99. Обов’язкові види особистого страхування в Україні та їх значення.

Страхування від нещасних випадків може мати обов’язкову та добровільну форми.

Метою обов’язкового страхування є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема, бо категорії людей, яких охоплює держ. обов’язкове страхування, стоять на захисті інтересів держави.

Обов’язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на:

▪ державне обов’язкове (джерелом сплати страхових платежів є Державний бюджет і в разі не­платоспроможності страховика з таких видів страхування держава гарантує виконання зобов’язань перед страхувальниками)  охоплює військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ, державних податкових інспекцій, працівників митних органів, прокуратури, суддів тощо.

Обсяг відповідальності страховика включає: загибель або смерть застрахованого під час виконання службових обов’язків, одержання травми, тимчасова втрата працездатності застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Страхова сума виплачуються у випадку загибелі або смерті заст­рахованого залежно від розміру грошового утримання за останньою посадою, що її обіймав застрахований, а в разі втрати ним працездат­ності або встановлення йому інвалідності страхова сума виплачуються у розмірі, який визначається з розрахунку середньої заробітної плати пропорційно до терміну втрати працездатності чи залежно від встано­вленої групи інвалідності. Страхова сума не виплачується, якщо страховий випадок настає внаслідок навмисних дій застрахованої особи.

▪ обов’язкове  охоплює страхування: на транспорті, працівників пожежної охорони, членів екіпажу і авіаційного персоналу, ризикових професій н/г тощо. Розмір виплати страхової суми залежить від ступеня втрати працездатності чи смерті застрахованого.

80. Страхові пули, їх значення та види.

С утність пулу полягає в то­му, що премія та суми збитків за відповідними ризиками передаються в пул, який розподіляє проходження операцій між членами пулу згідно з розміром премії, що її передано до пулу.

Розрізняють два типи пулів: пули страхування та пули перестра­хування.

Об'єднання страховиків до пулів виправдане при проведенні небажаних з технічного погляду страхових операцій або невеликих за вузькоспеціалізованих операцій окремих страховиків, для яких важли­во утримати спеціалістів у цій галузі.

Учасники пулу зобов'язані приймати всі зазначені в угоді ризики тільки в межах пулу. Вони також повинні приймати частку у всіх ри­зиках, що передані до пулу, чи колективно підписаних всіма його чле­нами.

Нерідко через пул здійснюється перестрахування ризиків. У такому разі договори страхування спочатку укладаються окремими його учас­никами, а надалі передаються повністю в пул. Доля кожного члена пу­лу в перестрахуванні визначається на підставі пропорційного розподі­лу. Частка, яку отримує кожний з учасників пулу, визначається у вигляді фіксованого відсотка.

Пул, створений на базі співстрахування, має принципові особливо­сті. Він відрізняється від перестрахового пулу тим, що в полісі, який видається страхувальнику, зазначається перелік членів пулу, які бе­руть участь у страхуванні певного ризику, і їхня частка в страховій сумі. У тому разі, коли в пулах зі співстрахування беруть участь і про­фесіональні перестраховики, які не укладають прямих договорів стра­хування, Їхня частка повинна бути погоджена і підписана прямими страховиками, що беруть участь у конкретному пулі.

Кожний із учасників пулу бере участь у ризиках, що покриваються пулом, на підставі схеми пропорційного розподілу. Максимальний обсяг відпові­дальності кожного страховика за окремим ризиком за договором стра­хування не може перевищувати 10 % статутного фонду та сформова­них страхових резервів страховика.

Кожний з учасників пулу бере участь як у тих ризиках, які він сам прийняв і передав до пулу, так і в усіх інших ризиках, які внесені до пулу іншими учасниками. Це дає можливість кожному учаснику пулу збільшити кількість ризиків, що приймаються на страхування, поліп­шити структуру страхового портфеля, зменшити небезпеку кумуляції ризиків.

Шляхом створення пулу вирішуються такі завдання:

• за рахунок об'єднання фінансових засобів окремих страховиків відповідно збільшується місткість пулу, а також підвищуються мож­ливості страховиків з прийняття на страхування значних ризиків.

• підвищується надійність страхового захисту за рахунок збіль­шення гарантій виконання страховиками своїх обов'язків з відшкоду­вання збитків.

Перестрахувальні пули бувають таких видів:

 Ринковий пул об'єднує більшість компаній ринку для прийняття великих чи дуже небезпечних, навіть катастрофічних ризиків.

 Урядовий перестраху валь ний пул. У деяких країнах з метою запобігання передання ризиків інозем­ним закордонним перестраховикам урядами створюються центральні перестрахувальні компанії або пули, у які всі страхові компанії, що здійснюють страхування в державі, повинні передавати до перестра­хування всі ризики або їх частину.

 Андеррайтерські пули. Невеликі компанії, що мають бажання вийти на новий ринок чи почати проводити новий вид страхування, не мають достатнього дос­віду чи необхідної місткості. У такому разі вони можуть об'єдну­ватись, утворюючи пули з компаніями, що мають більший досвід.