11.3.7 Камеральна обробка результатів тахеометричного знімання

Камеральна обробка матеріалів знімання включає перевірку польо-

вих матеріалів, обчислення позначок всіх рейкових точок на станції, накла-

дання рейкових точок на план, проведення горизонталей та нанесення

ситуації.

Горизонтальна проекція відстані від станції до пікетних точок, м,

d = D cos ν, (11.50)

де ν - кут нахилу, який при вимірюванні теодолітом Т30 обчислюють за

формулою

ν= LB - М0, (11.51)

де LB - відлік по вертикальному кругу при повороті “ліворуч”.

Обчислені значення горизонтальної відстані до рейкових точок окру-

глюють до 0,1 м.

Перевищення між станцією та рейковими точками обчислюють за

формулою, м

hP = h’ + I – l ,

(11.52)

де I - висота приладу, м;

l - висота візування, м;

h' = 0,5 d sin 2ν. (11.53)

Обчислюють позначки рейкових точок, м,

Hр = Hст + hP, (11.54)

де Hст - позначка станції, м.

156

Обчислені позначки рейкових точок округлюють до 0,01 м. Всі роз-

рахунки виконують у табличній формі з допомогою мікрокалькулятора.

Рейкові точки наносять на план (рис. 11.5) полярним способом за да-

ними журналу тахеометричного знімання, відліком по горизонтальному

кругу та горизонтальній відстані. При побудові використовують транспор-

тир, циркуль-вимірник та масштабну лінійку. Перед побудовою рейкових

точок враховують орієнтування інструмента на кожну станцію (Ст.),

транспортир прикладають центром до тієї станції, з якої виконувалось зні-

мання цих точок (Ст. 1). Нульовим діаметром транспортир суміщають з

лінією, по якій проводилось орієнтування лімба інструмента (Ст. 2). Від-

кладають по транспортиру значення горизонтального кута на рейкову точ-

ку (β1= 7°32'). На побудованому напряму циркулем-вимірником у масштабі

плану відкладають горизонтальну відстань на дану рейкову точку (d1 =

=52,5 м). Точку обводять кружком діаметром 1 мм і позначають дробом, у

числівнику якого записують номер точки (1), а в знаменнику - позначку

(263,17). Підпис розміщують праворуч від точки. За аналогією виконують

побудову всіх рейкових точок. Щоб не припуститися грубих помилок, по-

ложення побудованих рейкових точок на плані звіряють з їх зображенням

на абрисі. Вказані на абрисі стрілками напрями однорідних схилів

(рис. 11.9) повинні відповідати позначкам рейкових точок.

5

7

3

10

2

6

1

9

9

4

2

8

1

Рисунок 11.9 - Абрис тахеометричного знімання

Після побудови рейкових точок на план переносять лінії вододілів і

тальвеги. Рельєф місцевості зображують горизонталями з позначками, кра-

тними висоті перерізу рельєфу. Положення горизонталей визначають ін-

терполюванням між точками, розміщеними на однакових схилах, із однако-

вою висотою. Інтерполювання виконують аналітичним або графічним спо-

собом.

157

Суть аналітичного способу полягає в тому, що за відомими позначка-

ми рейкових точок на плані між ними визначають положення в плані точок

із позначками, висота яких кратна прийнятій висоті перерізу (при масштабі

знімання 1:1000 hп = 0,5 м). Відповідно до геометричної суті аналітично-

го інтерполювання (рис. 11.10) місцеположення горизонталей у плані, мм,

d1 = ∆h (H1 - H2) / d,

(11.55)

де ∆h - різниця між позначкою рейкової точки та горизонталлю, мм;

H1, H2 - позначки сусідніх рейкових точок, між якими виконується інтер-

полюванням, м;

d - відстань між сусідніми рейковими точками, м.

H

5=263,52

H=263,00

h n

H=262,00

H4=261,50

∆h

d1

d

Рисунок 11.10 – Геометрична суть аналітичного інтерполювання

За аналогією інтерполяцію проводять між усіма рейковими точками,

які в абрисі тахеометричного знімання з'єднані стрілкою, що показує на-

прям схилу. В основі графічного способу інтерполювання лежить формула

(11.55) пропорційності елементів подібних трикутників. Для інтерполю-

вання використовують палетку. Для цього на восківці проводять паралельні

прямі з довільними, але рівними інтервалами 5-10 мм і підписують їх по-

значками, що кратні висоті перерізу рельєфу від самої великої. При інтер-

полюванні між точками палетку накладають на план так, щоб одна із рей-

кових точок зайняла положення між паралельними лініями восківки відпо-

відно до своєї позначки (261, 50). У позначеній точці легенько проколюють

восківку. Утримуючи голку вимірника в цій точці, обертають восківку на-

вколо голки доти, поки друга рейкова точка, яку видно через восківку, зай-

ме положення, яке відповідає її позначці (263, 52). Закріплюють палетку в

цьому положенні голкою циркуль-вимірника і приколюють на план точки

перетину паралельних ліній палетки з лінією, яка з'єднує рейкові точки на

абрисі, що знаходяться на одному боці схилу. Точки підписують їх познач-

158

ками, які рівні позначкам відповідних паралельних ліній на палетці. Ана-

логічно виконують інтерполювання між усіма рейковими точками.

Точки з однаковими позначками, отримані в результаті інтерполю-

вання, з'єднують плавними кривими лініями і наносять горизонталі. По-

значки горизонталей підписують у розривах ліній так, щоб низ цифр був у

сторону пониження схилу місцевості. Горизонталі з позначками, кратними

десяти перерізам рельєфу, креслять товстішими в 2,5 рази. На замкнутих

горизонталях і в напрямах характерних ліній наносять бергштрихи. Через

контури будов, поверхні дворів і доріг, що покриті асфальтом, горизонталі

не проводять. На плані виписують позначки вимощення по кутах споруд.

Зображений горизонталями рельєф перевіряють безпосередньо в полі.

Усі елементи ситуації і рельєф місцевості оформляють, керуючись ін-

струкцією «Условные знаки для топографических планов в масштабах

1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500». Горизонталі креслять і підписують коричне-

вою тушшю товщиною ліній 0,1 мм. Висоту точок знімального обґрунту-

вання і рейкових точок підписують чорною тушшю. Лінію урізу води в рі-

чці проводять зеленою тушшю. Рамку плану, решту умовних знаків та на-

писи виконують чорною тушшю.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Визначте параметри геодезичного обґрунтування для знімання масштабу

1 : 2000, 1 : 1000 та 1 : 500.

2. Розрахуйте масштаб знімання і висоту перерізу рельєфу.

3. Зміст та вимоги до тахеометричного знімання.

4. Зміст та вимоги до нівелювання поверхні.

6. Вимоги до горизонтального знімання.

6. Особливості знімання підземних комунікацій.

7. Яким умовам щодо розміщення повинні відповідати теодолітні ходи?

8. Визначте склад і послідовність польових робіт при теодолітному зні-

манні.

9. Як визначити кутову нев’язку та її граничне значення у полігоні та діа-

гональному теодолітному ході?

10. Порядок ув’язування кутів у полігоні та діагональному теодолітному

ході.

11. Яка послідовність обчислення та контролю дирекційних кутів сторін

теодолітного ходу?

12. Який порядок обчислення значень та знаків приростів координат у тео-

долітному ході?

13. Як обчислюють нев’язку у приростах координат та її граничне значен-

ня у полігоні та діагональному ході?

14. Як виконують ув’язування приростів координат?

159

15. Який порядок обчислення координат вершин полігону та контролю за

обчисленням?

16. Порядок графічної обробки матеріалів теодолітного знімання.

17. Склад польових робіт і прилади, що використовуються при тахеомет-

ричному зніманні.

18. Порядок обробки журналу тахеометричного знімання.

19. Порядок та склад камеральних робіт при обробці результатів тахеомет-

ричного знімання.

20. За матеріалами вимірювань на місцевості горизонтальних кутів та дов-

жин ліній, а також за заданим дирекційним кутом однієї із сторін і коорди-

натами однієї точки обчисліть координати вершин полігону та діагональ-

ного ходу.

21. Побудуйте сітку квадратів і нанесіть за координатами вершини поліго-

ну та діагонального ходу.

22. За матеріалами абрисів нанесіть на план ситуацію.

23. Обчисліть позначки рейкових точок, нанесіть їх на план і з допомогою

інтерполювання знайдіть положення горизонталей.

160