Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Страхование_шпоры1.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
587 Кб
Скачать
☆

52. Внутрішня сртуктура страхового ринку. Субєкти страхового ринку.

Внутрішня структура страхового ринку:

• страхові продукти – послуги,

• система тарифів (цін на страхові послуги),

• інфраструктура субєктів ринку.

Субєкти страхового ринку:

• страхувальники (юр. особи та громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства Укр.),

• страховики (юр. особи, створені у формі АТ, повного або командитного товариства або товариства з додат. відповідальністю, які отримали ліцензію на страхову діяльність),

• перестраховики (страхова компанія, яка приймає об’єкти в перестрахування),

• страхові посередники (агенти, брокери),

• обєднання страховиків (Ліга страхових організацій, страховий пул, авіаційне страхове бюро, морське страхове бюро, моторне (транспортне) страхове бюро, асоціація професійних страхових посередників).

53. Характеристика основних чинників страхового ринку України.

Поняття «страховий ринок» у пострадянській економіці склалося на початку 90-х років.

Можна виокремити чотири основні чинники, які сприяли розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхування.

1. створення відносно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні, що згодом перетворилися на самостійних юридич­них осіб. Так виникли теперішні компанії АСКА, «Славія» та інші страховики. Нині зв'язки з московськими холдингами лишаються зде­більшого у сфері перестрахування, хоча з кожним роком таких зв'язків стає дедалі менше.

2. створення комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху.

Оскільки до кінця І 993 р. Держстрах залишався повністю держав­ною організацією, то в умовах слабкого розвитку на той час ринкового законодавства він був Істотно обмежений у можливостях підписання вигідних страхових угод, отримання доходів від інвестиційної діяль­ності. На державного страховика було покладено здійснення обов'язкового страхування, яке з більшості видів було збитковим. Це зумовило тенденцію переходу кваліфікованих працівників до інших компаній, створення держстрах! вськими працівниками стра-ховикІв-супутникІв, які певною мірою залучалися до страхування «вигідних» ризиків, запровадження тих видів страхування, яким не надавалося належної уваги в Держстраху.

3. створення страхових компаній комерційними, тор­говельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами.

Перші роки самостійності української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній. то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх стра­ховиків з метою власного обслуговування. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсальніше, і не тільки в межах по­треб своїх засновників.

4. створення «кептивних» страховиків при галузях, підгалузях, сферах виробництва.

Окрім цих головних чинників на процес масового виникнення страхових компаній у 1990 — 1993 рр. впливали (щоправда, набагато менше) такі чинники:

• ініціатива науковців, фахівців, які запозичували досвід роботи страхового ринку в розвинених країнах;

• засновницька робота профспілок, громадських організацій;

• участь зарубіжних інвесторів.