3. Види почуттiв особистості

Вищi емоцiї (почуття) виникають при задоволеннi або незадоволеннi духовних потреб i мають яскраво виражений суспiльний характер, що свiдчить про вiдношення людини як суспiльної iстоти до рiзних сторiн i явищ життя.

Моральні почуття. Змiст i направленiсть почуттiв визначаються свiтоглядом, правилом поведiнки i естетичними оцiнками - оцiнка людиною своїх вчинкiв (самооцiнка), пов’язана з переживаннями почуття совiстi. Коли людина, виходячи iз почуття обов’язку, усвiдомлює правоту своїх вчинкiв, то вона переживає стан спокiйної совiстi - велике моральне задоволення i радiсть, якi дають людинi силу i впевненiсть у правотi своїх дiй.

Iнтелектуальнi почуття пов’язанi з розумовою, пiзнавальною активнiстю людини, постiйно супроводжують її i виражають ставлення людини до своїх думок, процесу i наслiдкiв iнтелектуальної дiяльностi (сумнiв, подив, задоволення, впевненiсть).

Почуття подиву виникає тоді, коли людина зустрiчається з новим, незвичайним, невiдомим. Властивiсть дивуватись - це стимул пiзнавальної дiяльностi i він бере участь у формуваннi позитивної мотивацiї до навчання. Вiдчуття сумнiву виникає при невiдповiдностi гіпотез i пропозицiй з деякими фактами i розумiннями. Це - необхiдна умова успiшної пiзнавальної дiяльностi, оскiльки спонукає до старанної перевiрки отриманих даних. Вiдчуття впевненостi народжується вiд усвiдомлення iстинностi i переконливостi фактiв, припущень, гипотез, якi виникли внаслiдок всебiчної їх перевiрки. Результативна робота викликає вiдчуття задоволення.

Велике мiсце у життi людини займають естетичнi почуття (краси, захоплення прекрасним), джерелом яких є твори мистецтв, музика, живопис, скульптура, художня проза i поезiя, а також твори архiтектури i досягнення в областi технiчних споруд. Глибокi естетичнi переживання ми вiдчуваємо при спогляданнi природи.

4. Розлади емоцiйних станів особистості

Розлади емоцiй проявляються в їх ослабленнi, посиленнi i збоченнi.

Апатія - ослаблення емоцiй, проявляється байдужiстю до навколишнього i свого положення, супроводжується рiзким падiнням рухово-вольової активностi.

Депресія - патологiчне пригнiчений, меланхолiчний, болiснонудний настрiй з посиленням астенiчних i негативних емоцiй, проявляється безвихiддю, смутком, глибоким сумом, може виражатись вiдчуттям тяжкостi в груднiй клiтцi («передсерцева туга»). Притаманнi сповiльнення мислення, з вiдчуттям провини, небажанням жити. До терапевтiв такi хворi часто звертаються зi скаргами на розлад сну, зниження ваги, втрату апетиту, запори, порушення ритму серцебиття i дихання, головнi болi, порушення функцiї шлунково-кишкового, серцево-судинного трактiв та iн. - в таких випадках говорять про соматизовану депресiю.

Тривога - переживання неясної, невизначеної небезпеки. Характеризується неприємними вiдчуттями неспокою, напруження, нервозностi, вiдчуттям небезпеки, неясної загрози у супроводi гормональної i вегетативної активацiї. Може проявлятися як iнстинктивна реакцiя на адекватну данiй емоцiї ситуацiю (ситуативна тривожнiсть), яка має спрямованість на майбутнє i мiстить мобiлiзуючий компонент. Емоцiйний розлад визначається у випадку тривожностi як властивостi темпераменту з постiйною тенденцiєю оцiнювати об’єктивно небезпечнi предмети i явища як загрозливi. Породжує, як наслiдок, нестачу впевненостi у собi, подразливiсть, поступливiсть, зниження самопочуття, почуття вини. Незначний рiвень тривожностi може сприяти успiшнiй дiяльностi, тодi як високий рiвень знижує її ефективнiсть, призводить до дезорганiзацiї поведiнки i стресових захворювань.

Страх - переживання безпосередньої, конкретної загрози для себе.

Фобії - нав’язливi страхи, якi людина не може перебороти, незважаючи на таке бажання.

Дисфорія - напад незадоволення собою i навколишнiм на фонi зниженого настрою з вiдтiнком подразливостi, злобностi, часто агресивностi.

Ейфорія - патологiчно пiдвищений, веселий, благодушний настрiй, зазвичай, з вiдсутнiстю достатньої самокритичної помилки.