- •Вступ План теми:
- •Рекомендована література:
- •Поняття про клітину, тканини, органи План теми
- •Рекомендована література
- •Життєві властивості клітини:
- •Подразливість
- •Поняття про тканини, їх характеристика і класифікація
- •Лейкоцити
- •П ухка сполучна
- •Нервова тканина
- •Поняття про органи, їх види і будова. Система органів
- •Запитання для самоконтролю
- •Будова мікроскопа. Правила роботи з ним
- •Хід роботи:
- •Мікроскоп
- •Правила роботи з мікроскопом
- •Система органів руху. Скелет План теми
- •Рекомендована література
- •1. В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 25 - 45
- •Будова кістки
- •К істка
- •З’єднання кісток скелету.
- •Будова окремих кісток скелету
- •Будова осьового скелету
- •Будова периферичного скелета
- •Використання кісток
- •Будова скелета
- •“ Вивчення кісток скелету та їх з’єднання”
- •Послідовність роботи
- •Хід роботи
- •Прижиттєві і посмертні зміни в м’ясі
- •Сортова розрубка туш
- •Особливості м’язів птахів
- •Поверхневі м’язи тулуба
- •Послідовність роботи
- •Хід роботи
- •План теми
- •Рекомендована література
- •Будова шкіри
- •Шкірні залози
- •Утворення поту та його значення
- •Склад молока та молокоутворення.
- •Особливості шкіри у птахів
- •Система органів травлення План теми
- •Рекомендована література
- •Загальна характеристика і значення органів травлення
- •Будова ротової порожнини та її органів
- •Травлення у ротовій порожнині
- •Будова і топографія глотки Акт ковтання
- •Будова і значення стравоходу
- •Черевна порожнина та її поділ на відділи та ділянки
- •Будова, топографія і фізіологія травлення в багатокамерному шлунку
- •Будова і топографія тонкого кишечника
- •Будова, топографія і значення печінки
- •Будова, топографія і значення підшлункової залози
- •Травлення і всмоктування в тонкому кишечнику
- •Будова, топографія і значення товстого кишечника
- •Використання органів травлення в м’сопереробній промисловості
- •Система органів травлення у птахів
- •Система органів дихання План теми
- •Рекомендована література
- •Будова і значення носової порожнини
- •Будова, топографія і значення гортані і трахеї
- •Будова і топографія легень
- •Фізіологія дихання
- •Використання органів дихання в промисловості
- •Особливості будови і фізіології органів дихання птиці
- •Система органів сечовиділення
- •Рекомендована література
- •Види, будова і топографія нирок
- •Будова і топографія сечовидільних органів
- •Утворення сечі, її склад і кількість
- •Особливості сечовиділення у птахів
- •Використання органів сечовиділення у промисловості
- •В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 240-241, 332-335,246, 253.
- •Будова органів розмноження самців
- •Сечостатевий канал і придаткові статеві залози
- •Мошонка
- •Фізіологія статевої діяльності самців
- •Об’єм еякуляту і концентрація в ньому сперматозоонів
- •Будова органів розмноження самок
- •Яйцепроводи
- •Фізіологія статевої діяльності самок
- •Особливості будови та фізіології органів розмноження птахів
- •Система крово - і лімфообігу План теми
- •Рекомендована література
- •В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 161-162.
- •Загальні відомості про систему органів крово- і лімфообігу
- •Будова серця, його топографія та функціональне значення
- •Види кровоносних судин, їх будова. Кола кровообігу
- •Склад крові, її значення та використання
- •Формені елементи. До формених елементів крові відносяться безядерні червоні кров’яні тільця (еритроцити), білі кров’яні тільця (лейкоцити) і кров’яні пластинки (тромбоцити).
- •Будова і значення системи лімфообігу
- •Будова та значення кровотворних органів
- •Процес крово- і лімфообігу
- •“Вивчення будови і топографії внутрішніх органів”
- •Будова, топографія і значення залоз Щитовидна залоза
- •Паращитовидні залози
- •Надниркові залози
- •Статеві залози Сім’яники
- •Яєчники
- •Жовте тіло
- •Центральні відділи нервової системи
- •Спинний мозок
- •Головний мозок
- •Периферична нервова система
- •Вегетативна частина нервової системи
- •Симпатична частина нервової системи
- •Парасимпатична частина нервової системи
- •Рецепторні апарати аналізаторів ( органи чуття)
- •Орган зору (око)
- •Орган слуху і вестибулярний апарат
- •Список літератури
Будова і топографія глотки Акт ковтання
Глотка – це лійкоподібної форми орган, в якому перехрещуються дихальний і травний шляхи. По дихальному шляху проходить повітря через хоани з носової порожнини в гортань, по травному – корм через зів переміщується з ротової порожнини у стравохід. Слизова оболонка дихального шляху вкрита одношаровим призматичним миготливим, а травного - плоским багатошаровим епітелієм. У товщі слизової оболонки задньої частини глотки розміщений глотковий мигдалик.
Корм тварина ковтає довільно внаслідок скорочення м’язової оболонки глотки і м’язів язика. Під час ковтання акт дихання припиняється. Корінь язика відсувається назад, вхід у гортань закривається надгортанником. Грудка корму піднімає м’яке піднебіння, яке закриває вхід у носову порожнину, і корм проштовхується у стравохід. Отже, ковтання – складний рефлекторний акт, при якому корм або рідина переходить з ротової порожнини у стравохід, а потім у шлунок.
Порожнина глотки має сім отворів: через 2 отвори (хоани) вона сполучається з носовою порожниною; одним отвором (зівом) – з ротовою порожниною, гортанний отвір веде до гортані; через стравохідний отвір сполучається з стравоходом, з порожнини середнього вуха в глотку відкриваються два отвори слухових труб.
Будова і значення стравоходу
Стравохід – трубкоподібний орган, який з’єднує глотку з шлунком. Він проходить спочатку в шиї, потім – в грудній порожнині і, нарешті, проколюючи діафрагму, входить в черевну порожнину, де і відкривається в шлунок.
Стінка стравоходу складається з 3-х оболонок: 1)в шийній частині – сполучнотканинної, в грудній і черевній – серозної; 2) середньої – м’язової; 3) внутрішньої – слизової з підслизовою основою. Слизова оболонка вкрита плоским багатошаровим епітелієм. У підслизовій основі розміщені пристінні залози, які виділяють слизову рідину. М’язова оболонка сприяє переміщенню грудки корму по стравоходу до шлунка.
У жуйних, свиней, собак стравохід відкривається у шлунок розширенням у вигляді лійки, у коней – входить у шлунок у косому напрямі. Його м’язова оболонка у цьому місці потовщується, і просвіт звужується. Стравохід скорочуючись проштовхує корм з глотки в шлунок, а при ремиганні з шлунку в ротову порожнину.
Черевна порожнина та її поділ на відділи та ділянки
Черевна порожнина являє собою простір між діафрагмою і тазом. Стінка її утворена зверху останніми грудними й поперековими хребцями та прилеглими до них м’язами, збоку та знизу – черевними м’язами та мечовидним хрящем грудної кістки. Черевну порожнину умовно поділяють на відділи і ділянки. Двома умовними сегментальними площинами ( передня – за останньою парою ребер, а задня – по передньому краю маклака) черевну порожнину поділяють на передній, середній і задній відділи.
П е р е д н і й ч е р е в н и й в і д д і л простягається від діафрагми до передньої сегментальної площини. Площиною, проведеною відносно реберної дуги, цей відділ, у свою чергу, поділяється ще на два відділи – верхній і нижній. Нижній підвідділ лежить між згаданою площиною та черевною стінкою і називається ділянкою мечовидного хряща. Верхній відділ поділяється сагітальною площиною на дві рівні ділянки – праве і ліве підребер’я.
С е р е д н і й ч е р е в н и й в і д д і л поділяється двома паралельними сагітальними площинами, які дотикаються до вільних кінців поперечнореберних відростків поперекових хребців, на три підвідділи: середній і два бокових. Бокові підвідділи називаються правою і лівою здухвинними ділянками. Середній підвідділ, поділяється умовною фронтальною площиною, проведеною на рівні середини плечового суглоба, на верхню – поперекову, або ниркову, і нижню – пупкову ділянки.
З а д н і й ч е р е в н и й в і д д і л також поділяється на три ділянки: середню – лобкову і праву та ліву пахові. Пахові ділянки є продовженням здухвинних ділянок, а лобкова – пупкової ділянки.
Шлунок – мішкоподібне розширення травної трубки, в який з одного боку входить стравохід, а з другого – виходить 12-пала кишка. Є одно- (свині, коні) і багатокамерні шлунки (ВРХ, ДРХ)
О д н о к а м е р н и й ш л у н о к являє собою зігнутий мішок, який розміщений у передньому черевному відділі, прилягаючи до діафрагми і мечевидного хряща. У ньому є дві поверхні: одна з них прилягає до діафрагми – діафрагмальна поверхня, друга до кишок – кишкова, або вісцеральна. Місце впадання стравоходу в шлунок називається кардіа, а переходу шлунка в кишечник – пілорусом. Між кардіальною і пілоричною частинами шлунка розміщена донна, (є велика і мала кривизна), або фундальна частина шлунка. Стінка шлунка складається з 3-х оболонок: внутрішньої – слизової з підслизовим шаром, середньої – м’язової, м’язи розташовані в трьох напрямках і зовнішньої – серозної, яка є продовженням брюшини і утворює зв’язки – великий і малий сальники. У товщі слизової оболонки розміщені шлункові залози, які виробляють шлунковий сік. За місцем розміщення залози поділяються на – карідальні, фундальні, пілоричні. В шлунку частково всмоктуються вода і прості цукри.
Шлунок коня має залозисту і беззалозисту частину. М’язова оболонка має петлеподібний сфінктер, тому блювання неможливе.
Шлунок свиней у лівій дорсальній частині має сліпе вип’ячування – дивертикул.
Травлення в однокамерному шлунку. Пережований і зволожений слиною корм внаслідок акту ковтання надходить у шлунок, де він під дією ферментів шлункового соку зазнає істотних хімічних змін.
Шлунковий сік – продукт діяльності шлункових залоз і покривного епітелію слизової оболонки шлунка, це безбарвна, мутнувата рідина без запаху, з кислою реакцією. До його складу, крім хлористоводневої кислоти, входять ферменти, мінеральні речовини, вода, слиз і особливі фізіологічно-активні речовини.
Основні ферменти шлункового соку – пепсин, ренін, катепсин – розщеплюють білки корму до поліпептидів; амілаза розщеплює крохмаль, а ліпаза – жири; хімозин – сприяє коагуляції білка молока казеїногену в казеїн. В шлунку є речовини, які сприяють всмоктуванню віт. В12.
Утворення і виділення шлункового соку регулюється складними нейрогуморальними механізмами. Перша фаза його секреції зумовлена видом, запахом і смаковими якостями корму, а друга механічними й хімічними подразниками слизової оболонки шлунка. За добу виділяється шлункового соку: у коня – до 30 літрів, у свині – 5-6, у собак – до 3 літрів.
