Лекція №17. Вікова структура населення Землі та проблеми постаріння населення Характеристика вікової структури населення Землі

У віковій структурі населення світу відбуваються глибокі зміни — стрімко збільшується відсоток людей старших вікових груп. З цим явищем стикаються усі регіони світу. У ХХІ сторіччі старіння населення буде впливати на суспільство та вимагати від директивних органів все більшої уваги до цього процесу. Особливо це стосується забезпечення фінансової життєздатності пенсійних систем, покриття витрат на системи охорони здоров’я і всебічного залучення потенціалу людей літнього віку як активних учасників процесу громадського розвитку.

Треба розрізняти поняття старіння і старості. Старіння — це закономірний руйнівний процес, що приводить до обмеження пристосувальних можливостей організму, розвитку вікової патології і збільшення імовірності смерті. Старість — це віковий період, що підрозділяється, у свою чергу, на наступні етапи: 60–74 — літній вік, 75–89 — старечий вік, 90 років і більше — довгожителі.

До 2050 року чисельність людей похилого віку досягне 2 млрд. При цьому частка людей віком 60 років і більше в усій чисельності населення світу в найближчі 50 років збільшиться з 10 до 22 %. До 2050 року вперше в історії людства число осіб віком 60 років і більше на Землі перевищить кількість дітей віком до 14 років. Завершиться перехід від епохи високої народжуваності і високої смертності до епохи більш низьких рівнів народжуваності й смертності і, як наслідок, старіння населення. Вражаючою є зміна такого демографічного показника, як середня тривалість життя. За другу половину ХХ сторіччя середня тривалість людського життя у світі збільшилася на 20 років. Вона збільшиться приблизно ще на десять років до середини ХХІ сторіччя.

У містах частка людей віком 60 років і більше збільшиться з 18,3 % у 2000 році до 26,8 % у 2026 році, у сільській місцевості зменшиться з 25,6 до 20,5 % відповідно. У міру старіння росте коефіцієнт переваги жінок серед загальної чисельності осіб пенсійного віку. На даний час очікувана середня тривалість життя жінок на 11 років вище тривалості життя чоловіків, передбачається, що до 2050 року ця різниця скоротиться до 6 років.

Постаріння населення ставить перед суспільством необхідність вирішення ряду проблем політичного, економічного, соціального, культурного, психологічного та морального характеру, зростає потреба в різних видах медичної й соціально­побутової допомоги і, відповідно, зростають витрати суспільства на надання цієї допомоги, збільшується обсяг фінансування на пенсійне забезпечення, виплату пільг, обслуговування непрацездатних літніх громадян. На даний час перед суспільством постає необхідність реформування існуючих систем охорони здоров’я й соціального захисту населення з урахуванням нових реалій у демографічній структурі населення країни.

Типи старості в залежності від характеру діяльності, якою вона заповнена

1. Перший тип – активна, творча старість. Люди розлучалися з професіональною діяльністю і продовжують брати участь у житті, живуть повнокровним життям, не відчуваючи будь якої неповноцінності..

2. Другий тип старості також відрізняється хорошою соціальним та психологічним пристосуванням, але їх енергія спрямована головним чином на устрій власного життя – матеріальний добробут, відпочинок, розваги і самоосвіту, на які раніше бракувало часу.

3. Третій тип, у якому переважають жінки, знаходить головні сили у сім'ї. Їм ніколи хандрити чи нудьгувати, але задоволеність життям у них зазвичай нижче, ніж в представників у перших двох типов.

4. Четвертий тип – люди, сенсом життя яких стала турбота про духовне здоров'я, яке стимулює розмаїття форм активності і дає певне задоволення. Але ці люди схильні перебільшувати значення своїх дійсних і неіснуючих хвороб.

Всі ці 4 типу старості вважаються психологічно благополучними, але є і негативні типи розвитку. До них відносяться агресивні старі буркуни, незадоволені станом агресивного світу, що критикують всіх окрім себе. Інший варіант негативного прояву старості – розчаровані в собі і своєму життя, самотні і сумні невдахи. Вони звинувачують себе за справжні й удавані упущені можливості.

Виділяє два крайніх типу людей у власному ставленні до своєї старості. Одні так важко відчувають і усвідомлюють свій вік, у поведінці «молодятся», часом втрачаючи у цьому почуття міри; інші – хіба що переоцінюють свою старість, починають надмірно берегти себе, завчасно і більше, ніж потрібно, захищають себе від життєвих хвилювань.

Умовно виділяють інші три типи старості: «щаслива», «нещаслива» і психопатологічна. «Щаслива» старість характеризується умиротворенням, мудрим просвітленим світосприйманням і світоглядом, споглядальністю, стриманістю і самовладанням. Так звана «нещаслива» старість обумовлюється підвищенням рівня особистої тривоги, тривожною орієнтацією стосовно свого фізичного здоров'я. Характерні також схильність до частимх сумнівів і побоювань по незначному приводу, непевність у собі, у майбутньому, втрата старого й відсутність іншого сенсу життя, міркування про наближення смерті.