11.2.4 Горизонтальне знімання

Наземними методами горизонтальне знімання забудованих територій

виконується при відсутності матеріалів аерофотознімання або при еконо-

мічній недоцільності аерофотографічних методів. Внутрішньоквартальне

горизонтальне знімання, а також знімання фасадів і проїздів виконується

самостійно або разом з вертикальним зніманням залежно від характеру за-

будови. Горизонтальне знімання в масштабах 1:2000, 1:1000 та 1:500 вико-

нується способами перпендикулярів, полярним, кутової та лінійної засічок.

Знімання виконується з пунктів геодезичних мереж, знімального обґрунту-

вання та точок знімальних теодолітних ходів. Число пунктів знімального

обґрунтування при зніманні забудованих територій на 1 км2 повинно бути

135

не менше 8 для масштабу 1:2000, 16 для масштабу 1:1000 та 32 для масш-

табу 1:500.

Залежно від умов знімання один або два знімальні теодолітні ходи

прокладають уздовж вулиць. У населених пунктах з прямолінійними вули-

цями замість знімальних ходів розбивають створні лінії між пунктами гео-

дезичної основи. Знімання ситуації виконують способом перпендикулярів

або засічок від точок створної лінії. Відстань між створними точками за-

лежить від масштабу знімання та способу вимірювань (табл. 11.6).

Таблиця 11.6 – Відстань між створними точками

Відстань, м, виміряна

Масштаб

знімання

рулеткою

оптичним

або стрічкою

далекоміром

1:2000

80

120

1:1000

60

80

1:500

40

50

При зніманні, що виконується способом перпендикулярів, абсцисою

є відрізок від точки знімального обґрунтування на стороні теодолітного

ходу, а ординатою - перпендикуляр від сторони теодолітного ходу до точ-

ки, що визначається. Перпендикуляр будують теодолітом, екером або око-

мірно. Довжина перпендикуляра вимірюється один раз з точністю до 0,01

м і не повинна перевищувати допустимого значення, яке залежить від ма-

сштабу знімання та способу його побудови (табл. 11.7).

Таблиця 11.7 - Допустима довжина перпендикуляра

Допустима довжина перпендикуляра, м,

Масштаб

побудована

знімання

за допомогою екера

окомірно

1 : 2000

60

8

1 : 1000

40

6

1 : 500

20

4

Якщо довжини перпендикулярів перевищують допустимі значення

(табл. 11.7), то вони підкріплюються засічками, довжина яких не повинна

перевищувати довжини мірного приладу (20...50 м).

При полярному способі положення точки визначається кутом, вимі-

ряним теодолітом при одному положенні круга з точністю до 1′ та довжи-

ною відрізка до неї. Відстань може бути виміряна мірною стрічкою, стале-

вою рулеткою, оптичним або нитковим віддалеміром. Максимальні відста-

ні від приладу до контурів установлюють залежно від масштабу знімання,

методу вимірювань і характеру контурів (табл. 11.8).

136

Таблиця 11.8 - Максимальна відстань до контурів

Відстань до контурів, м

Метод визначення відстані

та масштаби знімання

чітких

нечітких

Вимірювання нитковим віддалеміром

1 : 2000

100

150

1 : 1000

60

100

1 : 500

40

80

Вимірювання стрічкою або оптичним відда-

леміром

1 : 2000

250

300

1 : 1000

180

200

1 : 500

120

150

Спосіб прямих кутових засічок використовують у тому випадку, ко-

ли безпосереднє вимірювання відстаней неможливе. Положення контурів

точки отримують в результаті вимірювання двох кутів, що примикають до

базису. За базис може бути прийнята сторона або частина теодолітного хо-

ду, або будь-які два пункти знімального обґрунтування. Кути вимірюють

теодолітом одним напівприйомом з точністю 1′. Кут засічки повинен бути

30...150°. Значення допустимих відстаней від приладу до контурної точки

залежить від масштабу знімання та характеру контурів (табл. 11.9).

Таблиця 11.9 - Допустимі відстані до контурів

Відстані до контурів, м

Масштаб знімання

чітких

нечітких

1 : 2000

400

1200

1 : 1000

200

600

1 : 500

100

300

Спосіб лінійних засічок використовується при відсутності перешкод

лінійним вимірюванням. Положення точки визначають лінійними промі-

рами стрічкою або рулеткою від лінії знімального обґрунтування. Довжина

ліній засічок не повинна перевищувати довжини мірних приладів

(20...50 м). Кути кварталів, опорних будівель та інших важливих контурів

визначають трьома засічками.