39. Позитивістський нормативізм г. Кельзена

Нормативістська,або “чиста теорія права” Ганса Кельзена посідає особливе місце в буржуазнійюридичній науці. Відправні положення нормативістської теорії права Кельзенсформулював ще в 1911 р., а вже в 1934 р. вона була представлена як система іяк своєрідна філософсько-правова течія. Вона набула значного поширення в тодішньомубуржуазному світі, особливо в Австрії, Німеччині, США і країнах ЛатинськоїАмерики. Самою назвою своєї концепції як “чистої теорії права” Кельзен прагнувпідкреслити, що юридична наука повинна відмовитись від будь-якого використаннявисновків і положень інших наук. Юриспруденція, відповідно до теорії Кельзена,не повинна бути пов’язана ні з соціологією, ні з етикою, ні з політикою, нінавіть з історією. Її предметом повинні стати норми, правові приписи та їхсистематизація. Все останнє має бути вилучене з юридичної науки. Це відобразилосьв його тезі про те, що “право є галузь необхідного, зовсім незалежного відсвіту сущого”. Для нормативізму Кельзена, отже, характерний повний відрив прававід його соціально-класового змісту.

Затеорією Кельзена, право виникає з самого себе. Воно не має кореня в реальномусвіті, бо лежить поза соціальною структурою суспільства, боротьби класів іт.ін. Воно вільне від будь-яких земних “домішок”, “стерильне” і аполітичне.Право інертне по відношенню до впливу на нього зовнішнього середовища. Не вонодає йому життя. Основою дійсності права, — пише Кельзен, — є завжди норма, а нефакт. Пошуки основи дійсності норми ведуть не до реальності, а до іншої норми,з якої виведена перша норма [3, с. 7]. Звідкіля ж береться “перша норма” іщо вона собою являє? Вся система права, за Кельзеном, — це величезна пірамідаюридичних норм. Її вершиною є якась неписана “основна норма”. Але як вонавиникла, хто її носій, де вона черпає свій зміст і в чому він полягає — на ціпитання Кельзен не дає відповіді. Про неї, згідно з точкою зору Кельзена, можнасказати тільки те, що вона апріорна і не зафіксована у законі, однак вона даєжиття всьому діючому праву. Основна норма очолює всю ієрархію юридичних норм,які розташовуються у вигляді послідовних ступенів. Слідом за вершиноюступеневої ієрархії правових норм “основною нормою” у Кельзена виступаєконституція, за нею “загальні норми, які встановлюються законодавцем чивитікають із звичаїв, і, врешті-решт, останній ступінь єдиного правопорядку — “індивідуальні”правові норми (найбільш конкретні): судові рішення і розпорядженняадміністративних органів з окремих справ, різні угоди [3, с. 101, 110].

Позитивнеправо Кельзен подає у вигляді замкненої самодостатньої системи всякого роду правилповедінки, які можуть бути здійснені примусовим шляхом. Це, з одного боку,“загаль-ні норми” (закони і т.ін.), а з другого — “норми індивідуальні”(договори, угоди акти службових осіб). Отже, Кельзен включає в позитивне правоне тільки сукупність нормативних актів, які наділені примусовою силою, а йфактичні правові відносини. Кельзен та інші нормативісти, зводячи в абсолютформально-логічний метод, прагнули довести надкласовість права і незалежністьсвого вчення від політики. Насправді нормативізм Кельзена, як і інші буржуазнітеорії того часу, служив обгрунтуванню буржуазного правопорядку.