Особливості сечовиділення у птахів
Ця система у птиці значно примітивніша, ніж у ссавців, бо у птиці немає сечового міхура і сечовипускального каналу. Нирки у птиці довгасті, розвинені добре, розміщуються в заглибинах попереково-крижового відділу і клубової кістки. Сечовидільна і сечовідвідна зони виражені не різко, немає ниркових сосочків, чашечки і миски. Сеча сечоводами надходить безпосередньо в клоаку. У сечі птиці переважають кінцеві продукти азотистого обміну і мінеральні речовини. Вода із сечі, що надійшла в клоаку, всмоктується стінками клоаки, а сеча разом з каловими масами видаляється назовні у вигляді білуватої кашоподібної маси.
Використання органів сечовиділення у промисловості
Н и р к и – цінний харчовий продукт. Сечовий міхур після обробки в кишковому цеху використовують як оболонку для зельців, ковбас та інших виробів. Інші частини сечового апарату йдуть в утилізацію.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
В чому полягає функція системи органів сечовиділення?
З яких органів складається ця система?
Де розміщені нирки, яку вони мають форму і будову?
Які оболонки мають нирки?
Які шари розрізняють в будові нирок?
Що таке ниркова миска?
Що являють собою сечоводи і як вони побудовані?
Що являє собою сечовий міхур і яку він має будову?
Що таку сечовідвідний канал?
Як використовують органи сечового апарату в м’ясній промисловості?
В які фази утворюється сеча?
Який склад сечі?
13.Які особливості сечовиділення у птахів?
СИСТЕМА ОРГАНІВ РОЗМНОЖЕННЯ
План теми
Загальна характеристика органів розмноження.
Будова органів розмноження самців.
Фізіологія статевої діяльності самців.
Будова органів розмноження самок.
Фізіологія статевої діяльності самок.
Особливості будови та фізіології органів розмноження птахів.
Рекомендована література
В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 240-241, 332-335,246, 253.
И.М. Фокин «Анатомия мясопромышленных животных» ст. 97-104, 179
Загальна характеристика органів розмноження
Розмноження – одна з характерних особливостей усіх живих організмів, що забезпечує безперервність і спадкоємність життя і збереження кожного виду тварин.
Розрізняють статеве і нестатеве розмноження. Усі сільськогосподарські тварини розмножуються статевим способом.
Необхідною умовою статевого розмноження є об’єднання двох статевих клітин (гамет) – чоловічої (сперматозоона) і жіночої (яйцеклітини), в результаті чого утворюється нова клітина – зигота, з якої розвивається новий організм, спочатку зародок, а потім плід.
Утворення і розвиток статевих клітин відбуваються в статевих залозах самця – сім’яниках і самки – яєчниках. На відміну від соматичних клітин тіла тварини, статеві клітини містять у своєму ядрі неповний набір хромосом, у генах яких містяться спадкова інформація про розвиток нового організму. Кожний вид тварин має певний набір хромосом. Серед усього набору хромосом знаходяться статеві хромосоми: у яйцеклітинах – тільки Х-статеві хромосоми, а у сперматозоонах – або Х-, або Y-статеві хромосоми.
Розмноження тварин можливе при досягненні ними певного віку і маси, тобто з настанням статевої зрілості. При статевій зрілості тварини статеві органи досягають певного розвитку, в яєчниках і сім’яниках розвиваються і дозрівають статеві клітини, формуються статеві рефлекси, статеві залози починають виділяти статеві гормони, які разом з нервовою системою регулюють статеву діяльність самки і самця.
Здатність до відтворення (фізіологічна зрілість) у тварин настає раніше, ніж закінчується їх ріст і розвиток, і залежить від виду тварини, породи, умов годівлі та утримання, кліматичних умов. У великої рогатої худоби вона настає у 8-12 міс., а овець і кіз – у 7-8, у свиней – у 5-8, у коней – у 16-18 місяців. У статевозрілих тварин посилюється виділення статевих гормонів і виникають статеві рефлекси. У самок настають статева тічка й охота. Самець здатний осіменити самку, а його сім’я – запліднити її, в результаті чого самка може стати вагітною і виношувати плід.