- •1 Предмет та задачі топографії й картографії
- •1.1 Визначення топографії й картографії та їх зміст
- •1.2 Зв’язок топографії й картографії з іншими науками,
- •2 Картографічні образно-знакові
- •2.1 Карти та їх властивості
- •2.2 Класифікація карт
- •2.3 Географічні атласи та їх класифікація
- •2.4 Суть та структура регіональних екологічних атласів
- •1 Оглядові карти
- •3 Математична основа побудови
- •3.1 Модель поверхні Землі та її розміри
- •3.2 Математична основа карт
- •3.3 Картографічні проекції
- •4 Системи координат в топографії
- •4.1 Основні лінії та площини еліпсоїда
- •4.2 Географічні координати
- •4.3 Плоскі прямокутні координати
- •4.5 Висоти точок
- •4.6 Система плоских прямокутних координат Гаусса-Крюгера
- •4.7 Врахування кривизни земної поверхні при визначенні
- •5 Орієнтування напрямів та навігаційні системи
- •5.1 Кути орієнтування
- •5.2 Визначення географічного азимута
- •5.3 Визначення магнітного азимута
- •5.4 Навігаційна система глобального позиціювання gps
- •6 Топографічні карти й плани
- •6.1 Характеристика й призначення топографічних карт та планів
- •6.2 Масштаби топографічних карт та планів
- •6.3 Рельєф місцевості та його зображення на картах і планах
- •6.4 Зображення місцевих предметів на топографічних
- •7 Методи й прийоми використання
- •7.1 Визначення відстаней по карті
- •7.2 Обчислення географічних координат точки
- •7.3 Обчислення прямокутних координат точки
- •7.4 Нанесення на карту пункту за відомими координатами
- •7.5 Обчислення дирекційного кута і румба заданого напряму
- •7.6 Обчислення географічного і магнітного азимутів
- •7.7 Розв’язування задач за допомогою горизонталей
- •8 Вимірювання довжини ліній на місцевості
- •8.1 Метрологічні основи геодезичних вимірювань
- •8.2 Типи приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.3 Випробування приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.4 Вимірювання довжини ліній стрічками і рулетками
- •9 Кутові вимірювання
- •9.1 Принцип вимірювання кутів
- •9.2 Типи теодолітів і їх особливості
- •9.3 Геометрична схема й основні частини теодоліта
- •9.4 Будова теодоліта т30
- •9.5 Підготовка теодоліта до роботи
- •9.6 Перевірка і юстирування теодолітів
- •9.7 Вимірювання кутів теодолітом т30
- •10 Нівелювання
- •10.1 Види нівелювання
- •10.2 Типи нівелірів і нівелірних рейок та їх особливості
- •10.3 Будова нівелірів
- •10.4 Підготовка нівелірів і нівелірних рейок до роботи
- •10.5 Перевірки і юстирування нівелірів
- •10.6 Перевірки нівелірних рейок
- •10.7 Визначення перевищень при геометричному нівелюванні
- •10.8 Тригонометричне нівелювання
- •11 Крупномасштабні топографічні знімання
- •11.1 Геодезична основа, масштаб знімання та висота
- •11.2 Характеристика крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.1 Методи крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.2 Тахеометричне знімання
- •11.2.3 Нівелювання поверхні
- •11.2.4 Горизонтальне знімання
- •11.2.5 Висотне знімання
- •11.2.6 Знімання підземних комунікацій
- •11.3 Обчислення координат точок знімального обґрунтування і
- •11.3.1 Польові роботи при прокладанні теодолітних ходів
- •11.3.2 Обробка польових матеріалів
- •11.3.3 Обчислення координат точок теодолітного полігону
- •11.3.4 Обчислення координат точок діагонального ходу
- •11.3.5 Складання плану знімального обґрунтування
- •11.3.6 Польові роботи при тахеометричному зніманні
- •11.3.7 Камеральна обробка результатів тахеометричного знімання
- •12 Картографічне моделювання
- •12.1 Суть еколого-географічного аналізу і оцінювання території
- •12.2 Загальні положення проектування, складання
- •12.3 Картографічне відображення інформації та її генералізація
- •12.4 Приклади методичних основ картографічного моделювання
8.4 Вимірювання довжини ліній стрічками і рулетками
Лінії на місцевості в крайніх точках в залежності від строку їх збе-
реження закріплюють кілками, стовпами, обрізками арматури і труб. На
початку і в кінці лінії кілки забивають врівень з поверхнею землі. Щоб
швидше знайти точку, біля основного кілка забивають сторожок, тобто кі-
лок, що піднімається над поверхнею землі на 15...20 см. На сторожку пи-
шуть номер точки. Навколо кілочків роблять канавку завглибшки 8...10 см
у формі круга діаметром 50...60 см або трикутника з сторонами 50...60 см.
Перед безпосереднім вимірюванням лінії довжиною більше 500 м її
провішують через кожні 100 м, інакше замість прямої буде ламана лінія,
яка має більшу довжину, ніж пряма. Провішують лінію способом «на се-
бе». Кожну лінію вимірюють двічі, в прямому і зворотному напрямах. Різ-
ниця між окремими результатами не повинна перевищувати
(1 : 2000) 2 ≈ 1 : 1500.
Перед початком вимірювань стрічку або рулетку розмотують і натя-
гують в напрямі вимірюваної лінії. Стрічку потрібно старанно укладати по
створу лінії і не допускати провисання, перекручення і вигинів. Передній
вимірувальник бере в одну руку стрічку, а в другу 5 (10) шпильок. Задній
вимірувальник суміщає нульовий штрих стрічки з початком вимірюваної
лінії, вставляє в проріз свою єдину шпильку і втикає її по можливості гли-
бше в землю. Потім рукою показує передньому вимірувальнику, як покла-
сти стрічку, щоб вона була в створі поставлених віх. Передній виміруваль-
ник струшує стрічку і натягує її на себе з силою, яка приблизно дорівнює
силі натягування стрічки при компаруванні. Натягуючи стрічку, треба сте-
жити за тим, щоб не змістити і не похилити задню шпильку. Через проріз в
кінці стрічки проти 20-го штриха втикають в землю першу шпильку. Так
довжину стрічки відкладають на лінії перший раз. Витягнувши передню
шпильку і звільнивши передній кінець стрічки, вимірувальники йдуть впе-
ред вздовж провішеної лінії. Коли задній вимірувальник підходить до
шпильки, поставленої переднім вимірувальником, довжину стрічки від-
кладають другий раз і т. д.
Якщо довжина лінії більше 100 (200) м, то після того, як передній
вимірувальник поставив останню п'яту (десяту) шпильку, задній передає
йому п'ять (десять) шпильок і відмічає цю передачу в журналі. Щоб своє-
часно виявити можливу грубу похибку у вимірюванні лінії через втрату
шпильок, при передачі їх слід обов’язково лічити. Після переліку шпильок
передній вимірувальник протягує стрічку вперед. Задній вимірувальник
надіває кінець стрічки на залишену в землі шпильку і вимірювання продо-
85
вжуються в попередньому порядку.
При вимірюванні остачі, яка менша довжини стрічки, передній вимі-
рувальник протягує стрічку так, щоб її кінець збігся з кінцевою точкою лі-
нії. Потім він повертається до цієї точки і робить відлік по стрічці. Відлі-
чуючи остачу, стрічку укладають так, щоб підписи метрів на ній, розміще-
ні зверху, зростали від заднього кінця до переднього. Остачу вимірюваної
лінії записують в журнал.
Кут нахилу лінії вимірюють за допомогою екліметра. Якщо лінія по
всій довжині має один уклон, то порядок вимірювання кута нахилу такий.
На одному кінці лінії стають з екліметром, а на другому ставлять віху з по-
значкою на висоті ока спостерігача. Екліметр підносять до ока і беруть
відлік з точністю до 0,5°. Для перевірки екліметра вимірюють зворотний
кут нахилу однієї з ліній, помінявши місцями віху і екліметр. Якщо лінія
складається з відрізків з різними уклонами, то вимірюють кут нахилу кож-
ного відрізка.
За результатами вимірювань обчислюють довжину лінії, м,
D = AN + lOn +r , (8.7)
де А = 100 при 6 шпильках і А = 200 при 11 шпильках;
N - число передач шпильок;
n - кількість шпильок у заднього вимірувальника без врахування остан-
ньої шпильки;
r - остача.
У результати вимірювань довжини лінії вносять такі поправки, м:
за компарування стрічки
∆DK = ∆lK D/lO ; (8.8)
за температуру стрічки
∆D
to −
t = αO (
to
в
к)D/lO ; (8.9)
за нахил лінії
∆DV = - 2D sin2 V/2, (8.10)
де V – кут нахилу лінії.
Приклад 3.1. Потрібно визначити довжину лінії D, виміряну стріч-
кою ЛЗ-20 за допомогою шести шпильок. Рівняння стрічки
L = 20м + 7,5мм + 0,25 (to − to
в
к ).
Число передач шпильок N = 2, кількість шпильок у заднього виміру-
вальника n = 4. Остача в прямому та зворотному напрямах r1 = 19,74 м та
r2= 19,83 м.. Кут нахилу лінії V = + 6,5°. Температура повітря в період
компанування to к = 17 °С, а в період вимірювань toв = +23 °С.
Розв'язання. Обчислення довжини лінії виконуємо в табличній фо-
рмі (табл. 8.2).
86
Виміряна довжина лінії за формулою (8.7)
d = 100 · 2 + 20 · 4 + 19,78 = 299,78 м.
Поправка на компарування за формулою (8.8)
∆DK = 0,0075 ·299,78/20 = + 0,11 м.
Поправка на температуру за формулою (8.10)
∆Dt = 0,0025 (23 — 17) 299,78/20 = + 0,02 м.
Поправка на нахил лінії за формулою (8.10)
∆DV = -2 . 299,78 sin2 3° 25 = - 1,88 м.
Остаточна довжина лінії
d = D + ∆DK + ∆Dt + ∆DV = 299,78 + 0,11 + 0,02 -1,88 = 298,03 м.
Таблиця 8.2 - Відомість обчислення довжини лінії
Виміряний і обчислений параметр
Результат обчислення
Температура компарування tK
+ 17˚
Температура вимірювання tB
+ 23˚
Кут нахилу лінії ν +
6,5˚
Число передач шпильок N
2
Кількість шпильок у заднього міряльника n
4 шт.
Остача в прямому напряму r1 19,74
м
Остача у зворотному напряму r2 19,83
м
Середнє значення остачі r
19,78 м
Виміряна довжина лінії D
299,78 м
Поправка на компанування ∆DK +
0,11
м
Поправка на нахил лінії ∆DV -
1,88
м
Поправка на температуру ∆Dt +
0,02
м
Остаточна довжина лінії d
298,03 м
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
1. Типи мірних приладів і їх метрологічні характеристики.
2. Як побудовані прилади для безпосереднього вимірювання ліній?
3. Принцип дії оптичних віддалемірів і характеристика ниткового віддалемі-
ра.
4. Принцип вимірювання відстаней за допомогою радіофізичних віддале-
мірів і їх характеристика.
5. Як перевіряють мірну стрічку та рулетку?
6. Перевірка радіофізичних віддалемірів.
7. Який порядок вимірювання ліній стрічкою?
8. Як обчислити довжину лінії, виміряну стрічкою?
9. Які джерела похибок вимірювання ліній?
10. Визначте довжину лінії D , виміряну стрічкою, рівняння якої l = 20 м +
+ 9,5 мм +0,25 ( to − to
в
к ), якщо число передач шпильок N = 2 , кількість
шпильок у заднього вимірувальника n = 3 шт. Остача в прямому та зворот-
ному напряму, відповідно, r1 = 19,47 м та r2 = 19,50 м. Кут нахилу v = 5°,5,
температура повітря в період вимірювання toв = 22 °С , температура
компарування = +18 °С .
87
