82. Договори пропорційного перестрахування та їх види.

Всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою розподілу ризиків між пе­рестрахувальником і перестраховиком:

 пропорційна форма

 непропорційна форма

Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки.

У пропорційному перестрахуванні розрізняють:

– квотний договір перестрахування,

– договір ексцедента суми

– квотно-ексцедентний до­говір.

Згідно з квотним договором перестрахування перестрахувальник зобов'язується передавати перестраховикові частку в усіх ризиках пев­ного виду, а перестраховик зобов'язується приймати її. Частка участі в перестрахуванні може бути подана у відсотках від страхової суми або в абсолютному вираженні. Перестраховик має право встановлювати ліміти відповідальності за договором.

Наприклад, перстрахувальник має договір з квотою 80 %. Ліміт відповідальності перестраховика згідно з договором встановлено в 300 тис. ум. од. Якщо перестраховується ризик в 100 тис. ум. од., влас­не утримання становить 20 тис. ум. од., частка перестраховика – 80 тис. ум. од. Ризик в 400 тис. ум. од. розподіляється так: цедент – 80 тис. ум. од., перестраховик – 320 тис. ум. од. Але ліміт перестра­ховика за договором дорівнює 300 тис. ум. од., який він І приймає (20 тис. ум. од. лишилося за межами квотного договору).

Переваги квотного договору:

• на власному утриманні страховика лишається така частина відповідальності, яка повністю відбиває його фінансові можливості;

• квотний договір не потребує великих витрат з його обслугову­вання;

Квотне перестрахування широко використовується тоді, коли йдеться про страхування цивільної відповідальності власників транс­портних засобів.

Недолік квотного перестрахування:

• за догово­ром передаються всі ризики – великі і малі. Коли б цедент мав змогу утримувати на своїй відповідальності малі ризики, у нього була б можливість залишати за собою і певні частки страхової премії;

• страховик не має захисту від ефекту кумуляції ризиків, пов'язаного з одним і тим самим страховим випадком.

Дого­вір ексцедента суми передбачає передавання цедентом обумовленої частини ризиків понад власне утримання, тобто цедент несе відпові­дальність за всіма ризиками у розмірі страхової суми, що менша або дорівнює власному утриманню, а перестраховик – за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання цедента.

Ексцедент за договором – це величина, кратна власному утри­манню цедента. Сума ексцедента виражається в кілька разів збільше­ним розміром власного утримання. Власне утримання на певному рівні в ексцедентному перестрахуванні називають лінією (часткою). Місткість ексцедентного договору складається із суми власного утримання цедента і покриття перестраховика.

Для покриття всього ризику буває недостатньо одного ексцедент­ного договору, тому крім договору першого ексцедента укладаються договори другого, третього і наступних ексцедентів.

Перевага ексцедентного перестрахування:

• можливість компанії-цедента встановлювати ліміт власного ут­римання з урахуванням свого фінансового становища;

Недолік ексцедентного договору:

• витрати з обслуго­вування ексцедентних договорів значно вищі, ніж з обслуговування квотних договорів через необхідність обробки кож­ного ризику;.

• потенційно існує можливість передавання перестраховикам більш небезпечних ризиків при диференційованому власному утриманні.

Ексцедентне перестрахування найчастіше застосовується у страху­ванні від вогню, нещасних випадків, а також у страхуванні життя.

Квотно-ексцедентний договір передбачає встанов­лення ексцедента залежно від визначеної частки (квоти) власного ут­римання, а понад рівень утримання використовується ексцедент – ліміт відповідальності перестраховиків, що фіксується в абсолютному вираженні.