25. Головні політико-правові ідеї Реформації

Наприкінці XVI - в першій половині XVII ст. у політичній науці активно роз­виваються теорії природного права та суспільного договору, розробника­ми яких були Г.Грацій, Т.Гоббс, Б.Спіноза, Дж.Локк та ін.

Голландський юрист і політичний мислитель Г.Грацій є одним із засновників вчення про природне право та родоначальником міжнародного права. Його погляди викладені у трактаті „Про право війни і миру. Три книги”. На думку Г.Греція, люди на ранніх етапах були рівними, мали спільну власність. Цей „природний” стан характеризувався відсутністю держави та приватної власності. Але згодом принципи справедливості по­рушилися, виникла ворожнеча, розпочалися війни. З метою подолання не­нависті, створення нормальних умов для співжиття, люди уклали суспіль­ний договір і створили державу. У розумінні Г.Греція, держава - це „дос­коналий союз вільних людей, укладений заради дотримання права та за­гальної користі”. У державі існує громадянська влада, котра є верховною.

Г.Гроцій стояв біля витоків т. зв. „юридичного світогляду”. Він по­ділив право на природне та волевстановлююче. Джерелом природного права є людський розум, а до його вимог відноситься утримання від заволодіння чужим майном, обов'язок дотримуватися обіцянок, відшкодуван­ня заподіяної шкоди, притягання людей до заслуженої кари та ін. Мислитель не віддавав переваги жодній із форм правління; при ство­ренні держави народ міг вибирати будь-яку, але обравши, вже не мав права її змінити, окрім випадків крайньої небезпеки для існування само­го народу.

Новий раціоналістичний підхід до проблем суспільства і держави отри­мав свій подальший розвиток у творчості видатного голландського філо­софа та соціального мислителя Б.Спінози. Його політичні погляди викла­дені у праці „Богословсько-політичний трактат” (1670), „Етика” (1675), „Політичний трактат” (1677).

Б. Спіноза вважав, що люди первинно знаходилися у природному стані, де сила та могутність окремого індивіда складали сутність його природного права. Перехід до громадянського стану мислитель пов'язу­вав із укладанням суспільного договору, поділом праці, різноманітністю людських потреб, неоднаковими здібностями.

Мислитель обґрунтував ідею про невідчужуванні права особи, серед яких право на існування та діяльність, свободу совісті та думки, свободу слова. Держава у Б.Спінози виступає носієм природних прав усього насе­лення. Основними її функціями він вважав: - впорядкування релігійного життя; - забезпечення недоторканості власності; - поширення освіти; - гарантування безперешкодного ведення торгівлі; - оцінка поведінки кожного; - покарання злочинців; - вирішення конфліктів, які виникають між громадянами; - здійснення заходів, спрямованих на ведення воєн та її запобігання.

Політична доктрина англійського філософа та політичного мислителя Т.Гоббса викладена у працях „Філософські основи вчення про громадяни­на” (1642), „Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської” (1651). В основу теорії держави Т.Гоббс поклав уявлення про природу індивіда. Він вважає, що спочатку усі люди були рівними, але егоїзм сприяє виникненню у суспільстві стану „війни всіх проти всіх”. Керуючись інстинктом самозахисту і намагаючись зберегти власне життя в умовах загальної війни, частина людей погодилася обрати правителя чи керівний орган, який би завдяки своїй владі над людьми, поклав край за­гальній війні.

Услід за Н.Макіавеллі та Г.Гроцієм, Т.Гоббс почав розглядати дер­жаву не через призму теології, а виводить закони її розвитку із розуму та досвіду.

Політичне вчення англійського філософа та політичного мислителя Дж. Локка викладене у праці „Два трактати про правління” (1690). На думку Дж. Локка, до виникнення держави люди перебували у природному стані, але він не характеризується як „війна всіх проти всіх”. Для природ­ного стану притаманна рівність, право особи розпоряджатися своєю влас­ністю, але у суспільстві були відсутні органи, які б об'єктивно вирішува­ли конфлікти між людьми, карали злочинців, і це спричинило обстановку невпевненості, напруги. Для надійного забезпечення природних прав, рівності та свободи, захисту особи й власності люди створили державу. „Будь-яке мирне утворення держави мало у своїй основі згоду народу”, - писав Дж. Локк.

Його вважають основоположником лібералізму та сучасного конституціоналізму.