Групи здоров'я

На основі критеріїв розрізняють п'ять груп здоров'я:

Перша група - здорові особи з нормальним психічним і фізичним розвитком (для заняття фізкультурою належать до основної медичної групи).

Друга група - здорові особи з деякими функціональними й морфологічними відхиленнями, що виникли внаслідок перенесеної хвороби, частих простудних захворювань (належать до підготовчої медичної групи).

Третя група - належать особи з хронічними захворюваннями в стані компенсації, з фізичними вадами, які виникли внаслідок травм (спеціальна медична група).

Четверта група - особи з хронічними хворобами в стані компенсації, що значно обмежують її пристосування до зовнішнього середовища та знижують працездатність.

П'ята група - хворі особи в стані декомпенсації, інваліди першої та другої груп.

Лекція №5. Задоволеність індивіда власним здоров’ям і життям у цілому та діяльність індивіда щодо забезпечення здоров’я Передумови здоров`я

До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси.

• Мир. Ширше, ніж відсутність стану війни в державі.

• Дах над головою. Це певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому.

• Соціальна справедливість, Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому.

• Освіта.. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє.

• Харчування. Включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів.

• Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.

• Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень.

• Сталі ресурси. Чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно здоров`я.

Перехідний соціально-економічний процес, що у цей час відбувається в Україні, викликав широкий спектр соціальних змін, поглибивши матеріальну нерівність і маргіналізацію, безробіття й зміни суспільних норм і цінностей, які впливають на стан здоров'я і розвиток насамперед молоді.

Матеріальний стан сьогодні безпосередньо відбивається на можливості родини щодо збереження здоров'я своїх дітей, своєчасного діагностування захворювань і необхідного лікування. Оцінки підлітків і молоді добробуту родини корелюють із рівнем їхньої задоволеності станом власного здоров'я. Найкраща ситуація в забезпечених родинах, де кожний другий "повністю вдоволений" станом свого здоров'я, ще 37% "скоріше задоволені". Серед респондентів з родин, добробут яких нижче середнього, у тому числі вкрай низьке, "повністю задоволені" станом здоров'я 15% ("скоріше задоволені" - 39%).

Економічна складова здоров'я молодих людей така. Питома вага молодих людей у віці до 22 років економічно самостійних незначно. Частина молоді, що взагалі не одержує від батьків щомісячної грошової допомоги, серед 17-літніх, становить 32%, серед 22-літніх таких уже 45%. З віком у молодих людей міняється критична оцінка економічної складової життя.

Якщо серед підлітків 10-14 років частка вдоволених матеріальним станом своєї родини становить 78%, у тому числі вдоволених повністю - 46%, то серед молоді 15-22 років таких відповідно 35 і 9%. Оцінка таких характеристик власного життя, як можливість одягатися, харчуватися й стан власного здоров'я, корелюють у молодих людей 15-22 років з рівнем задоволеності матеріальним станом. Треба, безумовно, визнати, що вплив економічної складової на загальний стан здоров'я або спосіб життя молоді є визначальним. Фінансовий стан більшості родин і незначні особисті доходи молодих людей значно обмежують їхньої можливості щодо якісного харчування, занять спортом, культурного й змістовного дозвілля, оздоровлення.

Наслідком різкого падіння рівня життя переважної більшості родин є значне погіршення харчування дітей. У середньому більше 53,5% родин по оцінках жінок, не можуть забезпечити дітям повноцінне харчування. Серед малозабезпечених таких родин 86,3%. За даними соціологічного обстеження 88,2% членів домогосподарств мали прибуток нижче рівня малозабезпеченості. Наявність у родині дітей значно знижує середньодушовий дохід. У родинах з 3-мя й більшою кількістю дітей він в 2-4 рази менше, ніж в одно дітних і бездітних родинах. Обмежені матеріальні доходи знижують можливості родин у забезпеченні медичних послуг відповідно до потреб. Майже половина родин (44,1%) витрачають на медпрепарати не більше 1 грн. на місяць. Тільки 39,8% родин у випадку захворювання дитини можуть придбати необхідні медикаменти. Внаслідок малозабезпеченості переважна більшість родин не звертаються в медичні установи й займаються самолікуванням.

Здоров'я в значній мірі залежить від забезпеченості житлом. Не дивно, що оцінки матерями здоров'я дітей як "погане" і "дуже погане" частіше зустрічаються серед проживаючих у гуртожитках і перенаселених квартирах у містах. Ті родини, які туляться в одній кімнаті, майже в 3 рази рідше оцінюють здоров'я своїх дітей як "гарне" у порівнянні з родинами із кращими житловими умовами. У прямої залежності від житлових умов перебуває реалізація бажаних орієнтацій на родину. Показники кількості дітей значно менше (на 30%) у тих родинах, які не мають окремого житла й живуть в одній кімнаті в гуртожитку або у квартирі батьків.

Діти й підлітки є однієї з найменш захищені категорії в сучасних умовах. Про що свідчить відсутність тенденції до зниження дитячої захворюваності й смертності, ріст дитячій і підліткової злочинності, наркоманії й алкоголізму серед неповнолітніх. Соціально неблагополучні родини або такі, де дівчини живуть тільки з матір'ю, є чинником ризику втягування неповнолітніх дівчат у проституцію. Із проституцією зв'язані захворювання, що передаються статевим шляхом, крадіжки, наркоманія й алкоголізм

Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.

Одна з найяскравіших закономірностей полягає в такому: існує зворотна залежність між віком і рівнем відповідальності за своє здоров’я. Щодо вікових особливостей поведінки, пов’язаної зі здоров’ям, то від віку залежить ступінь регулярності піклування людини про своє здоров’я. У першій половині життя (до 30 років) вона зумовлена, головним чином, сформованістю потреби в самозбереженні, а у другій половині життя (після 30 років) – фактичним станом здоров’я.

Вік і самооцінка здоров’я перебувають в зворотній залежності. Рубіж, на якому відбувається «стрибок» у погіршенні стану здоров’я, – це приблизно 35 років. З віком ставлення до здоров’я набуває суперечливого характеру: так, з одного боку, з віком цінність здоров’я зростає, а з другого – рівень поведінки, спрямованої на його підтримку і зміцнення, знижується.

Вплив професії на здоров’я і задоволеність життям. Будь-яка галузь господарства, будь-який вид людської діяльності, будь-яка професія так чи інакше пов'язані з валеологією. Серед них можна виділити:

• Професії, пов'язані з медико-біологічними аспектами (лікар, гігієніст, біолог) і які забезпечують фізичне й психічне здоров'я як індивідуумів, так і суспільства в цілому.

• Професії, пов'язані з духовним життям і психікою (психолог, учитель, педагог-вихователь, релігійний діяч, соціолог, працівники мистецтва).

• Професії, поле діяльності яких – матеріальне забезпечення як суспільства в цілому, так і окремих індивідуумів. Це більшість тих, хто займається продуктивною працею, будь те продукти харчування, машинобудування, житлове й суспільне будівництво й т.п.

• Професії, пов'язані із соціально-політичним пристроєм суспільства. Це вищий ешелон, спрямований на забезпечення порядку в межах суспільства, на безпеку держави, на загальну стратегію державного й суспільного розвитку.

З першого погляду помітна валеологічна спрямованість у глобальному змісті будь-якого виду діяльності, будь-якої професії. Завдання всіх їх, з одного боку - можливо більше повна стабілізація як суспільної, так і індивідуальному житті; з іншого боку - забезпечення сприятливих умов для подальшого розвитку суспільства, що можливо лише за умови широкої просвітительської роботи.

Існує взаємний вплив рівня матеріального благополуччя і здоров'я. В Україні в 2010 році було проведено масштабне обстеження в межах міжнародного проекту "Здоров'я та рівень благополуччя в перехідних суспільствах". В результаті аналізу були отримані такі групи за рівнем благополуччя: бідні, нижче середнього, вище середнього, багаті. Бідні схильні оцінювати власне здоров'я більш негативно, ніж багаті. Майже половина бідних оцінила (47.7%) оцінила своє здоров'я як погане, тоді як тільки 24.5% багатих думають, що у них погане здоров'я. Крім того, люди з вищим рівнем благополуччя відвідують лікаря частіше, ніж бідні у разі необхідності.

За даними цього ж дослідження рівень благополуччя не пов'язаний з здоров'ям дітей. У більшості дітей гарний стан здоров'я (55%), 37% з них мають середній стан здоров'я та 8% - погане здоров'я. Таким чином, високий рівень життя є одним з факторів, який пояснює кращий стан здоров'я, характерний для багатих, згідно з отриманими результатами.

Існує кореляція між задоволеністю здоров’ям та життям в цілому та розміром населеного пункту: чим менший розмір населеного пункту, тим гірше респонденти оцінюють стан власного здоров'я і рівень життя. Жителі сільської місцевості оцінюють власне здоров'я гірше, ніж жителі міст: 34% респондентів з села оцінили своє здоров'я як погане (обрали відповіді "погане" та "дуже погане"), тоді як в місті таких було тільки 26%.