Матеріали для вивчення Поняття, роль, значення та функції страхування

Страхування являє собою систему економічних відносин з приводу формування грошових та інших резервів, що використовуються для покриття непередбачених видатків окремих громадян або суспільства загалом. Ці відносини щодо захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб за умови настання відповідних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються зі сплачених ними страхових внесків.

Страхування – це спосіб відшкодування збитків, що понесла фізична чи юридична особа, через їх розподіл між багатьма особами. Відшкодування збитків проводиться з коштів страхового фонду, що знаходиться у віданні страхової організації (страховика).

Відповідно до Закону України “Про страхування”, страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Роль і значення страхування полягає в тому, що воно є ефективним інструментом конкуренції та залучення в господарську діяльність коштів корпоративних організацій і приватних осіб. Страхування виступає частиною загальної системи забезпечення функціонування господарюючих суб’єктів, сприяє вирівнюванню втрат особистих доходів фізичних осіб за надзвичайних ситуацій. Крім того, через страхування вилучається частина тимчасово вільних грошових коштів як юридичних, так і фізичних осіб, що дозволяє регулювати грошовий обіг і таким чином забезпечувати зміцнення національної валюти. Страхування займає важливе місце в системі кредитних відносин, оскільки тимчасово вільні грошові кошти, акумульовані в страхових фондах, можуть бути використані для погашення внутрішнього боргу держави. В цілому ж основна роль страхування полягає у формуванні фондів грошових коштів для покриття непередбачених видатків.

Страховий ринок – це сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає такий товар, як страхова послуга, і формується на нього попит та пропозиція.

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Основними учасниками страхових відносин виступають:

• страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування;

• страховики – юридичні особи, які згідно з договором страхування або відповідною нормою закону беруть на себе зобов’язання за визначену винагороду відшкодувати страхувальнику або іншій застрахованій особі шкоду, що виникла в разі настання певної події (страхового випадку)¹. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про страхування” страховики – це фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України. Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя. При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, – 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Страхуванню як складовій фінансової системи притаманні такі особливості:

• ймовірний характер, оскільки неможливо наперед визначити ні розмір, ні час втрат юридичних і фізичних осіб;

• вірогідність перерозподільних відносин, зміст яких полягає в тому, що сума втрат розподіляється між усіма учасниками страхових відносин;

• зворотність коштів – платежі, з яких формується страховий фонд, підлягають виплаті самим страхувальникам; при цьому сума виплат залежить як величини втрат (збитків), так й від умов, обговорених в страховому договорі;

• цільове використання сформованих страхових фондів.

Для страхування є притаманними такі функції:

• попередження – полягає в тому, що страхові ресурси можуть бути використані для заходів, що спрямовані на попередження можливих втрат страхувальників;

• відновлення (компенсації) – полягає в частковому або повному (залежно від умов договору) погашенні втрат страхувальників;

• збереження – полягає у використанні страхових платежів як засобів нагромадження;

• контролю – проявляється в тому, що страхові платежі акумулюються в страхові фонди на строго визначені цілі, повинні використовуватися лише в конкретних випадках і строго визначеним колом суб’єктів, що беруть участь у формуванні страхових резервів;

• інвестиційна – пов’язана з розміщенням страховиками тимчасово вільних грошових коштів страхових фондів в цінні папери, депозити банків та ін.

Сфера страхових відносин базується на відповідній правовій основі, що включає в себе значну кількість різноманітних нормативно-правових актів, що загалом утворюють страхове законодавство. Правові норми, що складають його зміст утворюють комплексний правовий інститут – страхове право. Вони (норми) регламентують суспільні відносини, що виникають в процесі формування і використання спеціальних страхових фондів грошових коштів. Різноманітність і складність названих суспільних відносин зумовили необхідність їх правової урегульованості нормами різних галузей права: адміністративного, фінансового, цивільного, соціального забезпечення та ін.

Джерелами страхового права є нормативно-правові акти різного рівня і, як зазначалось, ряду галузей вітчизняного законодавства, що також зумовлено комплексним характером даного інституту. До важливих нормативних актів, норми яких регулюють відносини страхування і є основними в системі страхового законодавства, відносять: Конституцію України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України “Про страхування”, укази та розпорядження Президента, постанови (розпорядження) уряду, акти галузевих міністерств та відомств (положення, інструкції, регламенти, правила, статути), локальні нормативні акти.