4. Мотивація особистості

На даний час існують два підходи до визначення мотивації.

Перший з них розглядає мотивацію як структурне утворення, як сукупність чинників або мотивів. Його дотримуються багато психологів як вітчизняні, так і зарубіжні. Тут мотивація - це сукупність чинників, що визначають поведінку. Це поняття описує ставлення, що існує між дією і причинами, які його пояснюють або виправдовують.

Мотивація обумовлена потребами, цілями особистості, рівнем домагань, ідеалами, умовами діяльності (як об'єктивними, так і суб'єктивними - знаннями, уміннями, здібностями, характером), світоглядом, переконаннями, спрямованістю особистості і т.д. З урахуванням цих чинників людина приймає рішення.

У рамках другого підходу мотивація розглядається як динамічне утворення, як процес, що підтримує психічну активність людини на певному рівні. Він також має своїх численних прихильників.

Тут мотивація - це процес психічної регуляції, що впливає на напрям діяльності і кількість енергії, яка мобілізується| для виконання цієї діяльності.

Ппроцес виникнення мотиву розгортається таким чином, Виникнення потреби => усвідомлення потреби => зустріч потреби із стимулом --=-> трансформація (зазвичай за допомогою стимулу) потреби в мотив => усвідомлення мотиву. В процесі усвідомлення мотиви поведінки шикуються в певну ієрархію. Одні їх їх займають більш значуще, інші - менш значуще положення.

Є. П. Ільїн пропонує розгорнену схему мотиваційного процесу (коли стимулом є потреба організму), результатом якого виявляється мотив.

1 стадія - це стадія формування первинного (абстрактного) мотиву. Суть її у формуванні потреби особистості і спонуки до пошукової діяльності.

Для того, щоб органічна потреба перетворилася на потребу особистості, суб'єкт повинен її прийняти як особистісно значущу. В цьому випадку вона почне переживатися людиною, що виражається у внутрішній напрузі і прагненні людини від неї позбавитися.

На цій стадії предмет задоволення потреби максимально узагальнений (наприклад, мені потрібно поїсти, але поки не знаю, що конкретно я хочу або буду їсти), тобто виникає так звана абстрактна мета.

Її поява веде до формування спонуки і пошуку конкретного предмету задоволення потреби. Появу спонуки означає закінчення формування первинного мотиву, в структуру якого входять потреба, мета, спонука до пошуку конкретної мети.

2 стадія - це пошукова зовнішня або внутрішня активність. У випадку, якщо людина потрапляє в незнайому обстановку або не володіє необхідною інформацією, вона вимушена зайнятися пошуком реального об'єкту в зовнішньому середовищі ("що підвернеться, те і з'їм").

Внутрішня пошукова активність пов'язана з уявним перебором конкретних предметів задоволення потреби. По суті, це стадія інтелектуальної обробки потреби і втілення її в план, мету. Завдання цієї стадії - у визначенні суб'єктивної вірогідності досягнення успіху.

На 3-ій стадії здійснюється вибір конкретної мети і формування наміру її досягнення. На попередній стадії мета була визначена. При цьому вона постає у вигляді образу майбутнього результату. Добре відомо, що найболісніша для людини процедура - це процедура вибору. Оскільки будь-яка мета характеризується і своїм рівнем (яким повинен бути результат: високим або низьким), то вибір мети обумовлений рівнем домагання, зокрема, потребою досягнення або уникнення невдачі

Таким чином, на цій стадії виникає намір досягти мети, що виражається в свідомій навмисній спонуці до дії. Саме ця спонука приводить до дії людини і з її виникненням закінчується формування конкретного мотиву.

Таким чином, в представленні Є. П. Ільїна мотивація постає як процес формування мотиву.

Проте, разом з таким розумінням можливо і інше - мотивація - це сукупність мотивів поведінки і діяльності. В цьому випадку для оцінки мотивації використовуються ті ж параметри - сила і стійкість, що і при оцінці мотиву. Разом з ними використовуються та інші - множинність, структурна, ієрархічність.

Множинність характеризує розвиненість змісту, тобто достатнє число мотивів. Структура мотивації оцінюється по тому, як ці мотиви зв'язані між собою в рамках одного рівня. Ієрархічність визначається на основі домінування різних груп мотивів.

Виразним прикладом тому служить відома ієрархія мотивів А. Маслоу, яка відкривається фізіологічними потребами, включає потребу безпеки, потребу любові, самоповагу і завершується потребами самоактуалізації.