Роль свідомості у формуванні і управлінні довільними рухами. Поняття ідеомоторного тренування

34. Довільний характер рухів людини пов’язаний з:

а) мисленням; б) свідомістю; в) а + б;

г) безумовнорефлекторною регуляцією вегетативних функцій.

35. Підтвердженням реальності свідомого формування в уяві програми дії з її наступною реалізацією може бути класичний дослід з кулькою на нитці, запропонований:

а) І. Сеченовим; б) М. Фарадеєм; в) І. Павловим; г) П. Анохіним.

36. На початкових етапах навчання рухам дитина організовує свою діяльність за допомогою:

а) внутрішньої мови; б) звукової мови; в) логічного мислення.

37. Формування довільних рухів школярів відбувається при активній участі свідомості. Тому ефективність навчання в значній мірі залежить від:

а) інтересу до даної навички; б) розуміння вправи, яку опановує учень;

в) відповідності методів навчання, віку учня; г) а + б+ в.

38. Свідоме програмування діяльності (продумування рухів в уяві) лежить в основі:

а) ідеомоторного тренування; б) динамічного стереотипу;

в) засвоєння ритму; г) екстраполяції.

Фази формування рухових навичок. Перенесення рухових навичок

39. Процес формування рухових навичок включає у себе такі фази:

а) генералізації і концентрації; б) концентрації і автоматизації;

в) генералізації, концентрації і автоматизації.

40. Фаза генералізації може бути відсутня, якщо новий рух засвоюється:

а) досвідченим спортсменом; б) початківцем; в) а + б.

40. Друга фаза формування рухової навички характеризується:

а) іррадіацією збудження; б) концентрацією збудження;

в) скороченням не лише тих груп м’язів, без яких неможливе виконання даних рухів, але й ряду інших, зайвих.

42. Формування динамічного стереотипу у другій фазі рухової навички здійснюється за участю такої різновидності гальмування:

а) позамежного; б) індукційного;

в) згашувального; г) диференціювального.

43. Руховою навичкою високого рівня автоматизації є:

а) біг; б) ходьба; в) а + б.

44. Навичка стояння дитини є необхідною передумовою прямоходіння. Цей приклад свідчить про:

а) позитивне перенесення навичок; б) негативне перенесення навичок;

в) екстраполяцію.

Функціональні системи

45. Вчення про функціональну систему розробив:

а) І. Павлов; б) І. Сеченов; в) О. Ухтомський; г) П. Анохін.

46. Функціональне утворення, що об’єднує діяльність декількох систем організму, участь яких необхідна для виконання даного поведінкового акту, називається:

а) домінантою; б) функціональною системою;

в) динамічним стереотипом; г) субсистемою.

47. Елементи (блоки), які входять в функціональну систему називають:

а) субсистемами; б) апаратом співставлення;

в) акцептором дії; г) аналізаторами.

48. Формування функціональної системи проходить за такими стадіями (за П.К. Анохіним):

а) аферентного синтезу, прийняття рішення, складання програми дії;

б) аферентного збудження, цілеспрямованої дії, виконання, результату дії і зворотного зв’язку;

в) обстановочної аферентації, пам’яті, мотивації та пускового стимулу;

г) а + б.

49. Згідно з вченням П.К. Анохіна аферентний синтез здійснюється при взаємодії таких основних чинників:

а) пускової аферентації і пам’яті;

б) обстановочної аферентації і мотивації;

в) екстраполяції і динамічного стереотипу; г) а + б.

50. Здатність нервової системи на основі попереднього досвіду адекватно реагувати на ті чи інші подразники з врахуванням часу і місця майбутніх подій називається:

а) програмуванням; б) аферентним синтезом;

в) екстраполяцією; г) домінантою.

51. Екстраполяція може проявлятися:

а) при формуванні нових рухових навичок;

б) при виконанні добре завчених і автоматизованих навичок;

в) а + б.

52. Можливості для екстраполяції найбільші при:

а) бігові, ходьбі; б) спортивних іграх, єдиноборствах;

в) занятті лижним і ковзанярським спортом.

53. Прикладом програми дії може бути:

а) екстраполяція; б) домінанта;

в) динамічний стереотип; г) а + б.

54. Нервовий зв’язок, що забезпечує надходження інформації від робочих органів до регулюючих нервових центрів, називається:

а) зворотною аферентацією; б) екстраполяцією;

в) динамічним стереотипом; г) домінантою.

55. Внутрішній зворотній зв’язок (зворотна аферентація) виникає в тому випадку, якщо інформація про рухи надходить з:

а) зорового аналізатора; б) слухового і тактильного аналізаторів;

в) пропріорецепторів м’язів, зв’язок і суглобових сумок; г) а + б.

56. Нервові утворення які здійснюють функцію порівняння інформації, що надходить із зворотних шляхів з інформацією про те, що повинно бути, названі П.К. Анохіним:

а) акцептором дії; б) апаратом звіряння;

в) екстраполяцією; г) санкціонуючою аферентацією.

57. Явище синхронної роботи окремих нервових центрів, які забезпечують виконання однієї і тієї ж функції, названо О. Ухтомським:

а) домінантою; б) динамічним стереотипом;

в) екстраполяцією; г) засвоєнням ритму.