58. Історія розвитку транперсональної психотерапії

Становлення відноситься до 60-х років XX століття. Основоположниками досліджень трансперсональна аспектів психічної діяльності вважаються Вільям Джеймс, Отто Ранк, Абрахам Маслоу і Рабош Олександр. Трансперсональні явища розглядалися в роботах Джеймса ще в 1902 році. Імовірно, термін «трансперсональное» (transpersonal) був вперше використаний Вільямом Джеймсом в лекційних нотатках, підготовлених ним для проведення семестрового курсу в Гарвардському університеті в 1905-1906 роках.

Головним мотивуючим фактором для створення трансперсональної школи психології вважається публікація роботи Абрахама Маслоу про людські «пікові переживання». Спочатку Маслоу проводив свої дослідження в рамках гуманістичного напрямку 1960-х, і поступово термін «трансперсональне» став асоціюватися з окремою школою психології в рамках гуманістичного спрямування. У 1969 році Абрахам Маслоу, Станіслав Гроф і Ентоні Сютіч стали ініціаторами публікації першого номера «Journal of Transpersonal Psychology», провідного академічного журналу в даному напрямку. Три роки потому, в 1972 році, була заснована Асоціація Трансперсональной Психології (Association for Transpersonal Psychology, або ATP). У 1980-і і 1990-і роки трансперсональное напрям у психології розвивається в дослідженнях таких авторів, як Станіслав Гроф, Кен Уїлбер, Майкл Уошберн, Френсіс Воген, Роджер Уолш, Стенлі Кріппнер, Майкл Мерфі, Чарльз Тарт, Девід Лукофф і Стюарт Соватскі.

На сьогодні трансперсональна психологія розробляє методи для використання в соціальних науках і науці про здоров'я. Відкриття трансперсональної психології застосовуються в таких сферах, як психологія, психіатрія, антропологія, соціологія, фармакологія, міжкультурні дослідження і соціальна робота. У поточний час трансперсональна психологія інтегрована в програми деяких факультетів психології американських і європейських університетів, у тому числі: Інститут трансперсональної психології (The Institute of Transpersonal Psychology, США), Університет Джона Ф. Кеннеді (John F. Kennedy University, США), Каліфорнійський інститут інтегральних досліджень (California Institute of Integral Studies, США), Сейбрукскій інститут (Saybrook Institute, США), Університет Наропи (Naropa University, США), Університет Нортхемптон (Northampton University, Велика Британія) і Ліверпульський університет ім. Джона Мурса (Liverpool John Moores University, Велика Британія).

До трансперсональної напрямку в психології прийнято відносити такі дисципліни і школи:- Духовна психологія (Роберт Сарделло) - Психосинтез (Роберто Ассаджиоли) - Теоретичні дослідження Абрахама Маслоу, Кена Уїлбера, Майкла Уошберна, Чарльза Тарта - Дослідження Станіслава Грофа

Трансперсональна психологія тісно пов'язана з епістемологією гуманітарних і герменевтичних дисциплін (екзистенціалізм, феноменологія, антропологія). Британське психологічне товариство (англ.) рос. в 1996 році офіційно відкрило Відділення трансперсональної психології, а професійні психотерапевти в Лондоні використовують трансперсональної психології в своїй практиці. Американська психологічна асоціація (APA) не визнає трансперсональної психології як самостійну дисципліну. У APA не існує відділу «Трансперсональної психології», проте її відділ «Гуманістична психологія» включає трансперсональна психологів у свою колегію. Трансперсональна презентації включаються до програми річних зборів APA, а деякі трансперсональні програми, реалізовані в рамках APA, фінансуються іншими відділами цієї асоціації. APA присудила ряд своїх почесних нагород представникам американської трансперсональної психології (Роберт Фрейджер, Чарльз Тарт та ін).