Органи фінансового контролю та їх повноваження

Для забезпечення фінансової дисципліни у сфері формування, розподілу та використання фондів грошових коштів, державою створюються спеціальні органи, які йменують – органи (суб’єкти) фінансового контролю. Адже нормальне функціонування економіки неможливе без чітко налагодженого механізму контролю.

Перші згадки про створення спеціальних контрольних відомств з’явилися в Китаї майже 3 тисячі років тому, а в Кореї – понад 1,3 тисячі років. У Європі класичної форми органи контролю набули у ХІІ-XIII століттях. (Таблиця 1.)

Таблиця1.

Перші державні контрольні органи країн Європи.

Країна	Назва контрольного органу	Рік створення
Великобританія	Національне управління аудиту	1120
Франція	Палата рахунків	1318
Бельгія	Регулярна аудиторська організація	1386
Пруссія	Генеральна палата рахунків	1714
Чехія	Імперська облікова палата	1761
Австро-Угорщина	Імперсько-Королівський Верховний суд аудиту	1768
Польща	Головна рахункова палата Варшавського Князівства	1808
Іспанія	Суд рахунків	1828
Туреччина	Вища бухгалтерська Рада Османської імперії	1862
Румунія	Вищий суд аудиту	1864

Усі ці органи є частиною держави і спрямовані на дійсні інтереси суспільства рівно в тій же мірі, що і сама держава. Їх контроль спрямований не на перевірку дотримання інтересів всього суспільства, а на дотримання інтересів державної влади.

Система органів державного фінансового контролю в Україні перебуває в стані своєї розбудови, оскільки наразі основні її елементи вже склалися і реалізують свої повноваження. Однак відсутність галузевого закону про фінансовий контроль спричиняє правову невизначеність окремих контролюючих органів та ускладнює дотримання ними вимог фінансової дисципліни всіма учасниками фінансових відносин.

Як і в інших державах система фінансового контролю в Україні здійснюється органами законодавчої влади, органами виконавчої влади, спеціальними органами державного фінансового контролю, а також недержавними спеціальними організаціями. Існують різні підходи до класифікації органів фінансового контролю, однак їх характеристика за гілками влади та повноваженнями нам здається найбільш вдалою.

Верховна Рада України, відповідно до ст. 85 Конституції України має такі повноваження, пов’язані з організацією та здійсненням фінансового контролю:

• затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього;

• контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

• здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції;

• затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

• призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

• призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ за поданням Президента України;

• призначення та звільнення половини складу Ради НБУ;

• здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією України;

• затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

• затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності та ін.

Правовою основою контрольних повноважень ВР України виступають і норми БК України (ст. 109), зокрема до повноважень ВР України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:

• заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету України, в тому числі заслуховування звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету України;

• контроль за використанням коштів резервного фонду державного бюджету.

Контрольні повноваження парламенту України реалізуються також і через його профільні комітети, зокрема Комітет ВР України з питань бюджету та Комітет з питань фінансів і банківської діяльності. Вказані комітети беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.

До повноважень Комітету ВР України з питань бюджету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:

• контроль за відповідністю поданого КМ України проекту закону про Державний бюджет України Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку;

• контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

Постійний контроль за використанням котів державного бюджету України здійснює Рахункова палата, яка є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Правова основа організації та діяльності Рахункової палати визначається Конституцією України, Законом України “Про Рахункову палату” та іншими актами законодавства України.

Завданнями Рахункової палати є:

• організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

• здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

• контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

• контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

• аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому.

Президент України, як глава держави наділений правом контролю за дотриманням законності і державної дисципліни в усіх сферах діяльності державної виконавчої влади. Президент має право вето щодо прийнятих ВР України законів, у тому числі й з фінансових питань, з поверненням їх на повторний розгляд. Секретаріат Президента організовує контроль за виконанням органами виконавчої влади і їх посадовими особами законів України, указів та розпоряджень Президента.

Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади безпосередньо здійснює фінансовий контроль, а також спрямовує контрольну діяльність підвідомчих йому органів державного управління, в тому числі й фінансових.

Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; визначає доцільність розроблення та виконання державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах); утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск державних внутрішніх та зовнішніх позик, державних грошово-речових лотерей; організовує державне страхування; забезпечує проведення державної політики цін, здійснює державне регулювання ціноутворення; організовує митну справу; організовує роботу із складення платіжного балансу і зведеного валютного плану України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів; виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, фінансовими міжнародними організаціями, а в інших випадках ‑ відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та ін.

Особливе місце в системі органів фінансового контролю займає Національний банк України, який здійснює нагляд за діяльністю кредитних установ, організовує і здійснює валютний контроль як безпосередньо, так і через комерційні банки. Закон України “Про національний банк України” уповноважує НБ України:

• відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначати та проводити грошово-кредитну політику;

• монопольно здійснювати емісію національної валюти України та організовувати її обіг;

• виступати кредитором останньої інстанції для банків і організовувати систему рефінансування;

• встановлювати для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

• організовувати створення та методологічно забезпечувати систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

• визначати систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

• здійснювати банківське регулювання та нагляд;

• здійснювати сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

• здійснювати відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначати порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовувати і здійснювати валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Особливим суб’єктом в системі загальнодержавного фінансового контролю вважається Міністерство фінансів України, яке є одним з центральних органів виконавчої влади, спеціально створених для діяльності у сфері фінансів. Контрольні повноваження відомства проявляються в тому, що воно:

1) у межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України;

2) координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов’язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів до Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

3) бере участь у підготовці пропозицій щодо основних засад грошово-кредитної політики України, поліпшення стану розрахунків і платежів;

4) здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України в установленому порядку випуск державних цінних паперів, визначає обсяги емісії облігацій внутрішньої державної позики за строками погашення у межах загального обсягу емісії, виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення облігацій, що випускаються;

5) організовує в межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань;

6) розробляє та реалізує заходи з питань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємств, установ і організацій (крім банківських і кредитних установ);

7) затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності (крім банківських і кредитних установ);

8) здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

9) здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства;

10) вживає в установленому порядку заходів щодо обмеження або припинення фінансування з державного бюджету підприємств, установ і організацій за наявності фактів нецільового витрачання ними коштів, а також у разі неподання звітів про витрачання раніше виділених коштів та іншої встановленої звітності й утримує в установленому порядку з підприємств, установ і організацій кошти державного бюджету, використані ними не за цільовим призначенням;

11) проводить у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також одержує пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірки;

12) здійснює у межах своїх повноважень контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

13) забезпечує реалізацію державної політики з проведення державних грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на їх проведення;

14) розробляє разом з іншими органами виконавчої влади пропозиції щодо державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання і зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

З метою виконання контрольних функцій Міністерство фінансів має право:

1) одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, РМ АРК Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для розроблення проекту Державного бюджету України, прогнозних розрахунків зведеного бюджету України, складання звіту про виконання зведеного бюджету України та аналізу бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України;

2) одержувати в установленому порядку матеріали щодо надходження та використання коштів цільових бюджетних і державних позабюджетних фондів, їх кошториси та звіти про їх виконання;

3) одержувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, що виділяються з бюджету;

4) одержувати в установленому порядку від установ банків та інших фінансово-кредитних установ довідки про операції та стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що використовують кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів;

5) представляти КМ України за його дорученням під час розгляду питань про надання кредитів під гарантію КМ України у межах розміру державного боргу, затвердженого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для забезпечення системності в організації фінансового контролю Міністерством фінансів України, в його структурі створені спеціальні органи: Державна контрольно-ревізійна служба України та Державне казначейство України.

Свої повноваження у сфері контролю Державна контрольно-ревізійна служба України здійснює у відповідності із Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 р.

Головним завданням ДКРС України є здійснення є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не проводиться.

Державне казначейство України, є фінансовим органом на який покладено функцію контролю за організацією виконання Державного бюджету України, а також ведення обліку касового виконання Державного бюджету та складання звіту про стан його виконання. Відповідно до Положення “Про Державне казначейство України”, затверджене Постановою КМ України від 21 липня 2005 р. № 1232, даний орган наділений повноваженнями, що сприяють виконанню фінансово-контрольних функцій казначейства:

• здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку;

• управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка;

• провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;

• повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;

• нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;

• здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;

• проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

Поряд з касовим виконанням Державного бюджету цей орган здійснює контроль за виконанням державного бюджету не тільки за принципом “скільки надійшло і на що витрачено”, а й з погляду того наскільки раціонально витрачаються і як швидко бюджетні кошти потрапляють до їх одержувачів. За порушення даного принципу Державне казначейство має право накладати на банки та інші фінансово-кредитні установи штрафи у випадках несвоєчасного зарахування грошових коштів, які поступили у державний бюджет або державні цільові фонди.

Організацію та здійснення податкового контролю в державі покладено на Державну податкову службу України, яка діє у відповідності із Законом України “Про Державну податкову службу України” від 4 грудня 1990 р., у редакції Закону від 24 грудня 1993р.

Державна податкова адміністрація України, як головний орган системи органів Державної податкової служби виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із:

◦ здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;

◦ за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності;

◦ здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

◦ обліком платників податків, інших платежів;

◦ виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

◦ проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу;

◦ розробляє проекти законів України та інших нормативно-правових актів щодо форм та методів проведення планових та позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням законодавства;

◦ при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

◦ подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

◦ надає фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і направляє до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб;

◦ забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

◦ організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів та ін.

Державна митна служба України є спеціалізованим контролюючим органом, на якого покладено обов’язок організації та здійснення митного та валютного контролю в Україні. Основними завданнями Держмитслужби є:

• захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

• контроль за додержанням вимог митного законодавства України;

• захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

• використання засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві;

• удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

• створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України;

• боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушенню митних правил.

Державна пробірна служба України бере участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали, і за здійсненням операцій із зазначеними цінностями, а також виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб, а саме:

• проводить у межах своїх повноважень перевірки додержання суб'єктами підприємницької діяльності та іншими суб'єктами господарювання вимог законодавства у процесі здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали;

• готує і подає на розгляд Мінфіну пропозиції щодо зупинення дії або анулювання виданих суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення операцій з металобрухтом дорогоцінних металів і дорогоцінним камінням (крім їх видобутку), виготовлення і реалізацію виробів з їх використанням у разі порушення суб'єктами підприємницької діяльності законодавства та ліцензійних умов;

• проводить щорічну реєстрацію відбитка спеціального знака ‑ іменника, який засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, видає дозволи на використання іменників на території України;

• розробляє форми державних пробірних клейм з описом і подає Мінфіну відповідні матеріали для їх затвердження, забезпечує виготовлення зазначених клейм, проводить їх реєстрацію та експертизу відбитків цих клейм;

• організовує роботу арбітражного лабораторного центру, забезпечує його акредитацію відповідно до вимог міжнародних стандартів;

• здійснює організаційно-методичне керівництво діяльністю навчально-методичного центру з підготовки фахівців з питань державного пробірного контролю;

• забезпечує у межах своїх повноважень співробітництво з Європейською асоціацією пробірних палат і Постійним комітетом Міжнародної конвенції з контролю та клеймування виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

• розробляє нормативно-методичні та інструктивні документи з питань державного пробірного контролю тощо.

Міністерство транспорту і зв’язку України, яке відповідно до Положення “Про Міністерство транспорту та зв’язку України” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України вiд 6 червня 2006 р., наділене фінансово-управлінськими повноваженнями, зокрема:

• установлює вимоги до надання послуг з пересилання поштових відправлень та поштових переказів;

• здійснює відповідно до законодавства повноваження щодо регулювання цін (тарифів);

• організовує реалізацію заходів, спрямованих на посилення профілактики правопорушень у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств галузі транспорту та зв'язку;

• організовує і виконує відповідно до законодавства роботи із стандартизації, сертифікації, метрології та здійснює ліцензування в галузі транспорту;

• приймає у встановленому законодавством порядку рішення щодо утворення, реорганізації та ліквідації підприємств, які належать до сфери його управління;

• здійснює відповідно до законодавства заходи щодо досудової санації підприємств, які належать до сфери його управління, готує пропозиції щодо обсягів і напрямів державних капітальних вкладень у галузь транспорту, у сферу інформатизації та користування радіочастотним ресурсом України;

• вживає в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку.

Широкий розвиток горизонтальних господарських зв’язків між підприємствами, в тому числі на міжнародному рівні, розвиток банківської і страхової справи обумовлює значне підвищення вимог до об’єктивності і обґрунтування рівня фінансового стану як самого господарського органу, так і його контрагентів. Одним із передумов вирішення цього завдання є функціонування інституту аудиторства, правовий статус якого визначає Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. (в редакції Закону від 14 вересня 2006 р.).

Аудит (від лат. auditos – слухач) – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Пов’язана з аудитом діяльність (аудиторська) є окремим видом підприємницької діяльності, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), або ж аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Законодавець поставив жорсткі вимоги до аудиторів, яким зокрема може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа-підприємець або у складі аудиторської фірми з дотриманням вимог законодавства. Більше того, аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа-підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Щодо аудиторської фірми, то такою є юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 відсотків. Причому керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

За результатами проведення аудиту складається аудиторський висновок, а саме документ, що відповідає вимогам стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

Концептуальними основами можуть при цьому можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або суб'єкту господарювання України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг можливе за певних підстав, а саме договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, або ж письмового чи усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми). Причому замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням вимог законодавства.

У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. Стандартами аудиту можуть бути передбачені й інші істотні умови договору на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Водночас, недійсними є будь-які положення договору, спрямовані на повне звільнення аудитора (аудиторської фірми) від встановленої законом майнової відповідальності за недостовірність аудиторського висновку чи іншого документа, в якому відображені результати аудиторської перевірки.

Документи, передані замовником аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту, не підлягають розголошенню чи вилученню без згоди замовника.

Законодавець визначив обов’язкове проведення аудиту для:

• підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств-емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

• перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

• емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Аудитори і аудиторські фірми під час здійснення аудиторської діяльності мають право:

1) самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником;

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб.

Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Варто наголосити, що проведення аудиту не виключає здійснення фінансового контролю державними контролюючими органами.