Лекція №2. Визначення поняття «здоров’я» і парадокси здоров’я.

Здоров'я – це природний динамічний стан організму, що характеризується його само врівноваженістю і врівноваженістю з навколишнім середовищем у духовному, фізичному, а також соціальному плані й ефективно протидіє захворюванням.

Природа людину наділила досконалим функціональним організмом із універсальним захистом від усіляких зовнішніх і внутрішніх негативних впливів. Проте здоров'я слід розглядати не в статиці, тобто як щось набуте і незмінне, а як стан організму, котрий постійно змінюється. Тому необхідно завжди стежити за своїм здоров'ям і підтримувати його у гармонійній рівновазі з довкіллям, а для цього потрібно вести здоровий спосіб життя.

Сучасні дослідження феномена здоров`я людини виявили обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров`я як відсутність хвороби. Якщо у людини, котра звернулась до лікаря, не виявлялося симптомів захворювання, вона вважалася здоровою. Тобто, у практиці лікування, особливо в первинних ланках системи охорони здоров`я, не надавалося переваги тому, що відсутність симптомів хвороби ще не означає наявності доброго здоров`я. Сучасна наука свідчить, що здоров`я людини є складним феноменом глобального значення, котрий може розглядатися як:

• філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії;

• як об`єкт споживання, внесення капіталу;

• як індивідуальна і суспільна цінність;

• як явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем, що, у свою чергу, постійно змінюється.

Виходячи з цього, зрозуміло, як складно визначити здоров`я у повному обсязі, якщо це взагалі можливо - історія розвитку науки про здоров`я налічує близько восьми десятків різноманітних визначень. Загальноприйнятим у міжнародному спілкуванні є визначення здоров`я, викладене у преамбулі Статуту ВООЗ "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

Рівні здоров’я

Вирізняють шість рівнів здоров`я світової спільноти, структурованих за кількісною ознакою - від окремого індивіда до людства в цілому.

Перший рівень - індивідуальний, тобто - здоров`я окремої людини.

Другий рівень визначається як рівень здоров`я певної групи людей. Під цим поняттям мається на увазі найближче, відносно постійне оточення людини - її сім`я, родичі, друзі, знайомі, з якими вона повсякденно спілкується. Тобто це коло спілкування, де людина майже щоденно перебуває, постійно на нього впливає своєю поведінкою. І навпаки,своєю поведінкою, спілкуванням, ставленням до життєвих виявів члени цього оточення впливають на людину у зворотному напрямі. Саме тут, у найближчому оточенні передовсім відбувається позитивний і негативний вплив на здоров`я, як у прямому, так і в переносному значенні, в усіх сферах здоров`я - фізичній, психічній, духовній, соціальній.

Сума впливів через особистості з найближчого оточення людини значною мірою формують спосіб її життя, створюють певне психічне середовище, визначають духовні цінності, рівень соціальної відповідальності. В свою чергу, людина як член оточення має можливість позитивно або негативно впливати на цю певну групу людей у такий спосіб: особистим прикладом, наданням інформації чи ставленням до дій і процесів, що відбуваються в її оточенні. Комплекс впливів, чинників і умов життя в найближчому оточенні визначає рівень здоров`я певної групи людей.

Третій рівень - рівень організації. Якщо попередній рівень не визначається як формальне структурне утворення суспільства, третій рівень здоров`я - це здоров`я формально визначених організацій. Зважаючи на те, що переважна більшість людей взаємодіє з різними організаціями суспільства (сфери виробництва, послуг, науки, культури, релігії, правові і соціальні інституції тощо) і тим самим впливає на здоров`я працівників (як і в зворотному напрямі організація впливає на здоров`я окремої людини), цей рівень структурований окремо.

Особливістю взаємовпливів на цьому рівні є те, що вагомість впливу суттєво детермінована авторитетом і владою людини, її місцем в організації. Зрозуміло, наприклад, який вплив на психічне здоров`я працівників (стреси, яких можна спричинити) справляє стиль керівництва перших осіб в організаціях або, як здоровий (чи нездоровий) спосіб життя керівників, їх особисті звички і схильності впливають на спосіб життя підлеглих, відбиваються на їхньому фізичному здоров`ї.

Четвертий рівень здоров`я - здоров`я громади. У даному контексті поняття громади визначається переважно за територіальною ознакою - село,селище, район, мікрорайон, містечко, місто, тобто той найближчий соціум, де людина перебуває тривалий час свого життя. Громада також може складатися за етнічними або професійними ознаками, політичними чи релігійними переконаннями тощо. Кожній громаді притаманні свої особливості стосовно культурних цінностей, звичок, традицій, спілкування, побуту, праці, відпочинку і, природно, ці особливості визначають на стан здоров`я людей.

П`ятий рівень - рівень країни.

Шостий - рівень всього світу.

Таке структурування рівнів здоров`я має підкреслити уявлення світової спільноти щодо зв`язку між індивідуальним і громадським здоров`ям, яке визначає наскрізну залежність і взаємодетермінованість усіх рівнів. Тобто від індивідуального здоров`я людини залежить здоров`я певної групи людей, які становлять її найближче оточення, і здоров`я організацій, що, у свою чергу, або складаються з таких груп, або людина (групи людей) з ними пов`язана. Від здоров`я груп і організацій залежить здоров`я громади, до якої вони входять, а від здоров`я сукупності громад залежить здоров`я країни в цілому. Здоров`я країн, таким чином, визначає здоров`я всього світу.

Наведений прямий зв`язок (від людини до людства) діє також і в зворотному напрямі (від людства до людини). Наскрізна залежність і взаємообумовленість всіх рівнів здоров`я визначає саме ту позицію, що проголошують країни - кожна людина несе певну частку особистої відповідальності за здоров`я всього людства; все людство певною мірою відповідальне за здоров`я кожної людини. У практичній політиці цей підхід визначає потребу керуватися при розробці заходів щодо здоров`я тим принципом, що, з одного боку, держава відповідає за здоров`я своїх громадян, а з іншого, - громадянин відповідає за здоров`я своєї країни.

Кожен фахівець, кожен член суспільства повинен мати знання про здоров’я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можливого проведення оцінки та аналізу свого здоров’я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здоров’я – з іншого.