Тема 6. Поребнісно-вольова сфера особистості

Питання лекції

1. Поняття про потреби і ефекторно-вольову сферу особистості

2. Поняття про волю і вольову активність

3. Вольовi якостi особистостi:

4. Вiковi особливостi волi. Розвиток I формування волi

5. Розлади ефекторно- вольової сфери

1. Поняття про потреби і ефекторно-вольову сферу

Ефекторно-вольова сфера - складна психiчна функцiя, яка направлена на здiйснення цiлеспрямованої дiяльностi людини у залежностi вiд окремих мотивiв i зумовлена внутрiшнiми потребами та вимогами навколишнього середовища. Вона складається iз двох компонентiв: ефекторного або рухового (простi i складнi рухи, дiї i вчинки) та вольового.

Потреба, яка проявляється у потязi до чого-небудь, визначає спонукаючий мотив, мотивацiю усiх видiв активностi людини. Це - об’єктивна необхiднiсть, яку вiдчуває людина з метою збереження себе як живої системи, самовiдтворення та забезпечення рiзних видiв активностi.

Складнi види дiяльностi вiдповiдають не одному, а декiльком одночасно дiючим мотивам, якi можуть взаємодiяти i утворювати розгалужену систему мотивацiї вчинкiв. Мотиви можуть бути свiдомими i несвiдомими.

Класифiкацiя потреб i ефекторно-вольових проявiв:

1. Бiологiчнi або iнстинктивнi (нижчi) потреби:

а) харчування (потреба у їжi, водi та iн.);

б) розмноження (материнський та батькiвский інстинкт та iн.);

в) самозбереження (збереження цiлiсностi органiзму i т.ін.).

2. Соцiальнi (вищi) потреби:

а) моральнi (емоцiйного резонансу - спiвчуття, потреба працювати, допомагати людям, належати до групи, займати в нiй певне мiсце та наслiдувати її норми - iєрархiчна, тощо);

б) естетичнi (потреба сприймання прекрасного, творчостi, гармонiйних взаємостосунків iз природою, людьми i т. iн.);

в) iнтелектуальнi (потреба в пiзнаннi нового - винахiдницька, розв’язання невирiшених проблем i завдань, мотивацiя до навчання i т. ін.).

3. Ефекторно-вольовi прояви:

а) iнстинктивнi рушiйнi акти;

б) довiльнi (вольовi) простi i складнi дiї та вчинки;

в) автоматизованi дії.

Бiологiчнi (iнстинктивнi, нижчi) потреби грунтуються на iнстинктах (потреба в їжi i т. iн.). Протягом формування особистостi людини (починаючи з дитячого вiку) пiд дiєю виховання i навчання задоволення бiологiчних потреб набуває соцiально припустимих i свiдомих форм.

Соцiальнi (вищi) потреби виникають пiд час виховання потягу особистостi до самовдосконалення, зайняття певного мiсця у суспiльствi, до працi, професiйної пiдготовки, формування моральних установок та свiтогляду, до поваги з боку оточуючих та iнших етичних, естетичних й iнтелектуальних потреб.

Iнстинкт - це складний ланцюговий безумовний рефлекс, що спрямований на задоволення бiологiчних потреб органiзму (харчування, статевих, самозбереження). Вiн є основою виникнення простих та складних невимушених (iнстинктивних) рухiв.

Довiльнi дiї - свiдомi цiлеспрямованi вольовi дiї, основанi на минулому досвiдi i спрямованi на пристосування людини до навколишнього середовища, на досягнення свiдомо поставленої мети.

Автоматизованi дiї - простi i складнi руховi акти, довiльнi за походженням, якi протягом тренування набувають автоматизованого, не контрольованого розумом характеру.

Навички - це автоматизованi фрагменти свiдомої дiяльностi, котрi набутi шляхом частого повторення будь-яких дiй. Формування навичок призводить до скорочення зайвих рухiв i напруження, об’єднання цiлого ряду частих дiй в одне цiле. Навички формуються у тренуваннях - за цiлеспрямованого, багаторазового повторення дiї з метою її вдосконалення. На фонi набутих навичок дiї стають бiльш свiдомими - це вже вольовi вчинки. У пiдлiтковому вiцi i в перiод зрiлостi вiдповiдно до накопичення знань, появи нових інтересів i потреб вольовi дiї ускладнюються i вдосконалюються. Усi складнi вольовi акти проходять спочатку шлях простих, i в них є елемент автоматизацiї (заучена протягом життєвого досвiду дiя).

Ефективнiсть, точнiсть i соцiальна адекватнiсть здiйснення потреб (мотивацiя поведiнки) i ефекторно-вольових актiв залежать вiд:

1) iнших психiчних функцiй - ступенiв вiдчуття i сприймання, пам’ятi, уваги, мислення, регуляцiї емоцiй;

2) загального стану органiзму;

3) моральних i iдеологiчних установок;

4) зовнiшнiх факторiв (природних, виробничих, побутових);

5) соцiальних вимог.

Для їх оптимальної реалiзацiї необхiдна гармонійна взаємодiя органiзму i особистостi з середовищем. При стресах, втомленнi, астенiзацiї внаслiдок соматичних i психiчних захворювань можуть виникати рiзнi змiни задоволення потреб поведiнки у межах фiзiологiчної норми, а також грубi патологiчнi розлади потягiв i ефекторно-вольової сфери.