- •1 Предмет та задачі топографії й картографії
- •1.1 Визначення топографії й картографії та їх зміст
- •1.2 Зв’язок топографії й картографії з іншими науками,
- •2 Картографічні образно-знакові
- •2.1 Карти та їх властивості
- •2.2 Класифікація карт
- •2.3 Географічні атласи та їх класифікація
- •2.4 Суть та структура регіональних екологічних атласів
- •1 Оглядові карти
- •3 Математична основа побудови
- •3.1 Модель поверхні Землі та її розміри
- •3.2 Математична основа карт
- •3.3 Картографічні проекції
- •4 Системи координат в топографії
- •4.1 Основні лінії та площини еліпсоїда
- •4.2 Географічні координати
- •4.3 Плоскі прямокутні координати
- •4.5 Висоти точок
- •4.6 Система плоских прямокутних координат Гаусса-Крюгера
- •4.7 Врахування кривизни земної поверхні при визначенні
- •5 Орієнтування напрямів та навігаційні системи
- •5.1 Кути орієнтування
- •5.2 Визначення географічного азимута
- •5.3 Визначення магнітного азимута
- •5.4 Навігаційна система глобального позиціювання gps
- •6 Топографічні карти й плани
- •6.1 Характеристика й призначення топографічних карт та планів
- •6.2 Масштаби топографічних карт та планів
- •6.3 Рельєф місцевості та його зображення на картах і планах
- •6.4 Зображення місцевих предметів на топографічних
- •7 Методи й прийоми використання
- •7.1 Визначення відстаней по карті
- •7.2 Обчислення географічних координат точки
- •7.3 Обчислення прямокутних координат точки
- •7.4 Нанесення на карту пункту за відомими координатами
- •7.5 Обчислення дирекційного кута і румба заданого напряму
- •7.6 Обчислення географічного і магнітного азимутів
- •7.7 Розв’язування задач за допомогою горизонталей
- •8 Вимірювання довжини ліній на місцевості
- •8.1 Метрологічні основи геодезичних вимірювань
- •8.2 Типи приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.3 Випробування приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.4 Вимірювання довжини ліній стрічками і рулетками
- •9 Кутові вимірювання
- •9.1 Принцип вимірювання кутів
- •9.2 Типи теодолітів і їх особливості
- •9.3 Геометрична схема й основні частини теодоліта
- •9.4 Будова теодоліта т30
- •9.5 Підготовка теодоліта до роботи
- •9.6 Перевірка і юстирування теодолітів
- •9.7 Вимірювання кутів теодолітом т30
- •10 Нівелювання
- •10.1 Види нівелювання
- •10.2 Типи нівелірів і нівелірних рейок та їх особливості
- •10.3 Будова нівелірів
- •10.4 Підготовка нівелірів і нівелірних рейок до роботи
- •10.5 Перевірки і юстирування нівелірів
- •10.6 Перевірки нівелірних рейок
- •10.7 Визначення перевищень при геометричному нівелюванні
- •10.8 Тригонометричне нівелювання
- •11 Крупномасштабні топографічні знімання
- •11.1 Геодезична основа, масштаб знімання та висота
- •11.2 Характеристика крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.1 Методи крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.2 Тахеометричне знімання
- •11.2.3 Нівелювання поверхні
- •11.2.4 Горизонтальне знімання
- •11.2.5 Висотне знімання
- •11.2.6 Знімання підземних комунікацій
- •11.3 Обчислення координат точок знімального обґрунтування і
- •11.3.1 Польові роботи при прокладанні теодолітних ходів
- •11.3.2 Обробка польових матеріалів
- •11.3.3 Обчислення координат точок теодолітного полігону
- •11.3.4 Обчислення координат точок діагонального ходу
- •11.3.5 Складання плану знімального обґрунтування
- •11.3.6 Польові роботи при тахеометричному зніманні
- •11.3.7 Камеральна обробка результатів тахеометричного знімання
- •12 Картографічне моделювання
- •12.1 Суть еколого-географічного аналізу і оцінювання території
- •12.2 Загальні положення проектування, складання
- •12.3 Картографічне відображення інформації та її генералізація
- •12.4 Приклади методичних основ картографічного моделювання
11.2.2 Тахеометричне знімання
Тахеометричне знімання використовується для створення планів не-
великих ділянок та трас лінійних споруд, при зніманні забудованої терито-
рії, а також у тому випадку, коли виконання стереотопографічного або мен-
зульного знімання економічно недоцільне або технічно неможливе. Зніман-
ня рельєфу та ситуації виконують електронними тахеометрами і теодоліта-
ми Т30 та Т15. Згущення знімального обґрунтування виконують прокладан-
ням теодолітно-нівелірних або тахеометричних ходів. Густота пунктів зні-
мального обґрунтування визначається масштабом знімання (табл. 11.3).
Відстані між точками тахеометричного ходу вимірюють віддалемі-
ром. При зніманні масштабу 1:500 лінії в тахеометричних ходах вимірю-
ють одним повним прийомом. Похибки в вимірюванні кутів в напівприйо-
мах не повинні перевищувати 30" при роботі з оптичними теодолітами та
1′ - при вимірюванні кутів теодолітом Т30. Кутові нев’язки в тахеометрич-
них ходах не повинні перевищувати
fβ = t n , (11.3)
де n - кількість кутів у ході;
t - похибка в вимірюванні кутів.
132
Таблиця 11.3 – Вимоги до знімального обґрунтування при тахеометри-
чному зніманні
Масштаб
Максимальна
Максимальна
Максимальна
довжина ходу,
довжина ліній,
кількість ліній
знімання
м
м
у ході, шт.
1:5000
1200
300
6
1:2000
600
200
5
1:1000
300
150
3
1:500 200 100 2
Допустима лінійна нев’язка, м, не повинна перевищувати
fS = S/400 n ,
(11.4)
де S - довжина ходу, м;
n - кількість ліній в ході.
Допустима висотна нев'язка, м, не повинна перевищувати
fh = 0,04 S n .
(11.5)
При урівнюванні тахеометричних ходів дирекційні кути обчислюють
з точністю до 1′, а координати та висоти точок - до 0,01 м.
Відстані від точок знімального обґрунтування до рейкових точок та
відстані між пікетами вибирають залежно від масштабу знімання та висоти
перерізу рельєфу (табл. 11.4).
Таблиця 11.4 - Відстані від приладу до рейки та між пікетами при
тахеометричному зніманні
Максимальна відстань, м
Висота
Масштаб перерізу
від приладу до
від приладу до
від приладу до
знімання
між
рейки при
рейки при
рельєфу,
рейки при
м
пікетами
зніманні
зніманні нечіт-
зніманні рельєфу чітких контурів ких контурів
1 : 5000
0,5
60
250
150
200
1
80
300
150
200
2
100
350
150
200
5
120
350
150
200
1 : 2000
0,5
40
200
100
150
1
40
250
100
150
2
50
250
100
150
1 : 1000
0,5
20
150
80
100
1
30
200
80
100
0,5
15
100
60
80
1 : 500
1
15
150
60
80
Після закінчення роботи на станції перевіряють орієнтування лімба
приладу. Відхилення орієнтування за період знімання на даній станції не
повинно перевищувати 1′,5. На станції ведуть польовий журнал, в який за-
133
писують виміряні горизонтальні та вертикальні кути та відстані до пікет-
них точок, а також абрис, в якому умовними знаками, дотримуючись мас-
штабу, зображують ситуацію і рисують пікетні точки.
Камеральні роботи включають: перевірку польових журналів і скла-
дання детальної схеми знімального обґрунтування; обчислення координат і
висот точок знімального обґрунтування; обчислення висот всіх пікетних
точок; нанесення на план точок знімального обґрунтування та пікетних то-
чок; проведення горизонталей та нанесення ситуації.
У результаті виконання тахеометричного знімання представляють за-
мовнику такі матеріали: схему знімального обґрунтування; відомості обчис-
лення координат і висот, точок знімального обґрунтування; абриси до від-
повідних планшетів; журнали тахеометричного знімання; план тахеометри-
чного знімання; формуляр плану; акти контролю та приймання робіт.
