7.2. Внутрішні чинники на підприємстві, які спричиняють екстремальні ситуації

До внутрішніх чинників відносяться:

• відсутність персональної відповідальності посадових осіб за збереження цінних відомостей;

• допуск до цінних відомостей невиправдано широкого кола осіб;

• відсутність спеціального діловодства та пору­шення його правил;

• відсутність умов для підтримання на належ­ному рівні режиму захисту;

• недотримання встановленого порядку про­ведення особливо важливих конфіденційних переговорів;

• порушення пропускного режиму та охорони об’єкту;

• незахищеність технічних каналів від витоку цінних відомостей;

• не систематичне і не ґрунтовне проведення із співробітниками профілактичних навчань направлених на попередження порушень режи­му захисту;

• недосконалий контроль за додержанням режи­му захисту відомостей, що містять комер­ційну таємницю.

Основою у формуванні процесу психологічної деградації особи вважається:

• залежність від алкоголю;

• залежність від наркотиків;

• залежність від любовних зв’язків;

• залежність від азартних ігор;

• психологічні фобії (боязливість, ревнощі та ін.);

• вплив гіпнозу та ін.

Особа, що знаходиться на одній із таких стадій за певної ситуації стає легкою "здобиччю" для потенційного противника (злочинця). Такі працівники не повинні займати матеріально-відповідальні посади і безпосередньо контактувати з клієнтами підприємства (фірми) тощо.

7.3. Інтелектуальна власність, промислова власність та її захист

В системі ринкової економіки у всіх країнах світу особливої цінності набула інтелектуальна власність. Ринкові відносини передбачають економічну свободу і конкуренцію де інтелектуальна власність та комерційні таємниці часто стають вирішальними в оволодінні ринка­ми збуту в досягненні економічного успіху. Жорстока конкурентна, боротьба між підприємствами передбачає прийняття різноманітних заходів для забезпечення безпеки цінної підприємницької інформації, як виду інтелектуальної власності.

Підприємницька інформація підрозділяється на:

• технічну;

• фінансову;

• рекламну;

• попиту та пропозиції;

• про конкурентів;

• про кримінологічну обстановку тощо.

При організації заходів охорони підприємницької інформації, насамперед, уточнюється, які конкретні її види потребують захисту, тому спочатку інформація групується, наприклад, такими питаннями:

1. Яку інформацію не можна приховувати?

2. Яку інформацію невигідно приховувати?

3. Яку інформацію необхідно охороняти?

Після визначення виду підприємницької інформації, особливо цінної для успішної економічної діяльності під­приємства (фірми), для її захисту від посягань злочинних структур та конкурентів застосовуються як правові, так і спеціальні заходи або ж комплексне їх поєднання.

Основним чинником захисту інформації є застосу­вання режимних заходів, прийняття спеціальних заходів залежить від власника інформації, її цінності, конкурентної обстановки та інших чинників.

Інформація у вигляді секрету, про який відомо лише підприємцю, особливої охорони не потребує, в такому випадку достатньо:

- не допускати до інформації третіх осіб;

- зберігати документ чи дискети в сейфі чи металевому ящику.

Цінна інформація, з якою працюють окремі працівники підприємства (фірми) і про яку відомо зацікавленим особам чи структурам, вимагає спеціальних внутрішніх і зовнішніх заходів охорони:

Зовнішні заходи

1. Вивчаються партнери та клієнти, з якими ведеться спільна комерційна діяльність їх надійність, платоспроможність та інші дані;

2. Вивчаються зв'язки співробітників підприємства (фірми) та іншими підприємствами (фірмами);

3. Виясняються особи, які проявляють зацікавленість до діяльності підприємства (фірми) та його персоналу.

Внутрішні заходи

1. Ретельно підбираються перевіряються особи, які мають намір влаштуватися на роботу на підприємство (анкетні дані, поведінка за місцем проживання та попередньої роботи, причина звільнення, особисті і ділові якості, психологічна сумісність із співробітниками, судимість та ін.);

2. Певний період часу новий працівник знаходиться на спостереженні за його вчинками та поведінкою;

3. Особлива увага приділяється особам, які проявляють необґрунтовану цікавість до інформації, угод, партнерів фірми тощо;

4. Комп'ютеризація підприємницьких структур розширює коло осіб, які володіють цінною інформацією, що передбачає застосування додаткових спеціальних заходів.

З метою захисту інтелектуальної власності вводиться специфічний порядок роботи з інформацією та доступу до неї шляхом проведення спеціальних організаційних заходів:

Захист промислової власності

Одержання гарантованого доходу – головна умова розвитку підприємницької діяльності. За таких мотивів керівникам приватних підприємств, менеджерам необхідно бути не тільки грамотним економістом, але й вміти захистити результати своєї праці від можливого банкрутства, крадіжок, махінацій, зведення втрат до мінімуму.

Глибокий аналіз роботи стабільних підприємств показує, що успіх в бізнесі складається з чотирьох основних параметрів, першим з яких є психологічний:

1. Доброзичливе ставлення керівників підприємства до людей та навколишнього світу;

2. Знання можливих проблем, які ведуть до втрат;

3. Ініціативне знаходження виходу із будь-якої ситуації;

4. Постійний пошук, оновлення та всебічне вдос­коналення.

Ефективність засобів безпеки має враховувати і економічну сторону. Не завжди доцільно використовувати дорогі технічні засоби, вони можуть бути неефективними в специфічних випадках. Згідно з Комплексною про­грамою стабільної роботи підприємства, насам­перед, потрібно подбати про захист зовнішніх кордонів - огорожу складів і підсобних примі­щень. Достатня увага приділяється і захисту даху: всі отвори повинні закриватися на замки і бути забезпечені сигналізацією.

Перш ніж встановити сигналізацію, потрібно добре визначити, що саме вона має захистити, розібратися в різноманітних типах сигналізації і в зонах її застосування.

Спеціальні організаційні заходи

1. Визначення списку осіб, уповноважених класифікувати інформацію та об’єкти, що містять комерційну таємницю;

2. Визначення інформації та об'єктів, які належать до цінних та потребують захисту;

3. Здійснення координації заходів охорони цінної інформації між всіма підрозділам підприємства;

4. Введення персональної відповідальності керівників всіх рівнів та виконавців, які приймають участь у закритих роботах з забезпечення і збереження таємниць;

5. Організація спеціального діловодства, маркування документації тощо, порядок зберігання і транспортування носіїв комерційних таємниць;

6. Введення оптимального обмеження осіб, які мають доступ до цінної інформації;

7. Організація єдиного порядку доступу та пропускного режиму:

8. Організація зберігання цінної інформації в спеціальних вогнетривких шафах чи сейфах, ключі від яких повинні знаходитися в окремих осіб, передача ключів іншим довіреним особам не допускається;

9. Встановлення правил взаємодії з державними органами влади, що здійснюють контроль за окремими видами діяльності підприємства;

10. Створення системи навчання навикам цінної інформації для працівників, які в процесі роботи мають до неї доступ.

Вище зазначені заходи мають високий результат при одностайності вирішенні виробничих, комерційних, фінансових і режимних питань на підприємстві (фірмі).

Виконання зазначених заходів з захисту цінної інформації здійснюють служби безпеки підприємства (фірми), а застосування ними сучасних технічних засобів захисту дозволяє, не тільки надійно забезпечити захист цінної інформації, але й не допустити проявів промислового шпіонажу.

Заходи з захисту цінної інформації звичайно ж потребують значних фінансових коштів, тому керівник чи власник підприємства повинен вирішити більш вигідний для нього варіант витікання інформації чи її захист.