39. Політичні і правові вчення в сша у XVIII-XIX ст.

Суспільно-політична думка англійських поселенських колоній у Північній Америці мала довгий період розвитку, поки набула власного змісту.

Історія британського колоніального правління почалася 1607 р., коли англійські переселенці заснували форт Джеймстаун. Населен­ня перших британських колоній, заснованих торговими компаніями, складалося з законтрактованих бідняків і в'язнів, які перебрали зо­бов'язання протягом чотирьох років виплатити компаніям вартість свого переїзду до Нового Світу. У 1619 р. з'явилися перші раби-негри. А далі наростала хвиля політичних релігійних дисидентів та інших вільних поселенців.

Отже, американське колоніальне суспільство від моменту свого виникнення аж ніяк не було однорідним, егалітарним (рівним). До нього входили плантатори, вільні дрібні фермери, енергійні купці й підприємці, володільці кораблів, а також сільська і робітнича біднота. Такою була картина соціального розшарування суспільст­ва в усіх країнах Західної півкулі в колоніальну епоху.

Якщо економічне рабство, політичне і релігійне безправ'я та гніт, які панували на Старому континенті, були причиною того, що біднота потягнулася в Америку, то енергійні купці й підприємці-авантюристи мріяли знайти нові джерела доходів у вигляді родо­вищ золота, як це було в іспанців.

За всього незбігу інтересів і статусу колоністів-поселенців ба­гатьох із них об'єднувало бажання набути тут «землю обітувану», тобто таке місце, де можна було б жити у повній злагоді із запові­дями перших християн - мати чисте сумління, споживати плоди власної праці. Однак під впливом соціальної нерівності й конфлік­тів ці стремління для більшості з них так і не збулися. Багато коло-ністів-переселенців вели злиденний спосіб життя в умовах при­мусової праці та політичного безправ'я і передчасно помирали. На соціальні суперечності накладалися суперечності релігійні, які існу­вали між різними напрямками протестантизму (кальвіністами, лю­теранами), католиками, а також іншими віруваннями і сектами.

Характерно, що й економічна структура північних і південних англійських колоній була різною. У північних колоніях, передо всім на території, названій Новою Англією, поруч із сільським гос­подарством у XVIII ст. почала розвиватися промисловість, велася жвава торгівля, виникали великі міста. Південні колонії мали ви­нятково аграрний характер. Якщо на Півночі переважало дрібне фермерське господарство, то на Півдні домінували великі латифун­дії. Між плантаційним Півднем, економіка якого була заснована на рабоволодінні, промислово-аграрною Північчю, де розвивалися капіталістичні відносини, існували гострі суперечності. Але, по­при різницю в соціальній та економічній структурі між окремими колоніями, їхньою загальною характерною рисою був порівняно швидкий розвиток капіталістичних відносин.

Від самого початку заснування в Америці колоній англійці, як іспанці, голландці, французи та інші, вбачали в них тільки джерело збагачення. З одного боку, колонії розглядались як ринки для збу­ту англійських товарів, а з іншого - як джерело для поставок в Анг­лію тих товарів, в яких відчувала потребу англійська промисло­вість. Тому не дивно, що політико-економічні відносини колоній з метрополією від початку XVII ст. до проголошення незалежності в 1776 р. визначалися політикою штучного стримування розвитку капіталістичних відносин, обмеження економічної активності бур­жуазних колоній.

Протягом перших шести десятиліть XVIII ст., які безпосеред­ньо передували американській революції, англійський парламент приймав закони, які душили промисловість і торгівлю в колоніях. Навігаційний акт, закони про торгівлю предметами першої необ­хідності, про гербовий збір та багато інших, які приймалися в Анг­лії без участі представників колоній, викликали обурення в усіх прошарках колоніального суспільства.

Виразним прикладом зростаючого обурення колоністів стало знамените «Бостонське чаювання» - нова ланка в ланцюгу давно назрілих конфліктів між колоніями і метрополією. Водночас наро­став воєнний і адміністративний гніт метрополії.

А от у самих колоніях відбувалися суттєві політичні та ідео­логічні зміни, ширилося бажання звільнитися від британського гніту.

Вирішальний вплив на формування політичної та правової дум­ки в колоніях справила передова на той час природно-правова тео­рія у трактуванні таких європейських мислителів, як Локк, Мон-теск'є, Руссо та ін. Найвідомішими представниками політичної та правової ідеології США тоді були активні учасники визвольного руху в колоніях Томас Пейн, Томас Джефферсон, Джеймс Медісон, Александер Гамільтон.

За політичними і правовими поглядами вони належали до різ­них течій. Політико-правові погляди Пейна, Джефферсона і Меді-сона були особливо близькими широким народним масам. Вони послідовно захищали інтереси демократичних прошарків у кон­гресі, а їхні ідеї лягли в основу Декларації незалежності 1776 р., яка відіграла важливу роль в об'єднанні колоністів у боротьбі про­ти англійських колонізаторів.

Одним з політичних керівників консервативно налаштованих купців, плантаторів, промислової буржуазії був А. Гамільтон. Саме його ідеї справили вирішальний вплив на Конституцію США 1787 р.