- •1 Предмет та задачі топографії й картографії
- •1.1 Визначення топографії й картографії та їх зміст
- •1.2 Зв’язок топографії й картографії з іншими науками,
- •2 Картографічні образно-знакові
- •2.1 Карти та їх властивості
- •2.2 Класифікація карт
- •2.3 Географічні атласи та їх класифікація
- •2.4 Суть та структура регіональних екологічних атласів
- •1 Оглядові карти
- •3 Математична основа побудови
- •3.1 Модель поверхні Землі та її розміри
- •3.2 Математична основа карт
- •3.3 Картографічні проекції
- •4 Системи координат в топографії
- •4.1 Основні лінії та площини еліпсоїда
- •4.2 Географічні координати
- •4.3 Плоскі прямокутні координати
- •4.5 Висоти точок
- •4.6 Система плоских прямокутних координат Гаусса-Крюгера
- •4.7 Врахування кривизни земної поверхні при визначенні
- •5 Орієнтування напрямів та навігаційні системи
- •5.1 Кути орієнтування
- •5.2 Визначення географічного азимута
- •5.3 Визначення магнітного азимута
- •5.4 Навігаційна система глобального позиціювання gps
- •6 Топографічні карти й плани
- •6.1 Характеристика й призначення топографічних карт та планів
- •6.2 Масштаби топографічних карт та планів
- •6.3 Рельєф місцевості та його зображення на картах і планах
- •6.4 Зображення місцевих предметів на топографічних
- •7 Методи й прийоми використання
- •7.1 Визначення відстаней по карті
- •7.2 Обчислення географічних координат точки
- •7.3 Обчислення прямокутних координат точки
- •7.4 Нанесення на карту пункту за відомими координатами
- •7.5 Обчислення дирекційного кута і румба заданого напряму
- •7.6 Обчислення географічного і магнітного азимутів
- •7.7 Розв’язування задач за допомогою горизонталей
- •8 Вимірювання довжини ліній на місцевості
- •8.1 Метрологічні основи геодезичних вимірювань
- •8.2 Типи приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.3 Випробування приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.4 Вимірювання довжини ліній стрічками і рулетками
- •9 Кутові вимірювання
- •9.1 Принцип вимірювання кутів
- •9.2 Типи теодолітів і їх особливості
- •9.3 Геометрична схема й основні частини теодоліта
- •9.4 Будова теодоліта т30
- •9.5 Підготовка теодоліта до роботи
- •9.6 Перевірка і юстирування теодолітів
- •9.7 Вимірювання кутів теодолітом т30
- •10 Нівелювання
- •10.1 Види нівелювання
- •10.2 Типи нівелірів і нівелірних рейок та їх особливості
- •10.3 Будова нівелірів
- •10.4 Підготовка нівелірів і нівелірних рейок до роботи
- •10.5 Перевірки і юстирування нівелірів
- •10.6 Перевірки нівелірних рейок
- •10.7 Визначення перевищень при геометричному нівелюванні
- •10.8 Тригонометричне нівелювання
- •11 Крупномасштабні топографічні знімання
- •11.1 Геодезична основа, масштаб знімання та висота
- •11.2 Характеристика крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.1 Методи крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.2 Тахеометричне знімання
- •11.2.3 Нівелювання поверхні
- •11.2.4 Горизонтальне знімання
- •11.2.5 Висотне знімання
- •11.2.6 Знімання підземних комунікацій
- •11.3 Обчислення координат точок знімального обґрунтування і
- •11.3.1 Польові роботи при прокладанні теодолітних ходів
- •11.3.2 Обробка польових матеріалів
- •11.3.3 Обчислення координат точок теодолітного полігону
- •11.3.4 Обчислення координат точок діагонального ходу
- •11.3.5 Складання плану знімального обґрунтування
- •11.3.6 Польові роботи при тахеометричному зніманні
- •11.3.7 Камеральна обробка результатів тахеометричного знімання
- •12 Картографічне моделювання
- •12.1 Суть еколого-географічного аналізу і оцінювання території
- •12.2 Загальні положення проектування, складання
- •12.3 Картографічне відображення інформації та її генералізація
- •12.4 Приклади методичних основ картографічного моделювання
12.2 Загальні положення проектування, складання
та редагування карт
Проектування карт – це розроблення проекту для створення або
модернізації існуючої карти.
Мета проектування – розроблення документів й додатків до них,
що необхідні для організації та виконання всіх робіт зі створення або мо-
дернізації карт й атласів і забезпечення на їх базі цілеспрямованого редагу-
вання, складання й підготовлення їх до видання.
Задачі проектування такі:
- підготовлення спільно з замовником технічного завдання (ТЗ) до карти;
- розроблення математичної основи карти (масштабу, проекції, компо-
новки й формату);
- розроблення змісту карти, умовних знаків, образнотворчих засобів;
- створення експериментальних зразків й авторських макетів;
- розроблення найбільш раціональної й економічної технології робіт;
- розроблення організаційних заходів зі створення карти та складанню
техніко-економічного обґрунтування проекту.
Технічне завдання містить пояснювальну записку, в якій визначають
назву карти, тип, територію картографування, формат, об’єм й можливі
джерела вихідних матеріалів для складання. Додаються відомості про ма-
сштаб, проекції, наявність тексту й ілюстрації.
Науково–технічне проектування карти включає такі етапи:
- уточнення цільового призначення карти й розкриття її теми та спис-
ку карт атласу;
- розроблення математичної основи;
- виготовлення макету компонування;
- складання списку основних картографічних й інших джерел;
- розроблення змісту карти, умовних знаків, варіантів художнього
оформлення, зразків оформлення карти;
- написання програми карти;
- складання технології по окремих процесах;
- розрахунок вартості й складання графіка робіт по окремих процесах.
Розроблення математичної основи карти передбачає: вибирання кар-
тографічних проекцій та визначення густини картографічної сітки для
створюваної карти; проектування масштабу карти; проектування формату,
компонування й розграфлення карти.
При вибиранні проекції враховують розміри й географічне положен-
ня території, призначення карти, величину лінійних, кутових й площинних
спотворень та розподіл їх в різних частинах карти, вид картографічної сіт-
ки й масштаб.
Масштаб залежить від розмірів території, призначення карти, харак-
теру її використання, значимості території, яка зображується, необхідного
166
й можливого ступеня навантаження карти, можливості читати карти. Ос-
новна вимога – забезпечити точність карти, що складається.
Формат карти визначають її масштабом, охопленням території, що
картографується, особливостями проекцій, умовами користування, техні-
ко-економічними й поліграфічними факторами.
Проектування компонування карти передбачає визначення положен-
ня, яке зображується на карті території відносно рамок карти, розміщення
назви карти, її легенди, додаткових карт, графіків й тестів та схеми розгра-
флення карти, тобто поділу її на аркуші.
Густина картографічної сітки вибирається за умови визначення ко-
ординат шляхом лінійної інтерполяції а також забезпечення швидкого ви-
значення знаходження точок Земної поверхні за її координатами.
Основні види робіт зі збирання й систематизації вихідних картогра-
фічних матеріалів такі:
- збирання, систематизація, збереження й видача картографічних ма-
теріалів та джерел для виробничого використання;
- анотування, рецензування карт й атласів і підготовлення картографі-
чних та додаткових посібників, що мають значення загальноредакційних;
- збереження, облік та видача документації й матеріалів, що вивчені та
відібрані, формулярів, редакційних планів, штрихових й фарбових проб,
мікрофішів, дублікатів постійного зберігання, екземплярів минулорічних
відбитків карт.
При збиранні, аналізі і оцінюванні звертають увагу на:
- достовірність й повноту показу на джерелах всіх об’єктів, що їх не-
обхідно відобразити на карті, яка проектується;
- точність нанесення об’єктів й характер генералізації змісту картогра-
фічних матеріалів;
- якість оформлення картографічного матеріалу;
- суть та відповідність відображення об’єктів певній даті;
- відсутність в змісті картографічних матеріалів кон’юнктурних, випа-
дкових та неперевірених відомостей.
Для складання тематичних карт, на відміну від загальногеографіч-
них, додатково використовують літературні та статистичні джерела. На-
приклад, для складання карт природи використовують матеріали польових
досліджень, спеціальних знімань з геології, ґрунтів, рослинності тощо. Для
складання гідрологічних, кліматичних й екологічних карт використовують
опрацьовані результати спостережень, що отримані на стаціонарних та пе-
ресувних постах. Сільськогосподарські карти складають з використанням
землевпорядкувальних знімань, матеріалів меліоративних робіт, схем зем-
лекористувань й статистичних матеріалів. Повнота змісту картографічного
матеріалу оцінюється за наявністю об’єктів й явищ, які необхідно відобра-
зити на карті, що проектується.
Виявлені картографічні матеріали для складання тематичних карт
повинні бути однорідними за використаними показниками, класифікацією
167
об’єктів та масштабом. Повнота змісту картографічних матеріалів оціню-
ється наявними об’єктами та явищами, які необхідно зобразити на карті,
що проектується. Оцінювання вихідних матеріалів для картографування
необхідно виконувати за участю спеціалістів з відповідної галузі знань.
Складання карт передбачає визначення їх змісту, вибір умовних знаків
й способів картографічного зображення. Зміст карти, що проектується, ви-
значається її призначенням, тематикою, масштабом та вимогами основних
користувачів. Проектування змісту карти включає розроблення відповідно
до вимог науково-технічного проекту, переліку елементів й об’єктів, їх кла-
сифікацію, а також розроблення легенди карти й вибирання образотворчих
засобів. Способи картографічного зображення повинні передавати всю різ-
номанітність території, що картографується, її стан на даний відрізок часу,
кількісні й якісні характеристики, розміщення об’єктів та явищ, що карто-
графуються, а також зв’язки між ними й динаміку їх розвитку.
При проектуванні образотворчих засобів та умовних знаків необхід-
но врахувати:
- традиційність зображення окремих об’єктів й елементів;
- послідовність умовних знаків за видом й формою від топографічних
й дрібномасштабних загальногеографічним й тематичним картам;
- простоту, наочність зображення об’єктів змісту;
- добру розпізнаваність знаків як в межах однієї класифікаційної гру-
пи, так і між групами;
- відповідність розмірів знаків масштабу й призначенню карти;
- відповідність розмірів й форми знаків значенню об’єктів, що карто-
графуються;
- дотримання багатоплановості зображення на карті;
- виділення головних й другорядних елементів та об’єктів, контрастне
зображення головних з них;
- використання з найбільшою наочністю й повнотою образотворчих
засобів, які відображують суть об’єктів та явищ, що картографуються;
- взаємна узгодженість, єдність, цілісність й гармонійність образо-
творчих засобів;
- врахування технічних можливостей відтворення засобів, які проек-
туються.
Легенда є органічною частиною карти й дозволяє розкрити її зміст.
Легенди бувають елементарні, комплексні, типологічні й синтетичні. Тип
легенди визначається тематикою й об’ємом змісту карти, тобто кількістю
об’єктів, явищ, що відображуються, й складністю їх поняття. Елементарні
легенди відображають вузьку тематику з односторонньою характеристи-
кою окремих об’єктів карти. Для різносторонньої характеристики викорис-
товують комплексні легенди, зміст яких містить декілька показників, що
зображуються на картах, тобто одна загальна легенда пояснює зміст декі-
лькох вузькотематичних карт, що взаємозв’язані за змістом. Типологічні
легенди розробляються на базі наукових класифікацій, що забезпечують
168
повну характеристику явищ з виділенням різних за ієрархією груп. Синте-
тичні легенди характеризують природні умови, екологічні об’єкти, що по-
казані на картах в цілому або по групах і в яких є висновки про зв’язки між
компонентами.
Для упорядкування розміщення й об’єднання в групи багаточисель-
них позначень використовують такі прийоми графічної побудови легенд:
- виділення основних розділів легенди крупними заголовками;
- класифікація розграфлення легенди, що відображує таксономічний
поділ різних рангів системою розділювальних ліній;
- легенди-графіки, що дозволяють характеризувати кожне позначення
одночасно за двома ознаками – по вертикальній й горизонтальній осях
графіка;
- розміщення позначень в послідовності класифікаційного поділу, але
без об’єднання в групи;
- легенди-ключі, коли замість умовних позначень використовують си-
стеми індексів, а в легенді пояснюють індекси й прийоми їх комбінацій.
Особливе значення має узгодження легенд для серії карт або карт ат-
ласів, яке полягає в однотипності класифікації явищ, об’єктів змісту та ло-
гічній послідовності.
Авторські роботи зі створення тематичних карт виконуються в такій
послідовності:
- зародження ідеї карти та розроблення загальної концепції її змісту;
- складання попередньої програми й вивчення джерел;
- попереднє розроблення легенди та вибирання показників й шкал;
- складання попередніх ескізів;
- обробка матеріалів вихідних джерел та складання допоміжних схем й
графіків;
- розроблення повної легенди карти;
- складання авторського макета або оригінала.
Редагування карт – це розроблення редакційних документів зі
складання карти й науково-технічного керівництва на всіх етапах її
створення. Редагування передбачає: редакційно-підготовчі роботи,
редакційне керівництво й контроль якості робіт в процесі складання,
підготовлення до видання й видання карти; редакційно-контрольну
перевірку й приймання авторських й видавничих оригіналів, штрихових та
кольорових проб; редакційний аналіз виданих карт.
Редагування в процесі складання карти забезпечує:
- правильність побудови математичної й геодезичної основи карти та
точність монтажу основних картографічних матеріалів;
- повноту й правильність використання картографічних матеріалів;
- дотримання необхідної точності при зображенні на карті елементів й
об’єктів місцевості;
- достовірність й правильність передавання на карті назв географічних
об’єктів й пояснювальних підписів;
169
- правильність відбирання й узагальнення об’єктів і явищ, що зобра-
жені на картографічному матеріалі, наочність зображення характеру й осо-
бливостей території та правильність використання умовних знаків;
- узгодження змісту створеної карти з однотипними раніше виданими
картами;
- правильність використання джерел, що заново надходять..
Завершується редагування контрольним оглядом оригінала карти, що
складається.
