Будова органів розмноження самців

Статевий апарат самців складають слідуючі органи: сім’яники з їх придатками, сім’япроводи, сечостатевий канал, позатазова частина якого входить в склад чоловічого статевого члена, або пеніса, придаткові статеві залози, препуцій, мошонка.

Сім’яники представляють собою статеві залози, в яких розвиваються чоловічі статеві клітини – сперматозоїди. Сім’яників два і розміщені вони між задніми кінцівками або позаду стегон в мошонці. В будові сім’яників є остов, або строма, і робоча частина, або паренхіма.

Остовом кожного сім’яника служить щільна сполучнотканинна оболонка, від якої всередину сім’яника вдавлюється пластинка (середостіння). Між оболонкою і середостінням розміщені перегородки, вони поділяють сім’яник на долі, в яких розміщується паренхіма сім’яника.

Паренхіму сім’яника складають звиті канальці і проміжна тканина. Внутрішні стінки канальців вистелені особливими клітинами, з яких розвиваються сперматозоїди. В різних тварин на 1 мм³ буває від 0,2 до 5 млрд. сперматозоїдів.

Розвинуті сперматозоїди поступають в просвіт канальців, де є рідина, разом з якою вони утворюють чоловіче сім’я, або сперму.

По канальцям сперма проходить в придаток сім’яника, який являє собою довгий, зібраний в складки канал. Потовщений його кінець називають головкою придатка, а протилежний більш тонкий кінець – хвостом. Хвіст придатка переходить в сім’япровід.

Кожний сім’яник з придатком підвішений на сім’яному канатику, який складається з сім’япроводу, кровоносних і лімфатичних судин, нервів і знаходиться в кладці слизової оболонки (очеревині). З сім’яного канатика очеревина переходить на сім’яник і покриває його.

При відокремленні сім’яників від тіла сім’яний канатик перерізається (при кастрації і при зборі на м’ясокомбінаті).

Сім’яники являються також залозами внутрішньої секреції, тому що утворюють чоловічі статеві гормони.

Сім’япроводів у тварин два - по кількості сім’яників. Сім’япроводи являють собою трубки для виведення сім’я з сім’яників. Через пахові канали кожний сім’япровід іде в черевну порожнину, а потім по верхній стінці сечового міхура направляється в сечовивідний канал.

Від місця впадання сім’япроводів сечовивідний канал стає сечостатевим каналом. Стінки сім’япроводу складаються з серозної оболонки, м’язового шару і слизової оболонки з підслизовим шаром. Слизова оболонка сім’япроводу покрита циліндричним епітелієм.

Сечостатевий канал і придаткові статеві залози

Через сечостатевий канал виводиться сеча і сперма. Його умовно поділяють на тазову частину і позатазову, або статевочленну. Він складається з внутрішньої слизової оболонки, середньої судинної (кавернозної) і поверхневої м’язової, або фіброзної.

Тазова частина починається майже від шийки сечового міхура і йде по дну таза до сідничної дуги, де переходить в статевочленну частину. Тазова частина сечостатевого каналу має придаткові статеві залози. До цих залоз відносяться міхурцевидні залози, простата і цибулинні залози.

М і х у р ц е в и д н і з а л о з и в деяких тварин мають вигляд мішечків (у коня). У рогатих тварин і свиней вони являють собою залозисті органи, в яких всередині немає порожнини. Розміщені ці залози по зовнішнім сторонам кінців сім’япроводів. З кожної міхурцевидної залози виходить вивідний проток, який відкривається в сечостатевий канал. Виділення міхурцевидних залоз домішуються до сперми.

П р о с т а т а лежить також на початку каналу і є у всіх тварин, але неоднаково розвинена. Простата відкривається в канал багатьма протоками, через яку виділяють рідку масу.

Ц и б у л и н н і з а л о з и парні лежать позаду простати. Вони бувають різної величини. Особливо великі ці залози у хряка. Відкриваються цибулинні залози у сечостатевий канал найчастіше однією протокою.

Статевий член ( пеніс, або уд). На статевому члені розрізняють головку, тіло і корінь з двома ніжками. Тіло закінчується верхівкою, в ділянці якої формується його головка. На вершині головка відкривається отвором, через який назовні виводиться сеча, а під час статевого акту – сперма. Головка знаходиться у складці шкіри – препуціальному мішку. Основну частину статевого члена складає кавернозне, або печеристе тіло статевого члена, кавернозне тіло сечостатевого каналу і кавернозне тіло головки.

У бугая, барана, козла і кнура статевий член утворює S-подібний згин, який під час ерекції випрямляється.

Препуціальний мішок, або препуцій - це вип’ячування шкіри в місці розміщення кінцевої частини пеніса. У бугая препуцій складається з двох листків – поверхневого, або парієтального і глибокого, або вісцерального. Поверхневий листок – безпосереднє продовження шкірного покриву, що загортається всередину препуція. У глибині препуція парієтальний листок переходить на пеніс і стає вісцеральним листком, де розміщені залози.