46. Оцінка страховиком ризику і визначення доцільності його страхування.

Оцінка ризику дає можливість віднести конкретний об’єкт до тієї чи ін. групи і визначити відповідно до цього ціну страхової послуги. Здійснюючи операцію з оцінки ризику, необхідно брати до уваги такі аспекти: максимальну величину збитку, який може виникнути при даному ризику, імовірність настання події, яка може призвести до максимального збитку. Кількісне оцінювання ризиків здійснюється з допомогою актуарних розрахунків, виконання яких потребує достатньої статистичної та математичної бази. Кількісна оцінка ризиків відбиває ступінь їх економічної загрози.

При оцінці ризику виділяють:

– ризики, які можна застрахувати,

– ризики, які застрахувати не можна,

– сприятливі ризики

– несприятливі ризики,

– технічний ризик страховика.

Тема 3. Страхові ризики.

44. Поняття ризику в страхуванні. Класифікація ризиків.

Поняття ризику пов'язане з небезпекою, невизначеністю, збитком.

Стан невизначеності може виникнути в кожній ситуації суспіль­но-економічного характеру, якщо попередньо неможливо виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності.

В страхуванні ризик розглядають в декількох аспектах:

ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання (Закон України “Про страхування ”);

ризик – це конкретний застрахований обєкт; з цієї точки зору ризик часто використовується для характеристики обєктів, що приймаються на страхування з точки зору оцінки вартості ймовірних збитків;

ризик використовується для визначення розподілу у вартісному вираженні несприятливих наслідків страхового випадку між страхувальником і страховиком. Частка збитків, що її зобовязаний відшкодовувати страховик, складає так званий ризик страховика; частка збитків, що не відшкодовується, залишається на ризику страхувальника. Співвідношення між ними залежить від страхової суми – вище неї страховик не відшкодовує; системи страхового захисту; франшизи.

Ризики класифікують за такими ознаками:

 за походженням (тобото залежно від причини, що їх виклакала) ризики поділяються на:

• природ­ні (мають природне походження - випадкові події та стихійні лиха);

• антропогенні (виникають лише як наслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей).

 залежно від обєкта ризики бувають:

• майнові

• особи­сті (можуть виявлятися як ризики фізичного, фізі­ологічного та соціального походження).

 за критерієм величини ризики бувають:

• катастрофічні (їх неможливо передбачити та розрахувати; характерним є різке збільшення негативних наслідків від однієї події)

• великі (менш від­чутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню та розрахунку)

• середні

• малі

• незначні.

Втрати при катастрофічних ризиках є найбільшими, а при незначних – най­меншими. Проте частота появи катастрофічних ризиків є набагато мен­шою, ніж звичайних чи малих.

 за критерієм можливих наслі­дків ризики можна поді­лити на:

• чисті (наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність)

• спекулятивні (виникають, як правило, при азартних іг­рах, лотереях, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків)