“Вивчення будови і топографії внутрішніх органів”

Мета: Закріпити теоретичні знання по будові і топографії внутрішніх органів, використовуючи таблиці, муляжі, вологі препарати і трупний матеріал;

набути практичних навиків в препаруванні трупів тварин.

Обладнання: таблиці, муляжі, вологі препарати, труп, пінцети, ножиці, скальпелі, дез.розчин.

Правила безпеки: працювати з трупним матеріалом можуть студенти, в яких немає вражень рук, прикрас, манікюру, при наявності спецодягу (халатів і косинок). Препарувати труп потрібно в спеціальному залі на спеціально оббитому залізом столі. Під час препарування не можна вживати їжі. Після роботи студенти повинні вимити руки з милом і продезинфікувати.

ХІД РОБОТИ

Перед препаруванням студенти звертають увагу на шкіряний покрив, його колір і на стан похідних шкіри (ратиці, шерсть).

Вивчають будову ротової порожнини і органів, які розташовані в цій порожнині. Підрізають щоку, знаходять глотку, вивчають її будову. Після глотки відпрепаровують стравохід, вивчають його частини і топографію.

Вскриваємо порожнини тіла тварин (грудну, черевну, тазову). Звертаємо увагу на діафрагму, яка відокремлює черевну порожнину від грудної. При цьому звертають увагу на розміщення органів у цих порожнинах.

Відпрепаровують гортань, трахею, легені. Одночасно вивчають будову носової порожнини після її розпилу.

Відпрепаровують і ознайомлюються з будовою шлунка (вивчити оболонки і зони шлунка). Звернути увагу на складки слизової оболонки і сфінктери. Відпрепаровують тонкий і товстий відділи кишечника, знаходячи при цьому 12-палу, голодну, клубову, ободову, сліпу, пряму кишки, виміряють їх довжину.

Звертають увагу на протоки печінки і підшлункової залози, які відкриваються в 12-палу кишку. Вивчають будову печінки і підшлункової залози. Знаходять долі і поверхні печінки. Вивчають будову печінки на розрізі.

Відпрепаровують серце. Звертають увагу на топографію, знаходять оболонки серця і серцеву сорочку. Знаходять отвори і клапани серця, визначають кровоносні судини, які впадають і виходять із серця.

Відпрепаровують і звертають увагу на топографію системи органів сечовиділення: нирок, сечоводів, сечового міхура. Відпрепаровують нирки, попередньо знявши жирову капсулу, знаходять зони нирок.

Відпрепаровують органи розмноження. Ознайомлюються з будовою і топографією органів розмноження самця (чи самки).

Лімфатична система визначається по ходу препарування конкретних систем. Звертають увагу на топографію, величину і будову лімфатичних вузлів.

Результати препарування оформляють протоколом.

СИСТЕМА ОРГАНІВ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ

( ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ )

План теми

1. Залози, їх види, будова і значення.

2. Будова, топографія і значення залоз:

щитовидної, паращитовидних,

тимуса, надниркових,

гіпофіза, епіфіза,

статевих.

Рекомендована література

1. В.І. Бойко, М.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподар-ських тварин” ст. 164

2. И.М. Фокин «Анатомия мясопромышленных животных» ст. 121-128

Залози, їх види, будова і значення

В організмі тварини є органи, діяльність яких полягає в тому, що вони виробляють необхідні речовини для організму і виділяють їх в вигляді соків. Органи ці називаються залозами, їх корисні соки – секретами, а шкідливі – екскретами.

Розрізняють залози одноклітинні і багатоклітинні, а серед багатоклітинних – прості і складні.

Деякі багатоклітинні складні залози складаються з однієї або декількох трубочок і називаються трубчатими (потові залози шкіри), інші - з одного або декількох пухирців (альвеол) і називаються альвеолярними (сальні залози шкіри). Деякі залози складаються одночасно з трубочок і пухирців; такі залози називаються трубчато-альвеолярними.

Залози розвиваються із епітеліальної тканини.

В складних трубчатих і трубчато-альвеолярних залозах, крім епітеліальної залозистої тканини є й інші види тканин, головним чином сполучна.

Залози, що виділяють свій секрет через спеціальні вивідні протоки в порожнини, що сполучені з зовнішнім середовищем, або безпосередньо на поверхню тіла (слинні залози, шкірні залози та ін.) називаються залозами зовнішньої секреції. Залози, що не мають вивідних протоків і віддають свій секрет в кров і лімфу, називаються залозами внутрішньої секреції, а секрети їх (соки) – інкретами, або гормонами.

До залоз внутрішньої секреції відносяться щитовидна залоза, паращитовидні залози, тимус, надниркові залози, гіпофіз і епіфіз.

Крім залоз зовнішньої і внутрішньої секреції, в організмі тварини є ще залози, які виділяють соки через вивідні протоки, а також віддають їх безпосередньо в кров. Ці залози називаються залозами подвійної або змішаної секреції. До залоз з подвійною секрецією відносяться підшлункова залоза, печінка та ін.