- •1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •Об'єкт та предмет безпеки життєдіяльності (бжд), теоретичні положення, основні завдання науки про безпеку людини
- •Поняття небезпеки, безпеки, таксономії – їх взаємозв'язки
- •Теорія ризику, оцінка рівня ризику, прийнятний ризик, управління ризиком і можливі шляхи його зменшення
- •1.4. Сучасні проблеми життєдіяльності
- •2. Негативні чинники природного середовища життєдіяльності
- •2.1. Класифікація природних небезпечних явищ
- •2.2. Характеристика природних небезпек і правила безпеки людини
- •2.3. Небезпеки від техногенного забруднення довкілля
- •2.4. Техногенне забруднення регіонів України
- •3. Негативні чинники техногенного середовища життєдіяльності
- •Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища
- •Фізичні чинники
- •3.2.1. Метеорологічні та термічні чинники
- •Бароакустичні чинники
- •3.2.3. Механічні чинники
- •3.2.4. Електричні чинники
- •3.2.5. Електромагнітні чинники
- •Хімічні чинники
- •3.1.3. Біологічні чинники
- •3.2. Методика захисту і виживання в умовах техногенних аварій і катастроф
- •4. Радіоактивне забруднення довкілля та його вплив на людину
- •Поняття радіоактивності та іонізуючих випромінювань
- •Види іонізуючих випромінювань
- •Поняття про дозу випромінювань та одиниці її вимірювання
- •Коефіцієнти якості випромінювань
- •Норми радіаційної безпеки
- •Деякі терміни і поняття
- •Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •Заходи захисту від радіоактивного опромінення.
- •5. Психофізіологічні чинники забезпечення безпеки людини
- •5.1. Вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на організм людини
- •5.2. Чинники ризику, що зменшують тривалість життя
- •5.3. Психофізіологічні ризики (узалежнення)
- •5.4. Соціально-психологічна безпека
- •5.5. Інформаційно-психологічна безпека
- •5.6. Духовно-релігійна безпека
- •6. Система формування здоров’я та безпека харчуванння
- •6.1. Основні теорії і практики культури здоров’я людини
- •6.2. Складові здоров’я
- •6.3. Фактори ризику, здоров’я та патологія
- •6.4. Вплив харчування на життєдіяльність людини
- •6.5. Теорія харчування. Раціон.
- •Добова потреба в енергії дорослого працездатного населення, кДж
- •6.6. Раціональне харчування
- •6.7. Харчові добавки
- •6.8. Радіозахисне харчування
- •6.9. Генетично модифіковані харчові продукти
- •6.10. Безпека харчування
- •6.11. Загальні правила безпечного харчування
- •7. Корпоративна Безпека та безпека в умовах кримінальної злочинності та тероризму
- •7.1. Економічні зовнішні та внутрішні джерела загроз
- •7.2. Внутрішні чинники на підприємстві, які спричиняють екстремальні ситуації
- •7.3. Інтелектуальна власність, промислова власність та її захист
- •1. Яку інформацію не можна приховувати?
- •2. Яку інформацію невигідно приховувати?
- •3. Яку інформацію необхідно охороняти?
- •7.4. Охорона підприємства та спеціальні організаційні заходи
- •7.5. Економічна війна, економічна розвідка та промисловий шпіонаж
- •8. Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності
- •8.1. Конституційні основи безпеки
- •8.2. Законодавчі та нормативні акти, що регламентують безпеку життєдіяльності
- •8.3. Система правового захисту та нагляду за дотриманням правової безпеки.
- •8.4. Відповідальність за порушення законодавства
- •8.5. Законодавчі акти міжнародного права
- •8.6. Міжнародні організації, які займаються питаннями безпеки та здоров’я людини
- •9. Невідкладна допомога при нещасних випадках
- •9.1. Роль своєчасно наданої та правильно проведеної невідкладної допомоги
- •9.2. Методика проведення штучного дихання та непрямого масажу серця
- •9.3. Перша допомога при зовнішніх та внутрішніх кровотечах. Особливості тимчасової зупинки кровотеч
- •9.4. Перша допомога при переломах та вивихах
- •6.5. Основні способи іммобілізації та евакуації потерпілого при різних видах ушкоджень
- •9.6. Перша допомога при опіках, електротравмах та обмороженнях
- •9.7. Перша допомога при отруєннях
- •9.8. Укуси скажених тварин, отруйних змій і комах
- •9.9. Надання першої допомоги при утопленні
- •10. Прилади дозиметричного та хімічного контролю
- •10.1. Прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю
- •10.1.1. Класифікація приладів радіаційної розвідки і дозиметричного контролю
- •10.1.2. Прилад дп-5в
- •10.1.3. Прилад прип’ять
- •10.1.4. Прилад имд-1р(с)
- •10.1.5. Дозиметри дп-24 та ид-1
- •10. 2. Прилад хімічної розвідки впхр
- •11. Засоби індивідуального захисту людини
- •11.1. Засоби захисту органів дихання
- •11.1.1. Фільтрувальні протигази
- •11.1.2. Ізолювальні протигази
- •11.1.3. Промислові протигази
- •11.1.4. Респіратори
- •11.1.5. Найпростіші засоби захисту органів дихання
- •11.2. Засоби захисту шкіри
- •11.2.1. Ізолювальні засоби захисту шкіри
- •11.2.2. Фільтрувальні засоби захисту шкіри
- •11.2.3. Найпростіші засоби захисту шкіри
- •11.2.4. Спеціальний захисний одяг
- •11.3. Медичні засоби захисТу
9.8. Укуси скажених тварин, отруйних змій і комах
Укуси скажених тварин. Сказ – це небезпечне вірусне захворювання, яке веде до ураження клітин головного і спинного мозку. Вірус передається від скажених тварин із слиною під час укусів собак, котів тощо. Вірус потрапляє в мозок через рану на шкірі, рану слизової оболонки. Інкубаційний період триває 12-60 днів і призводить до смерті.
Допомога. Негайно зупинити кровотечу, обробити рану і шкіру біля неї йодом, марганцевокислим калієм, винним спиртом, накласти марлеву асептичну пов’язку і відправити в медичний заклад.
Укуси отруйних змій – дуже небезпечні для життя. Ознаки: виникає різкий біль, червоніє рана і шкіра, швидко росте припухлість по ходу лімфатичних вузлів, з’являються червоні смуги, сухість в роті, спрага, сонливість, блювання, понос, судоми, зупинка дихання. На місці укусу – дві чорні крапки.
Допомога: у першу чергу покласти потерпілого так, щоб голова була опущена нижче рівня тулуба, негайно відсмоктати отруту, випльовуючи її ( в перші 5 хв можна видалити 40% отрути) можна поставити на рану банку для відсмоктування крові (кусок вати, змоченої в спирті, запалюють в середині банки на 1-2 секунди, витягують і швидко прикладають банку до місця укусу). Після відсмоктування рану обробити розчином марганцевокислого калію, перекисом водню, накласти асептичну пов’язку. На уражену кінцівку накласти транспортну шину. Забезпечити потерпілому спокій і дати велику кількість теплого пиття (молоко, чай). Використовують знеболювальні препарати, лід. Потрібно якомога швидше відвезти потерпілого в лікарню.
Укуси отруйних комах (членистоногих). Ознаки. При укусах бджіл і ос – різкий біль, припухлість, алергічні явища, слабкість (можлива втрата свідомості). При укусах членистоногих в місці укусу потерпілий відчуває сильний біль, виникає набряк тканини, прискорюється серцебиття, температура тіла підвищується. Виникають головний біль, блювота, сонливість, слабкість. Потім з’являються судоми, виступає холодний піт, порушується ритм серця.
Допомога. При укусах бджіл вийняти жало зі шкіри і обробити уражене місце антисептиком, гідрокортизоновою маззю. Місця укусу комарів, мух протирають нашатирним або етиловим спиртом, милом. Місце укусу членистоногих необхідно припекти розпеченим предметом (ножем), щоб зруйнувати отруту (не пізніше ніж через дві хвилини). Обробляють рану розчином марганцевокислого калію. Прикласти холод до місця укусу. Знеболювальні препарати покращують загальний стан потерпілого. Рекомендується якомога більше пити (вода, чай, молоко). З метою ліквідації алергічної реакції (анафілактичного шоку) застосувати антигістамінний препарат (супрастин, димедрол, тавегіл).
9.9. Надання першої допомоги при утопленні
Людину, що тоне, необхідно передусім витягнути з води на берег чи палубу судна. Витягуючи потерпілого, необхідно бути дуже обережним, оскільки він може не контролювати свої дії і здатен, вчепившись за рятівника, потягнути за собою і його. Рекомендується підпливати до потопельника ззаду, захопити його за голову або за плечі чи під руки і буксирувати до берега. Головне – не дати потопельнику схопити рятівника та паралізувати його дії. Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою, чи ні, розрізняють два види утоплення – мокре і сухе. При справжньому (мокрому) утопленні рідина обов’язково потрапляє у легені. При рефлекторному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії. Трапляються утоплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми, температурного шоку тощо. Утоплення може настати також при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.
Ознаки. У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують одразу після занурення під воду, у початковий період спостерігається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання.
Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не більше кількох хвилин, після витягнення з води людина непритомна, шкірні покриви синюваті, з рота та носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабкий, неритмічний.
У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду минуло 2-3 хвилини, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.
При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше, ніж при мокрому. Клінічна смерть триває 4-6 хвилин.
Утоплення, що розвинулось внаслідок первинної зупинки серця і серцевої діяльності, характеризується різкою блідістю шкіри, відсутністю рідини в порожнині рота і носа, зупинкою дихання і серця, розширенням зіниць. У таких випадках клінічна смерть може тривати 10-12 хвилин.
Рис. 9.13. Видалення води з дихальних шляхів та шлунка потерпілого
Допомога. При рятуванні потопельника його беруть за волосся, перевертають лицем догори і пливуть, не даючи зачепити себе. Потім якнайшвидше необхідно очистити порожнину рота і глотки потопельника від слизу, мулу та піску. Якщо в дихальних шляхах потерпілого є вода, її необхідно швидко видалити, для чого його перевертають на живіт, перегинають через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів натискають на спину (рис. 9.13). Після цього потерпілого перевертають обличчям догори і починають робити оживлення.
Коли потопельника врятовано у початковому періоді утоплення, треба насамперед вжити заходів для усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, досуха обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий непритомний при досить спонтанному диханні, його кладуть горизонтально, піднімають на 40-50о ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять штучне дихання, масаж грудної клітки, розтирають руки і ноги.
10
