46.Етапи процесу маркетингового планування.

Маркетингове планування — це систематичний процес, що включає оцінювання маркетингових можливостей і ресурсів, визначення цілей маркетингу й розробку плану впровадження й контролю заходів, які в сукупності забезпечують виробництво і реалізацію продукції, задоволення наявного попиту та майбутніх потреб цільового ринку. В цілому логічну схему маркетингового планування можна подати у такому вигляді: планування ґрунтується на аналізі тенденцій, покупців, конкуренції й можливостей; у процесі планування виробляються стратегії, спрямовані на обслуговування найбільш вигідних для компанії покупців; стратегії, створені під час планування, повинні бути сконцентровані на реальних перевагах компанії, сприйманих ринком; програма дій — маркетинг-мікс — забезпечує впровадження розроблених стратегій; на виконанні програм концентруються всі необхідні ресурси.

Процес маркетингового планування складається з основних етапів:

1) аналіз існуючої проблеми;

2) визначення мети маркетингової діяльності;

3) пошук альтернатив вирішення існуючої проблеми;

4) прогнозування розвитку;

5) оцінка найкращого варіанта вирішення проблеми;

6) прийняття рішення та постановка планового завдання;

7) реалізація та супроводження плану.

Одним з елементів процесу маркетингового планування має бути сегментація ринку — поділ споживачів на групи (сегменти), які відрізняються відносною однорідністю попиту, смаків, переваг або реакцією на певну маркетингову діяльність. Сегментація є першоосновою позиціювання та диференціації товару. Розрізняють п´ять основних принципів сегментації споживчого роздрібного ринку: географічний, психографічний, поведінковий, демографічний, соціальний.

47.Види маркетингових стратегій.

Маркетингова стратегія — це формування та реалізація цілей i завдань пiд­приємства-виробника та експортера на кожному окремому ринку (сегменті ринку) i з кожного товару на певний період (довгостроковий, середньостроковий) для здійснення виробничо-комерцiйної діяльності у повній відповідності з ринковою ситуацією та можливостями підприємства (фірми).

Глобальні маркетингові стратегії.

Можна виділити 5 глобальних маркетингових стратегій, які визначають принципові рішення щодо вибору напряму розвитку фірми:

1. стратегія інтернаціоналізації – передбачає освоєння нових ринків;

2. стратегія диверсифікації – освоєння виробництва нових товарів (у тому числі не пов’язаних з основними видами діяльності);

3. стратегія сегментування – виробництво широкої гами товарів для різних груп споживачів;

4. стратегія глобалізації – стандартизація продукції на основі визначення загальних характеристик ринків, які не залежать від особливостей країни;

5. стратегія кооперації – взаємовигідна співпраця з іншими фірмами (створення закупівельних, дослідницьких, рекламних товариств, спільних марок).

Базові стратегії.

Базовими стратегіями розвитку, за М. Портером, є 3 стратегії:

1. стратегія цінового лідерства;

2. стратегія диференціації;

3. стратегія концентрації.

Стратегія цінового лідерства передбачає досягнення найменшого в галузі рівня витрат. Стратегія диференціації полягає в тому, що товар, який виготовляє фірма, має відрізнятися від товарів конкурентів. Стратегія концентрації передбачає спеціалізацію діяльності фірми на вузькому сегменті споживачів і завоювання в цьому сегменті лідерства за витратами або диференціацією.

Стратегії росту.

1. стратегії інтенсивного росту;

2. стратегії інтегративного росту;

3. стратегії диверсифікації.

Стратегія інтенсивного росту передбачає досягнення маркетингових цілей завдяки інтенсифікації наявних ресурсів. Стратегії інтегративного росту передбачають об'єднання зусиль фірми з іншими підприємствами з метою збільшення обсягу продажу, частки ринку та прибутку. Стратегії диверсифікації передбачають вихід фірми в нові сфери бізнесу.

Стратегії нішера

Нішери - фірми, які орієнтують свою діяльність на обслуговування одного або кількох сегментів ринку. Поле їхніх дій - сегменти, які залишилися поза увагою лідера. Саме цю стратегію може використати фірма-челенджер для атаки на лідера. Саме ця стратегія є найефективнішою для невеликих фірм.