3. Негативні чинники техногенного середовища життєдіяльності

1. Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища

Техногенне середовище створене людиною для задоволення своїх потреб у комфортному житлі та вигідних і безпечних умовах праці і, відповідно, поділяється на побутове та виробниче. У побутовому середовищі людина переважно сама відповідає за свою безпеку, а на виробництві існують спеціальні служби нагляду за безпекою (відділи охорони праці, пожежної безпеки тощо).

Техногенне середовище життєдіяльності може бути закритим (наприклад, у приміщенні) чи відкритим (наприклад, на вулиці).

Людину при перебуванні у такому середовищі супроводжують чинники середовища, які поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та соціальні. Вони можуть бути сприятливими, негативними чи небезпечними.

Кожний з чинників, який діє у середовищі, має гранично допустимий рівень, за яким виникає небезпека для людини чи можливість виникнення надзвичайної ситуації.

2. Фізичні чинники

Фізичні чинники справляють на людину енергетичний вплив. Вони можуть бути:

• метеорологічні (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск, газовий склад повітря, освітленість);

• бароакустичні (тиск, шум, ультразвук, інфразвук);

• термічні (нагріті чи охолоджені поверхні та предмети, відкритий вогонь, пожежі);

• механічні (рухомі предмети чи їх елементи, вібрація, прискорення, удари);

• електричні (електричний струм, статичний електричний заряд, аномальна іонізація);

• електромагнітні (електричні та магнітні поля, лазерне, світлове, ультрафіолетове випромінювання, радіохвилі, видиме світло),

• іонізаційні (рентгенівське, α-, β-, γ- та нейтронне випромінювання).

3.2.1. Метеорологічні та термічні чинники

Самопочуття людини залежить від метеорологічних умов середовища, у якому вона перебуває. Якщо відкрите техногенне середовище залежить від клімату та погодніх умов місцевості, то умови закритого середовища повністю підвладні людині. Визначальними чинниками мікроклімату приміщень є температура, вологість та швидкість руху повітря. Крім них важливими також є атмосферний тиск, газовий склад повітря, освітленість тощо.

Людина постійно знаходиться в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Для нормального проходження фізіологічних процесів тепло, яке виділяє організм людини, має виводитись в навколишнє середовище. В умовах комфорту людина не відчуває охолодження чи перегріву. Оптимальними температурами у приміщенні в холодний період року є 20-23°С, а влітку залежно від роботи: 22-25°С для легкої та 16-18°С для важкої роботи.

Можливість організму адаптуватися до метеорологічних умов велика, але не безмежна. Висока температура сприяє розширенню кровоносних судин людини. Кров припливає до поверхні тіла і тепловіддача в навколишнє середовище значно підвищується. Верхня межа терморегуляції людини в стані спокою є 30-31°С при відносній вологості повітря 85 % та 40°С при відносній вологості 30 %. Коли температура навколишнього середови­ща і поверхні перевищує 30-35°С, віддача тепла конвекцією і випро­мінюванням припиняється, а більша частина тепла з організму віддається випаровуванням. Потіючи організм втрачає воду, а разом з нею і солі, які відіграють важливу роль в життєдіяльності організму.

Під впливом високої температури повітря, від інтенсивного тепло­вого випромінювання можливе перегрівання організму людини та ви­никнення теплового удару, що характеризується підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням, прискореним пульсом і диханням, різкою слабкістю, запамороченням, а в тяжких випадках — появою судорог.

З метою запобігання перегріванню людини та захисту від дії променевого тепла влаштовують спеціальні екрани чи щити між джерелом та людиною. Значний гігієнічний ефект отримується при обладнанні таких місць повітряними душами, які обдувають людину потоком холодного повітря. Ефективним також є приймання газованої підсоленої (0,5 %) води, що запобігає згущенню крові, сприяє затриманню води у організмі.

Від підвищеної температури поверхні людина може отримати опіки, які бувають 4-х ступенів. Захистити людину можна теплоізолювальними поверхнями, спеціальними костюмами.

При зниженні температури повітря кровоносні судини людського організму шкіри звужуються, приплив крові до поверхні тіла зменшується, і віддача тепла конвекцією і випромінюванням зменшується.

Вологість повітря також впливає на терморегулювання орга­нізму. Підвищена вологість (> 85 %) ускладнює терморегулюван­ня через зниження випару поту, а досить низька вологість (< 20 %) викликає сухість слизових оболонок, шляхів дихання. Оптимальні величини відносної вологості становлять 40—60 %.

Рух повітря в умовах спеки сприяє підвищенню віддачі тепла організмом і покращує його стан, але в холодний період року має несприятливий вплив. Мінімальна швидкість руху повітря, яку відчуває людина, стано­вить 0,2 ^м/_с. У приміщеннях швидкість руху повітря взимку не має перевищувати 0,2-0,5 ^м/_с, а влітку 0,2-1,0 ^м/_с.

Рух повітря також сприяє розподілу шкідливих речо­вин в приміщенні. Повітряні потоки можуть розповсюджувати їх по всьому об'єму приміщення, переводити пил з осілого стану у зва­жений стан.