Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
000065.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
560 Кб
Скачать
☆

12.2 Загальні положення проектування, складання

та редагування карт

Проектування карт – це розроблення проекту для створення або

модернізації існуючої карти.

Мета проектування – розроблення документів й додатків до них,

що необхідні для організації та виконання всіх робіт зі створення або мо-

дернізації карт й атласів і забезпечення на їх базі цілеспрямованого редагу-

вання, складання й підготовлення їх до видання.

Задачі проектування такі:

- підготовлення спільно з замовником технічного завдання (ТЗ) до карти;

- розроблення математичної основи карти (масштабу, проекції, компо-

новки й формату);

- розроблення змісту карти, умовних знаків, образнотворчих засобів;

- створення експериментальних зразків й авторських макетів;

- розроблення найбільш раціональної й економічної технології робіт;

- розроблення організаційних заходів зі створення карти та складанню

техніко-економічного обґрунтування проекту.

Технічне завдання містить пояснювальну записку, в якій визначають

назву карти, тип, територію картографування, формат, об’єм й можливі

джерела вихідних матеріалів для складання. Додаються відомості про ма-

сштаб, проекції, наявність тексту й ілюстрації.

Науково–технічне проектування карти включає такі етапи:

- уточнення цільового призначення карти й розкриття її теми та спис-

ку карт атласу;

- розроблення математичної основи;

- виготовлення макету компонування;

- складання списку основних картографічних й інших джерел;

- розроблення змісту карти, умовних знаків, варіантів художнього

оформлення, зразків оформлення карти;

- написання програми карти;

- складання технології по окремих процесах;

- розрахунок вартості й складання графіка робіт по окремих процесах.

Розроблення математичної основи карти передбачає: вибирання кар-

тографічних проекцій та визначення густини картографічної сітки для

створюваної карти; проектування масштабу карти; проектування формату,

компонування й розграфлення карти.

При вибиранні проекції враховують розміри й географічне положен-

ня території, призначення карти, величину лінійних, кутових й площинних

спотворень та розподіл їх в різних частинах карти, вид картографічної сіт-

ки й масштаб.

Масштаб залежить від розмірів території, призначення карти, харак-

теру її використання, значимості території, яка зображується, необхідного

166

й можливого ступеня навантаження карти, можливості читати карти. Ос-

новна вимога – забезпечити точність карти, що складається.

Формат карти визначають її масштабом, охопленням території, що

картографується, особливостями проекцій, умовами користування, техні-

ко-економічними й поліграфічними факторами.

Проектування компонування карти передбачає визначення положен-

ня, яке зображується на карті території відносно рамок карти, розміщення

назви карти, її легенди, додаткових карт, графіків й тестів та схеми розгра-

флення карти, тобто поділу її на аркуші.

Густина картографічної сітки вибирається за умови визначення ко-

ординат шляхом лінійної інтерполяції а також забезпечення швидкого ви-

значення знаходження точок Земної поверхні за її координатами.

Основні види робіт зі збирання й систематизації вихідних картогра-

фічних матеріалів такі:

- збирання, систематизація, збереження й видача картографічних ма-

теріалів та джерел для виробничого використання;

- анотування, рецензування карт й атласів і підготовлення картографі-

чних та додаткових посібників, що мають значення загальноредакційних;

- збереження, облік та видача документації й матеріалів, що вивчені та

відібрані, формулярів, редакційних планів, штрихових й фарбових проб,

мікрофішів, дублікатів постійного зберігання, екземплярів минулорічних

відбитків карт.

При збиранні, аналізі і оцінюванні звертають увагу на:

- достовірність й повноту показу на джерелах всіх об’єктів, що їх не-

обхідно відобразити на карті, яка проектується;

- точність нанесення об’єктів й характер генералізації змісту картогра-

фічних матеріалів;

- якість оформлення картографічного матеріалу;

- суть та відповідність відображення об’єктів певній даті;

- відсутність в змісті картографічних матеріалів кон’юнктурних, випа-

дкових та неперевірених відомостей.

Для складання тематичних карт, на відміну від загальногеографіч-

них, додатково використовують літературні та статистичні джерела. На-

приклад, для складання карт природи використовують матеріали польових

досліджень, спеціальних знімань з геології, ґрунтів, рослинності тощо. Для

складання гідрологічних, кліматичних й екологічних карт використовують

опрацьовані результати спостережень, що отримані на стаціонарних та пе-

ресувних постах. Сільськогосподарські карти складають з використанням

землевпорядкувальних знімань, матеріалів меліоративних робіт, схем зем-

лекористувань й статистичних матеріалів. Повнота змісту картографічного

матеріалу оцінюється за наявністю об’єктів й явищ, які необхідно відобра-

зити на карті, що проектується.

Виявлені картографічні матеріали для складання тематичних карт

повинні бути однорідними за використаними показниками, класифікацією

167

об’єктів та масштабом. Повнота змісту картографічних матеріалів оціню-

ється наявними об’єктами та явищами, які необхідно зобразити на карті,

що проектується. Оцінювання вихідних матеріалів для картографування

необхідно виконувати за участю спеціалістів з відповідної галузі знань.

Складання карт передбачає визначення їх змісту, вибір умовних знаків

й способів картографічного зображення. Зміст карти, що проектується, ви-

значається її призначенням, тематикою, масштабом та вимогами основних

користувачів. Проектування змісту карти включає розроблення відповідно

до вимог науково-технічного проекту, переліку елементів й об’єктів, їх кла-

сифікацію, а також розроблення легенди карти й вибирання образотворчих

засобів. Способи картографічного зображення повинні передавати всю різ-

номанітність території, що картографується, її стан на даний відрізок часу,

кількісні й якісні характеристики, розміщення об’єктів та явищ, що карто-

графуються, а також зв’язки між ними й динаміку їх розвитку.

При проектуванні образотворчих засобів та умовних знаків необхід-

но врахувати:

- традиційність зображення окремих об’єктів й елементів;

- послідовність умовних знаків за видом й формою від топографічних

й дрібномасштабних загальногеографічним й тематичним картам;

- простоту, наочність зображення об’єктів змісту;

- добру розпізнаваність знаків як в межах однієї класифікаційної гру-

пи, так і між групами;

- відповідність розмірів знаків масштабу й призначенню карти;

- відповідність розмірів й форми знаків значенню об’єктів, що карто-

графуються;

- дотримання багатоплановості зображення на карті;

- виділення головних й другорядних елементів та об’єктів, контрастне

зображення головних з них;

- використання з найбільшою наочністю й повнотою образотворчих

засобів, які відображують суть об’єктів та явищ, що картографуються;

- взаємна узгодженість, єдність, цілісність й гармонійність образо-

творчих засобів;

- врахування технічних можливостей відтворення засобів, які проек-

туються.

Легенда є органічною частиною карти й дозволяє розкрити її зміст.

Легенди бувають елементарні, комплексні, типологічні й синтетичні. Тип

легенди визначається тематикою й об’ємом змісту карти, тобто кількістю

об’єктів, явищ, що відображуються, й складністю їх поняття. Елементарні

легенди відображають вузьку тематику з односторонньою характеристи-

кою окремих об’єктів карти. Для різносторонньої характеристики викорис-

товують комплексні легенди, зміст яких містить декілька показників, що

зображуються на картах, тобто одна загальна легенда пояснює зміст декі-

лькох вузькотематичних карт, що взаємозв’язані за змістом. Типологічні

легенди розробляються на базі наукових класифікацій, що забезпечують

168

повну характеристику явищ з виділенням різних за ієрархією груп. Синте-

тичні легенди характеризують природні умови, екологічні об’єкти, що по-

казані на картах в цілому або по групах і в яких є висновки про зв’язки між

компонентами.

Для упорядкування розміщення й об’єднання в групи багаточисель-

них позначень використовують такі прийоми графічної побудови легенд:

- виділення основних розділів легенди крупними заголовками;

- класифікація розграфлення легенди, що відображує таксономічний

поділ різних рангів системою розділювальних ліній;

- легенди-графіки, що дозволяють характеризувати кожне позначення

одночасно за двома ознаками – по вертикальній й горизонтальній осях

графіка;

- розміщення позначень в послідовності класифікаційного поділу, але

без об’єднання в групи;

- легенди-ключі, коли замість умовних позначень використовують си-

стеми індексів, а в легенді пояснюють індекси й прийоми їх комбінацій.

Особливе значення має узгодження легенд для серії карт або карт ат-

ласів, яке полягає в однотипності класифікації явищ, об’єктів змісту та ло-

гічній послідовності.

Авторські роботи зі створення тематичних карт виконуються в такій

послідовності:

- зародження ідеї карти та розроблення загальної концепції її змісту;

- складання попередньої програми й вивчення джерел;

- попереднє розроблення легенди та вибирання показників й шкал;

- складання попередніх ескізів;

- обробка матеріалів вихідних джерел та складання допоміжних схем й

графіків;

- розроблення повної легенди карти;

- складання авторського макета або оригінала.

Редагування карт – це розроблення редакційних документів зі

складання карти й науково-технічного керівництва на всіх етапах її

створення. Редагування передбачає: редакційно-підготовчі роботи,

редакційне керівництво й контроль якості робіт в процесі складання,

підготовлення до видання й видання карти; редакційно-контрольну

перевірку й приймання авторських й видавничих оригіналів, штрихових та

кольорових проб; редакційний аналіз виданих карт.

Редагування в процесі складання карти забезпечує:

- правильність побудови математичної й геодезичної основи карти та

точність монтажу основних картографічних матеріалів;

- повноту й правильність використання картографічних матеріалів;

- дотримання необхідної точності при зображенні на карті елементів й

об’єктів місцевості;

- достовірність й правильність передавання на карті назв географічних

об’єктів й пояснювальних підписів;

169

- правильність відбирання й узагальнення об’єктів і явищ, що зобра-

жені на картографічному матеріалі, наочність зображення характеру й осо-

бливостей території та правильність використання умовних знаків;

- узгодження змісту створеної карти з однотипними раніше виданими

картами;

- правильність використання джерел, що заново надходять..

Завершується редагування контрольним оглядом оригінала карти, що

складається.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]