15.Топографічна та структурна модель особистості з.Фройд.

Зокрема, Зиґмунд Фройд (1856-1939) сформулював психологічну концепцію особистості, відповідно до якої в структурному плані вона складається з трьох компонентів (рівнів): «ВОНО», «Я», «НАД-Я» (рис.7.1). У цій структурі «ВОНО» - несвідома частина психіки, вируючий казан біологічних природжених інстинктивних потягів: агресивних і сексуальних. «ВОНО» утримує сексуальну енергією - «лібідо».

Оскільки людина є замкнутою енергетичною системою, то кількість енергії в ній є постійною величиною. «ВОНО» підпорядковується принципу задоволення, як головній меті в житті людини. Інший принцип поведінки - гомеостаз - тенденція до збереження зразкової внутрішньої рівноваги.Рівень «Я» - це рівень свідомості, який перебуває у стані постійного конфлікту з «ВОНО», пригнічуючи сексуальні потяги. На «Я» впливають три сили: «ВОНО», «НАД-Я» і суспільство, яке висуває свої вимоги до людини. «Я» прагне встановити гармонію між ними, підкоряється не принципу задоволення, а принципу «реальності». «НАД-Я» слугує носієм моральних стандартів, це та частина особистості, яка виконує роль критика, цензора, совісті.Якщо «Я» ухвалить рішення або здійснить дію на догоду «ВОНО», але на противагу «НАД-Я», то отримає покарання у вигляді відчуття провини, сорому, докорів совісті. «НАД-Я» не пускає інстинкти в «Я», тоді енергія цих інстинктів сублімується, трансформується, втілюється в інших формах діяльності, які прийнятні для суспільства та людини (творчість, мистецтво, суспільна активність, трудова активність, у формах поведінки: в снах, описках, обмовках, жартах, каламбурах, у вільних асоціаціях, в особливостях забування). Якщо енергія «лібідо» не знаходить виходу, то в людини будуть психічні хвороби, неврози, істерики, депресія.У теорії особистості

З. Фройда містяться як деякі продуктивні наукові положення (про складність, багатоплановість структури особистості, про свідоме й несвідоме, про внутрішні суперечності особистості), так і спірні погляди на природу особистості. Вже сучасники З. Фройда і навіть його учні вбачали у психоаналітичному вченні низку дискусійних моментів. Так, найбільшій критиці було піддано погляди на мотивацію людської поведінки, які пов'язували переважно з природженими інстинктивними (сексуальними та руйнівними) потребами, на фатальний антагонізм між свідомим і несвідомим та між індивідом і суспільством. Виникла потреба у подоланні біологізаторських поглядів на особистість, у соціалізації фрейдистської теорії особистості, що й здійснили неофройдисти.Отже, людина з позиції фройдизму - суперечлива, із самого початку гріховна, вічно мучиться, невротична і конфліктна істота.

16. Розвиток особистості: стадії психосексуального розвитку особистості з.Фройда

У класичному психоаналізі раннє дитинство (перші п’ять років життя) розглядають як фундамент психіч­ної структури особистості. Виокремлені 3. Фройдом ста- ції психосоксуальпого розвитку вважають визначаль­ними чинниками її організації, а також формування психологічних проблем і невротичних симптомів.

Пренатальна стадія і травма народження

Першим етапом осббистісного розвитку є відокре­млення дитини від матері, народження і психічне наро­дження (термін М. Малер) людини. Народження, на думку більшості психоапалітиків, є сильною фізіологіч­ною і психологічною травмою, яка надалі слугує універ­сальним зразком (прототипом) для ситуацій, пов’яза­них зі стражданнями, дискомфортом і тривогою. Най­більш вражаючі описи впливу пологової травми на подальше життя особистості містять роботи Отто Ранка («Травма народження», 1924) і Шандора Ференці («До теорії генітальності», 1924).

Проблеми, пов’язані з пологовою травмою, мають особливу специфіку в недоношених і народжених за допомогою кесаревого розтину немовлят. Поширена думка, що недоношеність або важкі пологи посилю­ють соматичні проблеми; медики також вважають цей Факт надзвичайно важливим для анамнезу дитячих хвороб. Водночас люди схильні приписувати особливу хоробрість і мужність тим, хто народився шляхом розтину.

Оральна стадія

Після народження у психосексуальному розвитку особистості настає оральна стадія, що охоплює перший рік життя. Вона характеризується поступовим форму­ванням і диференціацією ночуття Я. Спочатку психіка новонародженого представлена несвідомими прагнен­нями та інстинктами, задоволення яких має відбувати­ся негайно, а відчуття задоволення поширюється по всьому тілу дитини. Его спочатку формується як інстан­ція, здатна відтермінувати задоволення, а також обрати і реалізувати спосіб його досягнення. Пізніше розви­вається здатність відмовлятися від деяких бажань і спо­собів їх задоволення. Ця функція співвідноситься з Над-Я. Его у відношеннях між Я і несвідомим — наче лінза, в якій заломлюються всі подразники, що надхо­дять із внутрішнього світу. Водночас Его вбирає себе подразники із зовнішнього світу, які воно має засвоюти і модифікувати. На оральній стадії розвитку Его представлене широким спектром нарцисичних переживань.

Анальна стадія і анальна проблематика

Наступна в онтогенезі анальна стадія психосексу­ального розвитку характеризується подальшим просу­ванням дитини від принципу задоволення до принци­пу реальності. Одночасно відбуваються розвиток само­стійності та соціалізація, що опираються на три основні досягпспия малюка: оволодіння правилами туалету, мовою і ходьбою. Починається формування Супер-Его за допомогою засвоєння батьківських вимог і заборон, передовсім пов’язяних з охайністю і безпекою.

Психічні переживання па анальній стадії переважно зосереджені навколо екскреції, контролю над нею і всьоіч), що з цим пов’язано. Для психоаналізу важли­вий не так дитячий досвід, як його вплив на поведінку дорослого. Проте розібратися в цьому непросто, і не тільки тому, що пацієнти не хочуть розказувати про анальні проблеми, а навпаки, насторожуються, щойно терапія наближається до їх обговорення.

Сексуальні збочення, наприклад садомазохізм, часто безпосередньо пов’язані з анальною фазою. Аналь­ний світ є замкнутою, обмеженою системою, тоді як оральний нарцисизм відкритий і безмежний. За твер­дженням німецької аналітика Паули Хайман н, оскіль- . кн цикл анальної потреби, полегшення і задоволення відбувається без сприяння й участі матері, слід припу­стити, що фантазії, які стосуються анальних почутті з, за своєю суттю абсолютно нарциснчні і безоб’єктні. Щоб перейти на рівень об’єктивації, вони потребують опори об’єкти. Зв’язок з об’єктом, будучи довільним і випадковим, може формувати різноманітні форми пер- ттрсивної (збоченої) поведінки. У працях сексопатоло­гів і психіатрів описано специфічні зв’язки анальних »особливо садистичних) імпульсів з об’єктами,^далеки­ми від звичних уявлень про сексуальну привабливість (типрини, трупи тощо).