбачає перехід від конкретних об'єктів до загальних понять і законів розвитку (наприклад, перевіряють стан контролю трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства й, абстрагуючись, роблять висновки в цілому по підприємству).

Конкретизація - (від лат. concretus - густий, твердий) -дослідження об'єктів у всій різнобічності їх, у якісній багатогранності значень реального існування (на відміну від абстрактного) об'єктів. При цьому досліджують стан об'єктів за певними конкретними умовами їх існування та історичного розвитку, виявлення у процесі обліку непродуктивних витрат за місцями утворення їх - підрозділами підприємства тощо.

       На основі загальнонаукових методів дослідження явищ, які відбуваються в господарській діяльності і відображаються у бухгалтерському обліку, сформувалися емпіричні методичні прийоми, що ґрунтуються на досвіді розвитку обліку та застосування його у практичній діяльності людей. Це забезпечує поєднання теорії бухгалтерського обліку як науки і його прикладної частини - обліку капіталу та його використання суб'єктами підприємницької діяльності.

       Конкретно-емпіричні методичні прийоми застосо­вуються у бухгалтерському обліку як специфічні прикладні методичні прийоми, що сформувалися на основі загально-наукових протягом багатовікового розвитку. Вони застосо­вуються не як констатація результатів спостереження, як, наприклад, «перевищення витрат виробництва проти передбачених нормами на скільки-то», це не пізнання економічних процесів. Бухгалтерський облік лише тоді виконуватиме покладені на нього функції, якщо групуватиме інформацію про господарські процеси за ознаками, необхідними для управління виробництвом, маркетингом, сприятиме зростаннюкапіталу суб'єктів підприємництва.

       Конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгал­терського обліку є специфічними методичними прийомами економічної науки. Вони сформувалися і розвиваються взаємним проникненням до однорідних галузей наук. Насамперед бухгалтерський облік у поєднанні з аналізом і аудитом - це одна економічна наука, тому їхні конкретно-емпіричні методичні прийоми взаємопов'язані (органолеп­тичні, розрахунково-аналітичні, документалістики). Крім того, ці методичні прийоми взаємопроникливі з статистикою, оскільки практична статистика формується на основі інформації бухгалтерського обліку; практичний аудит фінан­сово-господарської діяльності підприємств провадиться з використанням методичних прийомів статистики, економіко-математичних методів і моделей інформаційних систем у економіці, а також економічного коливання стабілізації та інфляції.

       Конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгалтерсь­кого обліку включають такі групи прийомів: документалістики, двоїстості, органолептичні, балансово-звітні.

Документалістики - це прийоми суцільного безпе­рервного документування господарських операцій, що відо­бражаються у бухгалтерському обліку суб'єкта підприєм­ницької діяльності. Виходячи з контрольних функцій бухгал­терського обліку, первинна документація підлягає контролю на її юридичну правомочність та достовірність із застосу­ванням прийомів юридичної обґрунтованості за формою і змістом, взаємному контролю операцій та логічному контролю. За допомогою документації у бухгалтерському обліку відображають обіг капіталу, його використання та збереження, а також зростання. Крім того, за допомогою документації здійснюється первинне спостереження та облікове відображення господарських операцій, закріплю­ється матеріальна відповідальність працівників за отримані цінності, оплата праці робітників тощо. Первинною проце­дурою обліково-аналітичного процесу є оформлення госпо­дарських операцій документом або носієм інформації, який відповідає вимогам юридичної достовірності первинного документа. Розрахунково-аналітичні прийоми застосовуються у бухгалтерському обліку для оцінки господарських операцій у єдиному грошовому вимірнику, а також нату­ральних, трудових та інших вимірниках об'єктів обліку.

Двоїсті прийоми - це прийоми відображення струк­тури капіталу та його використання в процесі обігу при здійсненні господарської діяльності, тобто подвійний запис господарських операцій у системі бухгалтерського обліку. Для цього використовуються прийоми класифікації системи рахунків бухгалтерського обліку господарської діяльності, їх групування за економічно однорідним змістом та призначенням у відображенні господарських процесів. Прийоми аналітичного і синтетичного групування коштів та господарських операцій застосовуються для облікової деталізації та узагальнення господарської діяльності в системі бухгалтерського обліку з метою активного впливу на неї через систему управління.

Органолептичні (від грец. organon - знаряддя, інстру­мент) - це група дотикових методичних прийомів для контро­лю правильності даних обліку цінностей, проведення інвен­таризації, контрольних замірів робіт вибірковими і суцільними спостереженнями господарських операцій, коштів, матеріаль­них цінностей. У бухгалтерському обліку ці принципи використовуються при передаванні грошей, матеріальних цінностей від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, перед складанням річної фінансової звітності, прийманні товарів від постачальників та в інших випадках (стихійне лихо, пожежа).

Балансово-звітні- це методичні прийоми узагальнен­ня даних бухгалтерського обліку на певну дату для підсумку фінансово-господарської діяльності, обчислення податків та розрахунків із бюджетом,  оплати праці працівників, розрахунків із контрагентами тощо. При цьому використо­вуються прийоми синтезування даних обліку у Головній книзі, балансового відображення стану капіталу на звітну дату (наявність та розміщення), звітне узагальнення господарської діяльності. Зміст цих методичних прийомів визначається інформаційними, контрольними та загальноекономічними функціями бухгалтерського обліку в мікро- та макроекономіці, а також національним законодавством і нормативно-правовим регулюванням органів державного управління економікою

       Отже, метод бухгалтерського обліку - це сукуп­ність конкретно-емпіричних методичних прийомів відображення обігу капіталу в процесі нагромадження, збереження та використання для подальшого його зростання.