50. Специфіка ризиків у страх-ні відпов-ті (св).

Страхування відповідальності передбачає страхування таких ризиків:

• у страхуванні цивільної відповідальності (відповідальність перед 3-ю особою на випадок ДТП),

• у страхуванні відповідальності перевізника вантажів (відповідальність перед власником вантажу за його пошкодження, загибель),

• у страхуванні відповідальності виробника за якість продукції (претензії споживачів за шкоду, завдану їх життю, здоров’ю або майну внаслідок використання продукції з дефектами),

• у страхуванні відповідальності роботодавця (збитки страхувальника, отримані в разі притягнення його до відповідальності за шкоду, якої було заподіяно службовцю, коли він виконував службові обов’язки),

• у страхуванні професійної відповідальності (позов 3-ї особи за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку),

• у страхуванні відповідальності за екологічне забруднення (відповідальність перед 3-ю особою за екологічне забруднення).

Тема 4. Страховий ринок.

51. Поняття страхового ринку. Класифікація страхових ринків.

Страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Головною умовою виникнення страхового ринку є наявність великої кількості незалежних страховиків, що мають обособлене майно, мають право залучення страхових премій від страхувальників. Наявність цієї умови породжує конкурентку боротьбу між ними і сприяє якісному розвитку страхового ринку, страхової справи в цілому і встановленню адекватних цін на страхові послуги.

Важливим для характеристики страхового ринку є його взаємозвязок з ринком капіталу, а через ринок капіталів – з усіма ланками економіки.

Класифікація страхового ринку передбачає виділення організаційно-правової, інституціональної, територіальної та галузевої його структури.

Організаційно-правова структура – це сукупність взаємодіючих між собою страховиків і перестраховиків, які виступають на страховому ринку як АТ, ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю і командитні товариства.

Інституціональна структура базується на розмежування державної, комерційної, комбінованої форм власності страхових компаній.

Територіальна структура виділяє такі страхові ринки:

• Національний  сфера надання страхових послуг в межах однієї країни (найпотужніший – нац. ринок США, що за збором страхових премій по страхуванню життя займає 28% загальносвітового збору, а інших – 40%, за розміщенням грошей в страхові резерви – 31% світового ринку);

• Регіональний  сукупність нац. страхових ринків, поєднаних між собою тісними інтеграційними звязками (найпотужніший – північно-американський, який включає США і Канаду - в 1997 р. 33% світових страхових премій);

• Міжнародний  сукупність нац. і регіональних ринків; у вузбкому розумінні – це світові фінансові центри, що характеризуються великою кількістю міжнародних страхових операцій (Лондон, Париж, Амстердам).

Галузева структура:

• Ринок страхування життя

 в ЄС ринок страхування життя характеризується тенденцією до зростання (1992 р. – 48%; 1997 р. – 56% )

• Ринок загальних видів страхування

 в ЄС ринок страхування життя має такі сектори:

– автотранспортного страхування (33%)

– особостого страхування від нещасних випадків та страхування здоровя (24%)

– страхування власності, в т.ч. транспортних заслбів (21%)

– морського та авіаційного страхування (5%)

– страхування відповідальності (7%)

– інше (10%)

В Україні такої статистики немає, а поділ страхового ринку відбувається за галузями страхування:

• Майнове

– добровільне (62%)

– недержавне обовязклве (14%)

• Відповідальності

– добровільне (16%)

• Особисте

– добровільне (8%)

– в т.ч. життя (0,7%)