49.Міжнародні інвестиції. Учасники інвестиційного процесу.

Міжнародні інвестиції – вкладення вільних у даний момент коштів, що залишилися після задоволення необхідних потреб учасників інвестиційного процесу, в іноземні цінні папери чи інші майнові цінності з метою одержання доходу в майбутньому.

Основні учасники інвестиційного процесу – це держава в особі різних органів виконавчої влади, юридичні організації (фірми, корпорації та інші) та приватнв особи. Учасники інвестиційного процесу відмовляються від споживання сьогодні, щоб направити ці засоби на забезпечення споживання в майбутньому. Інвестиції, можливі при досягненні виробництвом такого рівня ефективності, коли дохід перевищує споживання.

50.Форми міжнародних інвестиційних процесів.

Є дві форми інвестиційних процесів: 1)проста форма інвестиційного процесу; 2)фондова форма інвестиційного процесу. При простій формі інвестиційного процесу постачальник капіталу постачає кошти споживачу капіталу, а споживач в свою чергу, отримавши кошти передає цінні папери постачальнику капіталу. При фондовій формі інвестиційного процесу постачальник капіталу передає кошти споживачу капіталу через інвестиційні компанії фондового ринку, а споживач так само – через інвестиційні компанії фондового ринку – передає цінні папери постачальнику капіталу.

51.Міжнародні інвестиційні ризики.

Інвестори постійно зіштовхуються з визначеними ризиками щодо інвестування. Ці ризики можуть бути згруповані в три категорії: 1)національний ризик. Виникає при збереженні активів в іншій країні і пов'язаний з політичними, правовими, ек змінами та з проблемами контролю, а також культурно-мовними особливостями і географічним місцезнаходженням. 2)ризик ринку цінних паперів. Багато ЦП країн, що розвиваються, мають меншу ліквідність і більший ризик, ніж цінні папери розвинутих країн. Це пояснюється тим, що є нерозвиненість інформаційно-технічної бази, непрозорістю ринку, низьким рівнем послуг і конкуренції з боку компаній, які здійснюють інфраструктурну д-сть. 3)валютний ризик. Інвестор, що повинен ігнорувати фактори зміни курсу іноземної валюти, що виникає у зв’язку з придбанням активів у іноземній валюті, так як він ризикує так само, як і валютний спекулянт, що грає на різниці в обмінних курсах.

52.Система організаційно-правових форм господарської діяльності на Україні.

Підприємництво передбачає функціонування різних форм господарювання. Класифікуючи підприємства з точки зору форм власності, слід мати на увазі, що в Україні виділяють державне, колективне, приватне і змішане підприємництво. Сучасна економічна теорія визнає три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:1)одноосібне володіння;2)партнерство (товариство);3) корпорація (акціонерне товариство). Одноосібне володіння - це таке підприємство, власником якого є одна особа чи сім'я, що самостійно веде справу у своїх інтересах, одержує весь дохід і повністю несе ризик від бізнесу.Як одна з найпростіших форм підприємницької діяльності, одноосібне володіння має певні переваги: власник має повну самостійність, значну свободу і оперативність дій, існує досить сильний безпосередній стимул до ефективного виробництва. Однак цій організаційній формі притаманні значні недоліки: труднощі із залученням великих капіталів, необмежена відповідальність за борги, невизначеність строків діяльності, недоліки спеціалізованого менеджменту. Значно краще йдуть справи на підприємствах, що засновані на партнерстві. Партнерство - це підприємство, організація або установа, створені на засадах угоди двох чи більше окремих осіб шляхом об'єднання їхнього майна та підприємницької діяльності.За ступенем участі засновників у діяльності підприємства розрізняють товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні та командитні.Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, учасники якого несуть відповідальність за свою господарську діяльність у межах їх внесків. Товариство з додатковою відповідальністю - це підприємство, партнери якого відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном у однаковому для всіх учасників кратному розмірі.Повним визнається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Командитне товариство - це підприємство, що поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, включає також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства.Третім типом організації підприємництва є корпорація або акціонерне товариство-організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості, несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" акціонерні товариства поділяються на два види: 1) відкрите акціонерне товариство; 2) закрите акціонерне товариство.Поряд із приватним сектором, до якого входять індивідуальні і колективні підприємства, в ринковій економіці існує і державне підприємництво. Державне підприємництво - це діяльність державних підприємств, що випускають товари і послуги, які необхідні для розвитку національної економіки. Такі підприємства функціонують на поєднанні комерційних і некомерційних начал.