25. Основні стадії та процедури психоаналізу

Основні стадії психоаналізу - Перша стадія — пошук хворобливого вогнища (його згадування). На цій стадії використовують методи асоціацій, спостереження за поведінкою людини, вивчення гумору, обмовок, описок людини. Стадія закінчується виявленням цього вогнища. - Друга стадія — розкриття вогнища збудження, його вербалізація. Людина вимовляється, розказує психологу про свої переживання і їх джерела. Це дуже хворобливий процес, оскільки людина як би наново переживає і страждає, при цьому дуже часто формується негативне і агресивне відношення до психолога. Стадія вважається закінченою після того, як людина все розказала і почала  поступово заспокоюватися. - Третя стадія — переоцінка значущості подій, прихованих в хворобливому вогнищі, так зване «переклеювання ярликів». Наприклад, з «ворога» в «неприємну людину», з «подруги» в «знайому» і т.д. На цій стадії особливе значення має уважне і дбайливе відношення психолога до клієнта, допомога клієнту в зміні його системи  установок. - Четверта стадія — емоційне забарвлення нової системи установок, головним чином позитивне, спокійне. Здійснюється поступовий перехід від любові до байдужості, від агресивності до байдужості. - П'ята стадія — забування, ліквідації вогнища збудження. Частіше за все ця стадія проходить природним шляхом як продовження роботи з психологом на попередніх стадіях.

Психоаналіз як психокоректувальний процес включає наступні процедури: —конфронтацію; —прояснення (кларифікацію); —інтерпретацію; —опрацьовування. Конфронтація використовується для того, щоб показати клієнту, що він чогось боїться, уникає, для виділення, відособлення того психічного феномена, який повинен стати предметом аналізу. Кларіфікация полягає в чіткому фокусуванні значущих деталей. Інтерпретація припускає перетворення неусвідомлених деталей і явищ в усвідомлені. Опрацьовування включає комплекс процедур і процесів, які необхідно здійснити після інсайту. Це сама трудомістка частина психоаналітичної роботи, оскільки потрібна велика кількість часу і зусиль для подолання опору, який виступає перешкодою на шляху перетворення особи. Найважливішою з  цих процедур є інтерпретація, всі інші їй підлеглі: вони або ведуть до неї, або роблять її більш ефективною.

26. Психоаналітичні техніки. 1. Аналіз вільних асоціацій. Згідно 3. Фрейду, у вільних асоціаціях людина не повторює конфліктного змісту, а регресує, йдучи слідами актуального переживання. Повертаючись до ранніх конфліктів, пацієнт разом з психоаналітиком спостерігає, куди його приведе нитка вільних асоціацій . Класична процедура проводиться наступним чином.  Психоаналітик залишається нейтральним, не займаючи ні похвалбної, ні критикуючої позиції

2. «Фрейдовская помилка». Помилки (описки, обмовки) - це можливість проникнути в підсвідомість. Вони вказують нам на забуті місця, на думки, перервані на найважливішому місці, на поведінку, яка постійно несвідомо повторюється

3. Аналіз сновидінь.  Фрейд називав сни «королівською дорогою в« несвідоме». Він розглядав їх як переклад скритого змісту несвідомого на мову символів. Під прихованим змістом маються на увазі витіснені бажання. Істинне, явний зміст сновидіння можна виявити за допомогою згущення, зміщення і вторинної обробки. Психоаналітик сприймає образи сну як ребус, загадку, яку він повинен розгадати. Більшість образів, відповідно до поглядів Фрейда, носять універсальний характер і мають сексу ¬ ально природу. Щоб проаналізувати сновидіння, необхідно ¬ мо розділити його на елементи і з'ясувати асоціації, пов'язані з кожним з них. 4. Аналіз опору. Під опором розуміють всі емоції, слова, ідеї, імпульси, думки, фантазії, які проти ¬ водействія процедурам і процесам психоаналізу. Наприклад, розповідаючи аналітику про своє життя, клієнт раптом зупинився і не зміг сказати далі ні слова. Це блокування - маленький приклад опору. 5. Аналіз змісту переносу. Перенесення, за словами Р. Грін-сона, - це особливий тип об'єктних відносин. Під перенесенням по ¬ нимают переживання почуттів по відношенню до будь-якої личнос ¬ ти, звернених насправді до іншої особистості.Клієнт реаг ¬ рілої на реальну людину так, як ніби це особистість з його минулого. Реакції перенесення найбільш вірогідні по відношенню до людей, які виконують функції, схожі з функціями батьків. Наприклад, лікарі, вчителі, актори, лідери, улюблені особ ¬ но активізують виникнення реакцій переносу. У всіх людей є реакції переносу. Аналітична ситуація сприяє їхньому розвитку.Аналітик нічого не розповідає клі ¬ енту про себе і своє особисте життя, залишаючись екраном для його про ¬ екций. Тому всі фантазії, почуття, потяги, ідеї клієнта про аналітиці піддаються аналізу, інтерпретації та реконструкції ¬ ції, що дозволяє з'ясувати, до якого реального об'єкту з життя клієнта вони звернені.