Добова потреба в енергії дорослого працездатного населення, кДж

(у дужках наведено дані в ккал)

Група інтенсивності праці	Вік, роки	Чоловіки	Жінки
1-ша група	18-29	11723 (2800)	10048 (2400)
	30-39	11304 (2700)	9630 (2300)
	40-59	10676 (2550)	9211 (2200)
2- га група	18-29	12560 (3000)	10676 (2550)
	30-39	12142 (2900)	10258 (2450)
	40-59	11514 (2750)	9839 (2350)
3- тя група	18-29	13398 (3200)	11304 (2700)
	30-39	12979 (3100)	10886 (2600)
	40-59	12351 (2950)	10467 (2500)
4- та група	18-29	15491 (3700)	13188 (3150)
	30-39	15072 (3600)	12770 (3050)
	40-59	14444 (3450)	12142 (2900)
5- та група	18-29	18003 (4300)	—
	30-39	17166 (4100)	—
	40-59	16329 (3900)	—

Примітки. 1. Жінкам заборонено займатися особливо важкою фізичною працею.

2. 1 ккал = 4,1866 (≈ 4,187) кДж.

До першої групи належать особи переважно розумової праці, керівники підприємств і організацій; інженерно-технічний персонал, праця якого не вимагає істотної фізичної активності; медичні працівники (крім лікарів-хірургів) медсестри і санітарки; педагоги, вихователі, крім спортивних; літературні працівники та журналісти; працівники культурно-освітніх установ, планування й обліку; секретарі, діловоди; особи, діяльність яких пов'язана з великим нервовим і незначним фізичним напруженням (працівники пультів управління, диспетчери та ін.).

Друга група охоплює працівників, зайнятих легкою фізичною працею, інженерно-технічний персонал, діяльність якого вимагає деяких фізичних зусиль; осіб, зайнятих на автоматизованих процесах; працівників радіоелектронної промисловості; швейників; агрономів; зоотехніків, ветеринарних працівників; медсестер і санітарок; продавців промтоварних магазинів, працівників сфери обслуговування; працівників годинникової промисловості; працівників зв'язку та телеграфу; викладачів, інструкторів фізкультури і спорту, тренерів.

До третьої групи - особи, що виконують фізичну працю середньої важкості: верстатники (зайняті металообробкою і деревообробкою), слюсарі, наладчики; лікарі-хірурги; хіміки; текстильники; водії різних видів транспорту; працівники харчової промисловості; працівники комунально-побутового обслуговування та громадського харчування; продавці продовольчих товарів; бригадири тракторних і рільничих бригад; залізничники; працівники авто- та електротранспорту; машиністи підйомно-транспортних механізмів; поліграфісти.

Четверта група об'єднує людей важкої фізичної праці - будівельників; більшість робітників сільського господарства і механізаторів; гірників, зайнятих на поверхневих роботах; робітників нафтової і газової промисловості; металургів і ливарників, окрім осіб, які належать до п'ятої групи; робітників целюлозно-паперової та деревообробної промисловості (стропальників, такелажників, деревообробників, теслі та ін.), робітників промисловості будівельних матеріалів, окрім осіб, які зараховані до п'ятої групи.

До п'ятої групи належать робітники, що виконують особливо важку фізичну працю: гірники, зайняті на підземних роботах; сталевари; робітники на обробці деревини; каменярі; бетонники; землекопи; вантажники, праця яких не механізована; працівники, зайняті у виробництві будівельних матеріалів, праця яких не механізована.

Раціональне харчування повинно відповідати таким вимогам:

1. Добовий раціон харчування за енергетичною цінністю має відповідати енергозатратам організму.

Сумарна енергетична цінність добового раціону Е і визначається за формулою

,

де т_і і g_і - маса і калорійність продуктів, що входять у добовий раціон.

Енергозатрати організму мають три складові:

• основні затрати Е₂ - енергія, що витрачається організмом на забезпечення процесів основного обміну; її величина становить 1700 – 1800 ккал за добу;

• затрати в спокої Ез - енергія, що витрачається організмом поза основним обміном (терморегуляція організму, підтримання положення тіла тощо); її величина приблизно дорівнює 340 – 360 ккал за добу;

• затрати в процесі роботі Е₄ - енергія, що витрачається організмом під час роботи м'язів; її величина коливається в широких межах від 800 – 900 ккал за добу при канцелярській роботі, до 4000 — 5000 ккал за добу під час важкої фізичної праці.

В умовах гомеостазу внутрішнього середовища організму виконується рівність

E₁ = E₂+ E_з+ E₄.

Однією із зовнішніх ознак виконання (чи невиконання) цієї рівності є маса тіла людини. Якщо кількість енергії, що надходить в організм з їжею, перевищує енергетичні затрати, то її надлишок відкладатиметься у вигляді енергетичних запасів (жирів та тваринного крохмалю), і маса організму зростатиме, і навпаки, якщо кількість енергії буде меншою, ніж енергетичні затрати, то організм використовуватиме свої енергетичні запаси і маса організму зменшуватиметься.

Ідеальну масу тіла залежно від віку розраховують за емпіричними формулами:

для чоловіків М₁ (кг):

М₁= 0,25(3Р – 450 + Т) + 40,5;

для жінок М₂ (кг):

М₂= 0,225(3Р – 450 + Т) + 45,

де Р - ріст (см),

Т- вік (в роках).

Якщо реальна маса тіла не перевищує ідеальну більш ніж на 20%, то це означає, що маса тіла в нормі. У випадку, коли реальна маса перевищує ідеальну більш ніж на 20%, це вказує на надлишкову масу тіла і є потреба її нормалізувати. Сьогодні особливу увагу звертають на надлишкову масу і на засоби щодо її зменшення, а проте не менш актуальною є і проблема недоїдання - за даними 00Н, приблизно 2/3 жителів планети харчуються недостатньо і це становить велику проблему.

2. Фізіологічні потреби організму повинні забезпечуватися харчовими продуктами в кількостях та пропорціях, які забезпечують їхню максимально корисну дію.

В основі цієї вимоги лежить умова збалансованості, яка визначає якість харчування, а саме - склад компонентів їжі та співвідношення між ними. Для здорових людей співвідношення між кількістю білків, жирів та вуглеводів за енергетичною цінністю має бути таким як 1:2,5:4,6 і за масою 1:1:4,9. Для окремих груп населення (дітей та підлітків, людей похилого віку, вагітних жінок, працівників розумової праці, спортсменів) розроблені спеціальні раціони, які дещо відрізняються від вищенаведених співвідношень. Особливо важливо підтримувати необхідні співвідношення між макро-, мікроелементами та вітамінами.